Рішення № 44123590, 06.05.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2015 р. Справа№ 914/252/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

За позовом: до відповідача 1: до відповідача 2 :Приватного підприємця ОСОБА_1, с.Малнів Мостиського району Львівської області Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Долинське", с.Долинське Ренівського району Одеської області Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Малнів Мостиського району про: стягнення заборгованості. Ціна позову :183 620,78 грн.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

суддя Ділай У.І.

суддя Мазовіта А.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи)

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

Права та обов»язки, передбачені ст..ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України, суд роз»яснив представнику позивача. Заяви в порядку ст..20 ГПК України від сторін до суду не надходили.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Приватного підприємця ОСОБА_1 до відповідача 1 Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Долинське", відповідача 2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про стягнення заборгованості. Ціна позову :183 620,78 грн.

Ухвалою суду від 29.01.2015р. за даним позовом порушено провадження справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16.02.2015р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

Ухвалою суду від 16.02.2015р. розгляд справи відкладено на 02.03.2015р.

Ухвалою суду від 02.03.2015р. розгляд справи відкладено на 14.04.2015р.

07.04.2015р. за вх.№ 1471/15 позивач подав уточнення позовних вимог від 06.05.2015р. , у якому просить прийняти заяву про уточнення позовних вимог по справі №914/252/15 до розгляду, при прийнятті рішення по справі врахувати відмову Приватного підприємця ОСОБА_1 від позовних вимог, адресованих ФОП ОСОБА_2, та задовольнити повністю позовні вимоги позивача, а саме, стягнути на його користь з відповідача 1 заявлену до стягнення суму заборгованості.

Згідно із ухвалами суду від 14.04.2015 року, призначено колегіальний розгляд справи №914/252/15 у складі трьох суддів. Згідно із вимогами ст.21 ГПК України, автоматизованою системою документообігу суду здійснено визначення складу колегії суддів для розгляду справи. Внаслідок автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи в складі: Головуюча суддя - Кітаєва С.Б., суддя Мазовіта А.Б. та суддя Ділай У.І..; розгляд справи відкладено на 06.05.2015 року

16.04.2015р. за вх.№15874/15 позивач подав вдруге уточнення позовних вимог від 06.05.2015р., у якому просить прийняти заяву про уточнення позовних вимог по справі №914/252/15 до розгляду, при прийнятті рішення по справі врахувати відмову Приватного підприємця ОСОБА_1 від позовних вимог, відносно ФОП ОСОБА_2, задовольнити повністю позовні вимоги позивача та стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Долинське" 4030,00 грн. основного боргу, 165627,00 грн. процентів за користування чужими коштами, 13963,78 грн. індексу інфляції, а також судових витрат. Крім того подав докази про надіслання даного уточнення відповідача 1 і 2 по даній справі. 16.04.2015 р.

Позивач явку представника в судове засідання 06.05.2015 р. забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в уточненні на позовну заяву від

06.04.2015р.

Відповідач 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.01.2015 року, про відкладення від 16.02.2015 року, від 06.03.2015 року, від 14.04.2015 року не виконав, відзиву, заперечень на позов не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, повідомлення про вручення №7999/15 від 24.02.2015р., вх.№9215/15 від 03.03.2015р., вх.№11607/15 від 19.03.2015р., вх..№17819/15 від 29.04.2015р., а явка відповідача 1 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідач 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.01.2015 року, про відкладення від 16.02.2015 року, від 06.03.2015 року, від 14.04.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, повідомлення про вручення №5695/15 від 11.02.2015р., вх.№9209/15 від 03.03.2015р., вх.№10750/15 від 13.03.2015р., вх..№17728/15 від 28.04.2015р., а явка відповідача 2 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов"язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов"язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача - з моменту перед"явлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представників відповідачів 1,2 та відзиву відповідачів 1,2 на позовну заяву, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - Позивач) та Сільськогосподарський виробничий кооператив «ДОЛИНСЬКЕ» (далі - Відповідач - 1) укладено Договір №1 про надання послуг від 01 червня 2011 року (далі - Договір) та Угоду до Договору №1 про надання послуг від 01.06.2011 р. від 20 червня 2014 року (далі - Угода) (копія Договору та Угоди в додатках).

Згідно Договору Позивач («Підрядник» за Договором) виконав на користь Відповідача-1 роботи по збору сільськогосподарських зернових культур. Вартість виконаних робіт становить 234 030,00 грн. (двісті тридцять чотири тисячі тридцять грн. 00 коп.) Виконання вищевказаних робіт підтверджується актом виконаних робіт від 20 липня 2011 року (копію акта долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 6.2 договору Відповідач-1 повинен був провести кінцевий розрахунок за виконані роботи протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання акта прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт). Відповідач-2 повинен був провести остаточний розрахунок за виконані роботи не пізніше 23 липня 2011 року.

27 липня 2011 року Відповідач-1 перерахував 20 000,00 грн. на поточний рахунок Позивача в якості часткової оплати за виконані роботи.

23 липня 2011 року Відповідач-1 перерахував 30 000,00 грн. на поточний рахунок Позивача в якості часткової оплати за виконані роботи.

Для врегулювання правовідносин між Позивачем та Відповідачем-1, які виникли на підставі Договору, сторони уклали між собою Угоду про порядок погашення боргу від 20.06.2014 р. (надалі-Угода). Відповідно до вищевказаної Угоди Відповідач-1 повинен був сплатити Позивачу основну суму заборгованості в розмірі 184 030,00 грн. та проценти за користування чужими коштами в сумі 165 627,00 грн. до 01 серпня 2014 року.

10 липня 2014 року Відповідач-1 сплатив частину основної суми заборгованості, а саме: 80 000,00 грн. 15 липня 2014 року Відповідач-1 сплатив частину основної суми заборгованості, а саме: 100 000,00 грн. На сьогоднішній день Відповідач-1 не сплатив Позивачу основну суму заборгованості в розмірі 4 030,00 грн. та проценти за користування чужими коштами в сумі 165 627,00 грн., а відтак позивач заявив вимоги про стягнення вказаних коштів.

Крім того, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, позивачем, за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо сплати вартості виконаних робіт, нараховано відповідачу-1 індекс інфляції на невчасно сплачену вартість виконаних робіт за період часу починаючи з 02 серпня 2014 року по 01 грудня 2014 року, що становить 13 963,78 грн.

Позивач зазначає, що з метою належного виконання умов Договору Відповідачем-1, між Позивачем та Фізичною особою-підприемцем ОСОБА_2 (далі - «Відповідач-2») було укладено договір поруки від 23.06.2014 р. (далі - «Договір поруки»).

Так, у відповідності до Договору поруки, Відповідач-1 та Відповідач-2 несуть солідарну відповідальність за виконання умов Договору.

Таким чином, зважаючи, що абз. 3 ст.15 ГПК встановлюється право Позивача на подання позову за місцезнаходженням одного з відповідачів, враховуючи, що Відповідач-2 несе солідарну відповідальність поряд з Відповідачем-1, Позивач користується своїм процесуальним правом та обирає господарський суд для розгляду.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 01 червня 2011 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «ДОЛИНСЬКЕ» (надалі - відповідач 1) укладено Договір № 1 про надання послуг та Угоду до договору № 1 від 01.06.2011р. (надалі -Договір).

Згідно Договору, позивач ("Підрядник" за Договором) виконав на користь відповідача 1 роботи по збору сільськогосподарських зернових культур.

Згідно Договору Позивач («Підрядник» за Договором) виконав на користь Відповідача-1 роботи по збору сільськогосподарських зернових культур. Вартість виконаних робіт становить 234 030,00 грн. (двісті тридцять чотири тисячі тридцять грн. 00 коп.) Виконання вищевказаних робіт підтверджується актом виконаних робіт від 20 липня 2011 року (копію акта долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 6.2 договору Відповідач-1 повинен був провести кінцевий розрахунок за виконані роботи протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання акта прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

27 липня 2011 року Відповідач-1 перерахував 20 000,00 грн. на поточний рахунок Позивача в якості часткової оплати за виконані роботи.

23 липня 2011 року Відповідач-1 перерахував 30 000,00 грн. на поточний рахунок Позивача в якості часткової оплати за виконані роботи.

Для врегулювання правовідносин між Позивачем та Відповідачем-1, які виникли на підставі Договору, сторони уклали між собою Угоду про порядок погашення боргу від 20.06.2014 р. (надалі-Угода). Відповідно до вищевказаної Угоди Відповідач-1 повинен був сплатити Позивачу основну суму заборгованості в розмірі 184 030,00 грн. та проценти за користування чужими коштами в сумі 165 627,00 грн. до 01 серпня 2014 року.

Вказана угода є підставою уточнених позовних вимог.

Доказів її розірвання, визнання недійсною, чи доказів внесення змін чи доповнень до неї у встановленому чинним законодавством порядку суду не надано.

Угода є двосторонньою , відтак передбачає зобов»язання двох сторін , а саме : замовника - відповідача 1 і виконавця - ПП ОСОБА_1

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст..6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст..627 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

10 липня 2014 року Відповідач-1 сплатив частину основної суми заборгованості, а саме: 80 000,00 грн. 15 липня 2014 року Відповідач-1 сплатив частину основної суми заборгованості, а саме: 100 000,00 грн. На сьогоднішній день Відповідач-1 не сплатив Позивачу основну суму заборгованості в розмірі 4 030,00 грн. та проценти за користування чужими коштами в сумі 165 627,00 грн.

Враховуючи, що позивачем подано уточнення позовних вимог, у якому позивач просить прийняти відмову від позову в частині позовних вимог до Приватного підприємця ОСОБА_2, то така відмова судом приймається і провадження у справі щодо вимог до Приватного підприємця ОСОБА_2 підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

Судом встановлено, що з відповідача 1 підлягає до стягнення на користь позивача сума основного боргу у розмірі 4030,00 грн. та 165627,00 грн. процентів за користування чужими коштами.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахований позивачем індекс інфляції на невчасно сплачену вартість виконаних робіт за період часу починаючи з 02 серпня 2014 року по 30 листопада 2014 року у розмірі 13963,78 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача 1 від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених позовних вимог, а відповідач 1 позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_1 до відповідача 1 - Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Долинське" про стягнення 4030,00 грн. суми основного боргу, 165627,00 грн. процентів за користування чужими коштами, 13963,78 грн. - індексу інфляції є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №84076817 від 25.12.2014 року на суму 3672,43 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача 1, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 4-3, 4-4, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 78, ч.4 ст.80, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Долинське" (68810, Одеська область, Ренівський район, с.Долинське, код ЄДРПОУ 03767972) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (81300, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 4030,00 грн. суми основного боргу, 165627,00 грн. процентів за користування чужими коштами, 13963,78 грн. та 3672,42 грн. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

4. Прийняти відмову від позову в частині позовних вимог до Приватного підприємця ОСОБА_2.

5. Провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного підприємця ОСОБА_2 - припинити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.05.2015 року

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Мазовіта А.Б.