Постанова № 44124348, 30.04.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2015 р. Справа № 914/4332/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2) б/н від 06.03.2015р. (вх. № ЛАГС 01-05/1142/15 від 12.03.2015р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 24.02.2015р.

у справі № 914/4332/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗІП" (надалі ТзОВ ПП "ЗІП"), м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до відповідача: ФОП ОСОБА_2, м. Львів

про стягнення 27 683,32 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_4 - представник (довіреність б/н від 05.01.2015р.)

від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.02.2015р. у справі № 914/4332/14 (суддя Король М.Р.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ ПП. «ЗІП» 16 941,68 грн. основного боргу, 24% у розмірі 2 329, 83 грн., 1 786,79 грн. інфляційних втрат, 1 542,52 грн. пені, 5 082,50 грн. штрафу та 1 827,00 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сума основного боргу підтверджується матеріалами справи, в свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами не спростована., позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що вартість поставленого товару в розмірі 22 941,68 грн. була оплачена, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 21.05.2014р. на суму 11 250,82 грн. та від 04.06.2014р. на суму 11 690,86 грн. Одержувачем даних коштів є ОСОБА_5, який згідно Довідки позивача від 17.02.2015р. вих.. № 149 був працівником (торговим представником) Львівської філії ТОВ ПП «ЗІП».

Згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 12.03.2015р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, Гнатюк Г.М. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.04.2015р.

Ухвалою суду від 16.04.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.04.2015р.

Відповідач (скаржник) участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, подав клопотання (зареєстроване в канцелярії суду за вх. № ЛАГС .01-04/2666/15 від 27.04.2015р.), в якому просить відкласти розгляд справи.

Колегія суддів, порадившись на місці, дійшла висновку, що дане клопотання не підлягає до задоволення, оскільки сторона не позбавлена права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з нею трудовими відносинами. Крім того, на сторону покладається обов'язок доведення тих чи інших обставин, на які вона посилається в своєму клопотанні. Всупереч зазначеному, позивачем не долучено жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин. З огляду на викладене, а також на обмеженість процесуальних строків для розгляду спору, суд відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечила з підстав наведених у відзиві на неї, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

25.12.2012р. між ТзОВ ПП. «ЗІП» (постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір поставки № 02-107 Л, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах цього договору продукцію виробництва ТзОВ ПП «ЗІП», кількість, асортимент і ціна якої зазначена в специфікаціях (накладних), які є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання договірних зобов'язань, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 22 941,68 грн.:

- 25.04.2014р. згідно видаткової накладної № 02-0001735 - на суму 11250,82 грн.;

- 19.05.2014р. згідно видаткової накладної № 02-0002261 - на суму 11690,86 грн.;

Зазначені накладні підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (а.с. 23-24).

У відповідності до п. 4.1 договору, товар, що поставляється, оплачується за ціною, встановленою постачальником і зазначеною в специфікаціях (накладних).

Згідно з п. 4.2 покупець оплачує вартість товару:

- або шляхом 100% попередньої оплати вартості партії товару;

- або з відстрочкою платежу до 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

У п. 4.3 сторони погодили, що моментом оплати вважається надходження грошових коштів на рахунок постачальника. У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу.

Проте, відповідач в порушення умов договору оплату вартості отриманого товару виконав неналежним чином, ним була здійснена часткова оплата боргу у розмірі 2 000,00 грн. та 4 000,00 грн., про що свідчать долучені позивачем до матеріалів справи копії банківських виписок з особового рахунку за 25.06.2014р. та за 01.07.2014р. (а.с.25-27).

Таким чином, сума основного боргу зменшилася і становить 16 941,68 грн.

Однак, відповідач заперечує наявність заборгованості і стверджує, що він оплатив вартість поставленого товару в розмірі 22 941,68 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 21.05.2014р. та 04.06.2014р.

З метою мирного вирішення спору, позивач звернувся до відповідача з претензіями про сплату боргу, про що свідчить долучені позивачем копія претензії №08/08 від 08.08.2014р. та копія претензії № 11/09 від 11.09.2014р.

Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з оплати товару не виконав в строк, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення даної заборгованості в судовому порядку.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а зобов'язуюча сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

В ст.11 ЦК України зазначено, що, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться в ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Із наведеного вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Як зазначалося вище, позивачем на підставі видаткових накладних: № 02-0001735 від 25.04.2014р.- на суму 11250,82 грн.; № 02-0002261 від 19.05.2014р. на суму 11690,86 грн. було поставлено відповідачу товару на загальну суму 22 941,68 грн

Зазначені накладні були підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін.

Проте, відповідач оплату вартості товару провів частково, у розмірі 2 000,00 грн. та 4 000,00 грн., про що свідчать долучені позивачем до матеріалів справи копії банківських виписок з особового рахунку за 25.06.2014р. та за 01.07.2014р.

Таким чином, сума основного боргу зменшилася і становить 16 941,68 грн.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, покликається на те, що ним було оплачено вартість поставленого товару на суму 22 941,68 грн. в повному обсязі, доказом чого є видаткові касові ордери від 21.05.2014р. на суму 11 250,82 грн. та від 04.06.2014р. на суму 11 690,86 грн. (а.с.78-79). Одержувачем коштів зі сторони постачальника - ТзОВ ПП «ЗІП» був ОСОБА_5, який згідно довідки позивача від 17.02.2015р. за вих. № 149 був торговим представником Львівської філії ТзОВ ПП «ЗІП»(а.с.74).

Проте, суд апеляційної інстанції вважає такі докази оплати боргу непереконливими, з огляду на наступне.

Згідно з п. 4.3 договору моментом оплати вважається надходження грошових коштів на рахунок постачальника. В платіжних дорученнях покупець повинен обов»язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу.

Тобто, оплату за поставлений товар відповідач ФОП ОСОБА_2 повинен був здійснювати у спосіб, передбачений договором.

Слід зазначити, що відповідно до п.4.2 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті України» кожне підприємство, що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з «Положенням про Львівську філію ТзОВ ПП «ЗІП», філія не має відокремленого балансу, не веде самостійно бухгалтерський та статистичний облік. Отже, розрахунки готівковими коштами на філії здійснюються тільки з використанням реєстратора розрахункових операцій (РРО) відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На Львівській філії при купівлі товару зі складу покупці здійснюють оплату готівковими грошовими коштами в місці проведення розрахунків з використанням РРО. В цьому випадку при отриманні готівкових грошових коштів від покупців їм видається розрахунковий документ - чек РРО, що свідчить про здійснену оплату за товар.

Отже, здійснення оплати за товар контрагентами-покупцями у готівковій грошовій формі можливо лише в один із способів: або шляхом внесення готівкових грошових коштів через банківську установу на рахунок ТзОВ ПП «ЗІП», або шляхом внесення коштів в касу головного підприємства ТзОВ ПП «ЗІП» з оформленням квитанції до прибуткового касового ордеру, або під час придбання товару зі складу на Львівській філії із використанням реєстратора розрахункових операцій та видачею чеку.

Крім того, згідно посадової інструкції торгового представника від 30.01.2014р. у ОСОБА_5 повноважень на ведення касових і розрахункових операцій на отримання готівкових грошових коштів від контрагентів-покупців немає (а.с.69-73). Натомість, обов»язками касира -тобто, проводити розрахункові операції з клієнтами на реєстраторі розрахункових операцій, наділені менеджери по логістиці (згідно інструкції долученої до матеріалів справи (а.с.64-68).

Отже, встановлених законодавством документів про оплату готівкових грошових коштів - ні квитанції до прибуткового касового ордера, ні чеку РРО про оплату відповідач не подав.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 16 941,68 грн., оскільки відповідач не розрахувався в повному обсязі за поставлений позивачем товар, належних доказів погашення заборгованості суду не надав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, у відповідності до п. 4.2 договору поставки № 02-107 Л покупець оплачує вартість товару або шляхом 100% попередньої оплати вартості партії товару; або з відстрочкою платежу до 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Пунктом 5.2 договору поставки № 02-107 Л. сторонами передбачено, у випадку прострочки оплати товару з вини покупця, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 24 % річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє в період прострочи, від суми не оплаченого товару за кожен день прострочи. У випадку прострочи оплати товару на строк більше 60 календарних днів покупець зобов'язаний також сплатити Постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості товару. У випадку не підписання акту зазначеного в п. 4.6 цього договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми неоплаченої заборгованості зазначеної у акті звіряння взаєморозрахунків.

Враховуючи встановлені обставини та положення вищевказаних норм права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача :

- 1786,79 грн. інфляційних втрат, нарахованих окремо по кожній накладній.

- по накладній № 02-0001735 від 25.04.14р. за період з 10.05.2014 р- по 03.12.2014 та по накладній № 02-0002261 від 19.05.14 за період з 03.06.14 по 03.12.14.р.;

- 24% річних в розмірі 2329,83 грн. ,

- 1542,52 грн. пені, нарахованої окремо по кожній накладній.

- по накладній № 02-0001735 від 25.04.14р. за період з 10.05.2014 р- по 07.11.2014 р. та по накладній № 02-0002261 від 19.05.14 за період з 03.06.14 по 01.12.2014.р.

- 5082,50 грн. штрафу (30% від вартості товару).

В свою чергу, відповідачем належними та допустимими доказами вказані нарахування не спростовані.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 24.03.2015р. у справі № 914/4332/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.