Рішення № 44123690, 05.05.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2015 р.

Справа № 916/873/15-г

За позовом: Управління Пенсійного фонду в Арцизькому районі Одеської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК”

про стягнення 545,77грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представник

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

В судовому засіданні 05.05.2015р. приймали участь представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Управління Пенсійного фонду в Арцизькому районі Одеської області звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відповідача, Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК” про стягнення заборгованості в сумі 545,77грн., яка складається із заборгованості з відшкодування витрат балансоотримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг в розмірі 536,23грн. та пені в сумі 9,54грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.03.2015р. було порушено провадження по справі №916/873/15-г

Відповідач у засідання суду не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями від 31.03.2015р., 16.04.2015р.відзив на позов не надав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.05.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2006 р. між Регіональним фондом Державного майна України (Орендодавець) та Акціонерним комерційним банком „Імексбанк” (Орендар) було укладено договір оренди державного нерухомого майна № 221.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення у вестибулі будівлі Арцизького пенсійного фонду, загальною площею 3,0 кв.м, яке знаходиться на балансі Управління Пенсійного фонду в Арцизькому районі Одеської області (далі – Балансоутримувач) та рантошивного за адресою: Одеська область, м. Арциз, Арцизький район, вул. Орджонікідзе, 27б. Мета використання об’єкту оренди: для розміщення відділення АКБ „Імексбанк”.

Позивач зазначає, що на підставі вищезазначеного договору оренди нерухомого майна 01.12.2006р. між Управлінням Пенсійного фонду в Арцизькому районі Одеської області та Акціонерним комерційним банком „Імексбанк” був укладений договір №223 про відшкодування витрат балансоотримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг (далі – договір №223).

Згідно п.1.1 договору №223, Балансоотримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та капітальний ремонт (за необхідністю) що розташована за адресою – м. Арциз, вул. Орджонікідзе, 27б – загальною площею 3 кв.м, що відповідає площі приміщення – предмету договору оренди нерухомого майна, що належить до Державної власності від 01.12.2006, укладеного між Регіональним відділення фонду Державного майна України та Акціонерним комерційним банком „Імексбанк”, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах Балансоотримувача на виконання вказаних робіт, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоотримувачем за цим договором.

До послуг, що надаються Балансоотримувачем на постійній основі та які підлягають відшкодуванню орендарем відносяться: послуги з охорони приміщення, послуги з опалення приміщення, користування електричною енергією, послуги з водозабезпечення та водовідведення, послуги з розрахунково-банківського обслуговування (п. 1.2 договору).

Відповідно до п.2.2 та п.2.3 розділу 2 договору №223 (із змінами внесеними додатковою угодою від 01.06.2010р.) ціна послуг, визначених в п.1.2 договору розділу 1 договору, визначається щомісячно Балансоотримувачем та спрямовується до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим для відшкодування цих витрат.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору управлінням направлялись на адресу відповідача рахунки за грудень 2014р. та січень 2015р. на загальну суму 536,23грн.

Згідно п. 2.6 договору, орендар відшкодовує витрати Балансоотримувача з виконання послуг, що є предметом цього договору, до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, а у випадку неотримання до цього строку рахунків, передбачених п. 2.3 договору – протягом 5 днів з моменту їх отримання.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення рахунки були отримані відповідачем 03.02.2015р. проте сплачені відповідно до умов договору не були.

За розрахунком позивача, в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про відшкодування витрат балансоотримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг у нього утворилась заборгованість в сумі 536,23грн. (грудень 2014р. – 262,95грн., січень 2015р. – 273,28грн.).

Посилаючись на вищенаведені обставини Управління Пенсійного фонду в Арцизькому районі Одеської області звернулось з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору щодо відшкодування відповідачем витрат на утримання орендованого нерухомого майна та отриманих комунальних послуг, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 536,23грн..

Водночас у зв’язку із тим, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 січня 2015 року №16 було розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 27 січня 2015 року по 26 квітня 2015 року включно з подальшим продовженням до 26 травня 2015р. (рішення №83 від 23.04.2015р.), а також призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ „ІМЕКСБАНК”, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції Закону від 04.07.2014 року № 1586-VII (далі - ЗУ "Про систему гарантування вкладу фізичних осіб", Закон), встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

При цьому, статтею 36 згаданого Закону передбачені наслідки запровадження тимчасової адміністрації, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених уповноваженою особою Фонду, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів, бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними. Початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що до спірних правовідносин не застосовуються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічні висновки містяться у постанові ВГСУ від 17.03.2015 року у справі №910/12346/14.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що за порушення строків внесення плати в рахунок відшкодування витрат за надані послуги, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов’язань за договором №223 від 01.12.2006р. що зумовило нарахування останнім пені в сумі 9,54грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв’язку з чим позовна вимога Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК” в частині стягнення з відповідача пені в сумі 9,54грн. за порушення грошових зобов’язань за договором №223 від 01.12.2006р. підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК” (65039, м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А; код:20971504) на Управління Пенсійного фонду в Арцизькому районі Одеської області (68404, Одеська область, м. Арциз, вул. Орджонікідзе, 27б; код: 24528378) 536 (п’ятсот тридцять шість) грн. 23 коп. заборгованості з відшкодування витрат балансоотримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, 9 (дев’ять)грн. 54 коп. пені.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК” (65039, м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А; код:20971504) в доход Державного бюджету України (УК у м. Одесі/Приморський район, код 38016923, р/р № 31210206783008, МФО 828011, КБК 22030001,) 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім)грн. 00коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 12 травня 2015 р.

Суддя К.Ф. Погребна