Рішення № 44123619, 05.05.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 року Справа № 915/246/15

За позовом: Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області

54050, м. Миколаїв, вул. Янтарна, 61

Відповідач: Дитячий туберкульозний санаторій «Дубки»

54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 95

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_2

АДРЕСА_2

Про: стягнення заборгованості в сумі 51418,88 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Киричук В.В., за довіреністю;

Від відповідача: Георгієва Т.А. - головний лікар;

Купинська О.О., за довіреністю;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: ОСОБА_2, ОСОБА_6, за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 20.02.15 р. звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача завдану шкоду в сумі 51418,88 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі наступних документів (копій): заяви ОСОБА_2 від 03.09.09. р.; протоколу фонду № 820179 від 06.11.2009 р.; довідок відповідача (№ 3 від 01.09.09 р., № 25 від 01.12.09 р.); акту зустрічної перевірки від 24.12.2013 р.; рішення ПФУ від 15.05.2014 р. № 37; норм 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 1166 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що зустрічною перевіркою було встановлено, що ОСОБА_2 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною з 15.09.1988 по 21.07.1991 у зв'язку з цим, пільговий стаж роботи за вказаний період безпідставно зарахований в подвійному розмірі. Чим підтверджено недостовірність наданих довідок які спричинили завдання шкоди управлінню Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області на суму 51418,88 грн.

Відповідач скерував до суду відзив в якому позов не визнає та просить: замінити первісного неналежного відповідача - обласний дитячий туберкульозний санаторій «Дубки» належним відповідачем ОСОБА_2; у позові до обласного дитячого туберкульозного санаторію «Дубки», як неналежного відповідача, відмовити повністю.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на таке: відповідальність за шкоду, завдану державі, повинен нести інший відповідач, а саме пенсіонер ОСОБА_2, яка достовірно знаючи, що у період з жовтня 1986 року по грудень 1991 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років надала завідома неправдиву інформацію до Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі для призначення пенсії на пільгових умовах. В результаті дій ОСОБА_2 нею отримана матеріальна вигода у вигляді надміру виплачених сум пенсії у розмірі 51418,88 грн. Отже, обов'язок виконання вимог позивача лежить на особі, яка отримала матеріальну вигоду, і повинна бути визнана судом належним відповідачем. Відповідач - Обласний дитячий туберкульозний санаторій «Дубки», внаслідок видачі інспектором відділу кадрів Кузнецовою Л.В. довідки від 01.12.09 № 25 молодшій медичній сестрі ОСОБА_2 через допущену халатність у роботі, не мав наміру і не одержав ніякої матеріальної вигоди. Таким чином, санаторій не є належним відповідачем по справі і обов'язок відповідати за позов у відповідача відсутній.

Також відповідач повідомив суд про те, що Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області вже зверталось до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою з даного питання. Суд виніс рішення про відмову в задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області до Дитячого туберкульозного санаторію «Дубки» про стягнення суми надміру отриманої пенсії.

Треті особи без самостійних вимог:

1. ОСОБА_1, в судове засідання не з'явилась з причини хвороби;

2. ОСОБА_2, як в письмових поясненнях так і усно в судовому засіданні позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

05.05.2015 р. за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, суд -

встановив:

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача завданої шкоди в розмірі 51418,88 грн.

Підставою - норми ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 1166 Цивільного кодексу України - надання відповідачем недостовірних даних.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що ОСОБА_2 призначена пенсія за віком на підставі довідки Дитячого туберкульозного санаторію «Дубки» № 25 від 01.12.2009 р. Пенсія виплачувалась на підставі вказаної довідки яка підтверджувала той факт, що ОСОБА_2 з шостого жовтня 1986 по 31.12.1991 у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею 3 років не знаходилась, що було підставою для призначення, нарахування та виплати пенсії. Вказана довідка є підставою для зарахування стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначенням та отриманням пенсії за списком № 2. Отже наданням недостовірних даних зазначених в довідці № 25 від 01.12.2009 р. Дитячим туберкульозним санаторієм «Дубки» завдано шкоди державі.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримувала в управлінні Пенсійного фонду України Жовтневого району Миколаївської області пенсію призначену на пільгових умовах.

Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсійне забезпечення мають особи, які повний робочий день працювали на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, посад і показників, затверджених КМУ, жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.

Для призначення пенсії за списком № 2 відповідачем позивачу було надано довідку від 01.09.2009 № 3 за період роботи в Дитячому туберкульозному санаторії «Дубки» з 06.10.1986 по 31.12.1991 (пільговий стаж складає 5 років 2 місяці) та довідку № 25 від 01.12.2009 про те, що ОСОБА_2 за період з жовтня 1986 по грудень 1991 не перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3 років.

Відповідно до протоколу № 820179 від 06.11.2009 ОСОБА_2 була призначена пенсія згідно із її заявою від 03.09.2009 на підставі довідок Дитячого туберкульозного санаторію «Дубки» № 3 від 01.09.2009 та № 25 від 01.12.2009 які підтверджували факт роботи необхідної для призначення пільгової пенсії і те, що ОСОБА_2 за період з жовтня 1986 по грудень 1991 не перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3 років. Вказані довідки виступили підставою для отримання пенсії.

Управлінням пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області 24.12.2013 р. була проведена зустрічна перевірка Миколаївського обласного дитячого туберкульозного санаторію «Дубки» пільгового характеру роботи на посаді молодшого медперсоналу, які безпосередньо обслуговують хворих. Актом перевірки не підтверджено зайнятість 80 % робочого часу по догляду за хворими у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів, також актом перевірки встановлено, що ОСОБА_2 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною з 15.09.1988 по 21.07.1991 у зв'язку з цим, пільговий стаж роботи за вказаний період безпідставно зарахований в подвійному розмірі. Чим підтверджено недостовірність наданих довідок які спричинили завдання шкоди управлінню Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області на суму 51418,88 грн.

В подальшому, Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області було прийнято Рішення від 15.05.2014 № 37 щодо відшкодування надмірно виплачених сум за призначеними пенсіями сум переплат пенсій та грошової допомоги, яким взято на облік переплату пенсії в розмірі 51418,88 грн. яка утворилася в зв'язку з наданням недостовірних даних Дитячим туберкульозним санаторієм «Дубки» про неперебування ОСОБА_2 у відпустці по догляду за дитиною.

Отже, на підставі вищенаведеного вбачається, що винними діями відповідача у вигляді надання недостовірної інформації в довідці № 25 позивачу, останньому було завдано матеріальної шкоди, оскільки пенсія працівнику відповідача виплачувалась на підставі недостовірних даних.

Дослідивши надані суду докази, суд дійшов наступних висновків:

Спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Цивільного кодексу України.

За правилами п. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

За змістом ст. 101, ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав. В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

За змістом частин 1 та 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Така шкода відшкодовується за умови, що вона завдана рішеннями, діями чи бездіяльністю, що мають ознаку неправомірності.

До зобов'язань відшкодування шкоди застосовуються положення ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України.

Відповідно ж до ст. ст. 623, 22 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник.

Отже, між цим порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За його відсутності такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Відповідно до змісту пункту 1, підпункту 1 пункту 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, ст. 22 ЦК України прямо пропонує відшкодувати тільки ті витрати, які особа зробила (або мусила зробити) для відновлення свого порушеного права.

Виходячи з наведених норм та обставин, правопорушення відповідача у спірних відносинах полягає у скоєнні його працівником дій у вигляді внесення неправдивої інформації до довідки № 25 від 01.12.2009 р.

Вина цього працівника доведена позивачем шляхом надання суду належних доказів, а саме - ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.08.2014 р. по справі № 1-кп/489/447/2014.

Так, за правилами ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Матеріали справи містять ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.08.2014 р. по справі № 1-кп/489/447/2014, якою звільнено від кримінальної відповідальності підозрювану ОСОБА_1 в скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

В даній судовій справі було встановлено, що своїми противоправними діями, що виразилася у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів (службове підроблення), ОСОБА_1 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України.

Між збитками (реальні), у вигляді надмірно виплачених сум за призначену пенсію та правопорушенням є причинний зв'язок, оскільки саме у зв'язку з наданням недостовірної інформації було заподіяно працівником відповідача шкоду позивачу.

Отже, ланцюг причинно-наслідкових зв'язків позивачем по спірним відносинам доведено суду.

Водночас, відповідно до правил ст. ст. 34, 36 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Копії виплатних відомостей ОСОБА_2 на 52 аркуші, які були надані позивачем в обґрунтування розміру шкоди свідчать лише про нарахування сум на виплату, але не є належними доказами перерахування грошових коштів в розмірі 51418,88 грн. на ім'я ОСОБА_2 до банківської установи.

Такі відповідні та належні докази - як платіжні доручення та/або банківські виписки в обґрунтування перевірки судом зазначеної в позові суми до стягнення, позивач суду не надав.

За умовами ст. 32, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач не довів суду, шляхом подання належних доказів, розмір понесених збитків внаслідок вчинення порушень відповідачем.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини щодо фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем розміру шкоди для задоволення заявлених позовних вимог.

Заява ж ОСОБА_2 від 05.05.15 р. про застосування строків позовної давності у даній справі задоволенню не підлягає, оскільки згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, початок перебігу строку позовної давності по спірним відносинам слід вираховувати з дати складання акту зустрічної перевірки від 24.12.2013 року, саме при складанні якого позивач й дізнався про порушення своїх прав та інтересів.

Отже, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 12 травня 2015 року.

Суддя О.Г.Смородінова