Рішення № 44123504, 08.05.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2015 рокуСправа № 912/669/15-г Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська"

про стягнення суми 13 743 430, 14 гривень,

представники сторін:

від позивача - Акулініна Л.О., довіреність № 768 від 25.12.2014;

від відповідача - Самофалова К.С., довіреність від 15.04.15.

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою від 31.01.2015, яка містить вимоги про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" суми 13 743 430,14 грн заборгованості за договором поставки зерна майбутнього врожаю № 24-К від 18.04.2014, із яких сума 8800000 грн основного боргу, сума 880000 грн пені, сума 2640000 грн штрафу та сума 1423430,14 грн річних.

Ухвалою господарського суду від 26.02.2015 позовну заяву прийнято та порушено провадження у справі, розгляд якої призначено в судовому засіданні на 24.03.2015, від сторін витребувано зазначені в ухвалі матеріали; примірники ухвали надіслано сторонам.

Ухвалою суду від 24.03.2015 розгляд справи відкладався до 15.04.2015 у зв'язку з неподанням сторонами документів, які були витребувані господарським судом.

У судовому засіданні, у якому брали участь представники сторін, оголошувалася перерва до 08.05.2015.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повідомив про те, що

день надходження грошових коштів на рахунок відповідача не включається в період часу, за який здійснюється нарахування процентів річних;

із виписки з рахунку відповідача в АТ "Райффайзен Банк Аваль" 8490982,52 грн від позивача як попередня оплата по договору поставки надійшли 30.05.2014, тому 30.05.2014 не має враховуватися при розрахунку процентів річних;

до 30.11.2014 (останньої дати поставки товару) у відповідача не існувало грошового зобов'язання перед позивачем, оскільки до вказаної дати включно відповідач мав обов'язок перед позивачем з поставки товару, тому нарахування до цієї дати включно, 24% річних є неправомірним;

останнім днем виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення коштів - повернення оплати є 13.02.2015, тому нарахування 24% річних за пунктом 5.4 договору поставки за порушення вказаного грошового обов'язку мало відбутися після вказаної дати; щодо заявленої позивачем до стягнення неустойки відповідачем подано окрема вмотивована заява про зменшення розміру неустойки з додатками;

у випадку прийняття рішення про задоволення спору, прошу врахувати заяву про відстрочку виконання рішення.

21.04.2015 відповідач звернувся із заявою про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) на 90 відсотків, посилаючись на те, що

основним видом господарської діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, що відповідно є сезонним видом робіт і напряму залежить від погодних умов та врожайності сільськогосподарських культур;

врожайність сільськогосподарських культур в 2014 році найнижча за останні 5 років, що спричинило виникнення в СТОВ "Агрофірма "Ясенівська" кредиторської заборгованості перед постачальниками (ТОВ "Штрубе Україна" в сумі 8907524,78 грн посівний матеріал, ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" за посівний матеріал, засоби захисту рослин - 12784211,45 тис. грн, заборгованості перед банками, а саме перед ПАТ "Кредит Агріколь Банк", перед АТ "Сбербанк Росії" і ін.;

відповідно до довідки Кіровоградського відділення № 1 "Сбербанк России" станом на 06.04.2015 обліковується 437,12 грн, в ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 06.04.2015 - 1177,71 грн, в АТ "Райффайзен Банк Аваль" - 46,33 грн;

за 2014 рік товариство спрацювало зі збитком 27078,0 тис. грн;

на даний час на підприємстві працевлаштовано 95 осіб, які працюють в режимі неповного робочого дня, тижня;

при тяжкому фінансовому стані господарство намагається не допускати заборгованості по заробітній платі та сплаті платежів до бюджету;

стягнення неустойки становитиме для відповідача додаткове та надмірне фінансове навантаження, котре вплине на вже існуючий нестійкий фінансовий стан, а також на інтереси третіх осіб - інших кредиторів відповідача, 95 працівників та призведе до ненадходження відповідних внесків та податків до бюджету;

матеріали справи не містять жодних доказів спричинення позивачу значних збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій не може ставитись у залежність від можливості виникнення збитків у позивача в майбутньому;

визначені договором поставки розміри пені та штрафу значно перевищують той розмір, котрий встановлений п. 2 ст. 231 ГК України та відповідно до п. 6.3 договору становить пеню у розмірі 0,2 % та штраф у розмірі 30% за прострочення поставки понад 15 днів, тоді як відповідно до п. 2 ст. 231 ГК України достатній рівень пені за порушення господарського зобов'язання, в якому одна сторона належить до державного сектора економіки складає 0,2 %, а штраф за прострочення понад 30 днів - 7%;

заявлений відповідачем 90% зменшення неустойки не є звільненням від відповідальності, окрім вимог про стягнення пені та штрафу, вимогу про стягнення з відповідача також 24% річних, що становить 1423430,14 грн.

Також 21.04.2015 відповідач звернувся до суду із заявою про надання відстрочки виконання рішення суду до 01.11.2015, посилаючись на скрутний фінансовий стан, сезонний характер діяльності, заборгованість перед іншими кредиторами, практична відсутність коштів на рахунках, примусове стягнення заборгованості за результатами набрання сили рішенням у даній справі, призведе до арешту його майна, що унеможливить проведення сільськогосподарських робіт, отримання прибутку, виплати інших боргів, заробітної плати, справляння платежів до бюджету та може призвести до банкрутства відповідача.

Позивач проти поданого відзиву на позовну заяву, заяви про зменшення розміру неустойки (санкцій) та заяви про відстрочки виконання рішення суду заперечив, посилаючись на те, що

відповідно до п. 5.4 договору проценти у розмірі 24% річних нараховані за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому, тобто з дня коли сума грошових коштів вже отримана відповідачем і включається в дохід з дня отримання, тому початок перебігу строку визначеного ст. 253 ЦК України не застосовується для нарахування процентів за користування грошовими коштами, отже посилання відповідача на виключення дня отримання грошових коштів (30.05.2014) з розрахунку процентів є безпідставним;

підставою для зменшення розміру неустойки судом має бути явна невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення зобов'язання, під якою розуміють ступінь виконання зобов'язання боржником, причини невиконання та заходи вжиті боржником для належного виконання, часткова оплата неустойки в добровільному порядку, форма вини боржника та інші обставини, що заслуговують на увагу (ст. 233 ГК України);

відповідач не надав жодного доказу прийняття заходів щодо погашення боргу, фінансових санкцій та реальної можливості їх погашення в листопаді 2015 року;

позивачем була зменшена сума пені, розрахунок суми пені взято лише за 50 днів в сумі 880000,00 грн за період з 02.12.2014 по 20.01.2015;

позивач є державним підприємством, яке понесло прямих збитків від порушення відповідачем умов договору в сумі 8800000 грн, збитки від інфляції за період з 30.05.2014 по 30.04.2015 складають 3166077 грн.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд встановив нижченаведені обставини справи.

Згідно статуту, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 634 від 17.11.2011, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо - зернова корпорація України" засноване державою в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами товариства здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" (постачальник) укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю № 24-К від 18.04.2014 (далі - договір).

За умовами п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця зерно кукурудзи 3 класу (товар) у кількості 8 800,000 метричних тонн, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору термін поставки - по 01 листопада 2014 року включно.

Згідно додаткової угоди № 1 від 31.10.2014 до договору № 24-к від 18.04.2014 термін поставки - по 30 листопада 2014 року включно.

Поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акта приймання-передачі відповідної партії товару на умовах поставки передбачених цим договором.

Згідно з п. 1.3 договору умови поставки: ЕХW - ДПЗКУ, ПАО (філія Кіровоградський КХП № 1), адреса: 25005, вул. Варшавська, буд.90, м. Кіровоград, (згідно ІНКОТЕРМС 2010).

Відповідно до п. 3.1 договору попередня оплата товару здійснюється з розрахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладення договору), яка складає 1 000,00 грн за одиницю виміру товару, в тому числі ПДВ - 166,67 грн.

Відповідно до п. 3.1.1 договору попередня оплата за товар складає суму 8 800 000 грн, у тому числі ПДВ.

Пунктом. 4.1.1 договору сторони узгодили умову про те, що постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує із коштів, належних до виплати постачальнику у відповідності до п. 4.1 цього договору, у розмірі, зазначеному в договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що є невід'ємною частиною цього договору, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені п. 4.1.1 договору, вважаються сплаченими покупцем на користь постачальника з моменту оплати покупцем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування.

Згідно з п. 4.2 договору остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати за товар, що визначена п. 3.1.1. договору) за поставлений покупцю товар, здійснюється покупцем (на підставі рахунку-фактури постачальника) протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання покупцем усіх документів (належним чином оформлених), передбачених п.п. 2.3. і 2.4 цього договору, із розрахунку ціни за одиницю виміру товару з ПДВ (грн), що визначена на підставі п. 3.2. договору.

Зазначені вище та інші умови договору погоджені сторонами шляхом підписання договору у формі єдиного документа, скріпленого печатками підприємств. Строк дії договору: з дати укладення до моменту повного та належного виконання зобов'язань за цим договором (пункти 8.2., 8.6. договору).

Поряд з цим, 25.04.2014 між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (заставодержатель) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" (заставодавець) укладено договір застави майбутнього врожаю, що посвідчений нотаріально, предметом якого є застава майна, а саме - майбутній врожай зерна кукурудзи 3-го класу, 2014 року врожаю, вирощеного на полях загальною площею 3000 га.

На виконання п. 5.5 договору між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" (страхувальник) та ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (страховик) укладено договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур від 25.04.2014 № 3298660.

25.04.2014 СТОВ "Агрофірма Ясенівська" виставлено ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" рахунок-фактуру № 23 для сплати попередньої оплати, а також виставлено рахунок Страховика/Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" на оплату страхового платежу за договором страхування № 3298660.

Вказані рахунки оплачені ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 30.05.2014 згідно платіжного доручення № 128 на суму 8 490 982,52 грн на рахунок СТОВ "Агрофірма Ясенівська" та платіжного доручення № 129 на суму 309 017,48 грн на рахунок ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА".

Отже, позивач виконав свої обов'язки за договором, сплативши на користь відповідача суму попередньої оплати в загальному розмірі 8 800 00,00 грн, до якої включено також страховий платіж, що узгоджено умовами пунктів 4.1.1., 5.5. договору.

Втім, відповідач поставку кукурудзи не виконав, у зв'язку з чим виник спір про зворотне стягнення коштів, перерахованих позивачем на виконання умов договору, а також застосування відповідальності, передбаченої договором.

За правовою природою відносини, які виникли між сторонами регулюються ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України..

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

У відповідності положень до ст.ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у разі невиконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, то покупець, який сплатив суму попередньої оплати, має право або вимагати від продавця передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Право обрання способу захисту своїх прав, у разі їх порушення, та інтересів належить покупцю.

Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що у разі, зокрема, невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін (строк) або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), то покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору, у т.ч. суму грошових коштів, що визначена п. 4.1.1 договору (попередня оплата) та проценти у розмірі 24% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога Покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 22.01.2015 № 130-2-12/305 про повернення суми попередньої оплати в розмірі 8 800 000 грн, а також про сплату нарахованих процентів річних та штрафних санкцій (пеня, штраф). Лист-вимогу було відіслано відповідачу цінними листами 22.01.2015 за № 0101905542320 і № 0101905542355, які відповідач отримав відповідно 06.02.15 та 03.02.15, що підтверджується відстеженням пересилання поштових відправлень від 06.05.2015.

Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення та під час розгляду справи останнім не спростовано повідомлені позивачем обставини стосовно отримання і не повернення відповідачем суми попередньої оплати та відсутності поставки Товару взагалі.

Враховуючи встановлені судом обставини невиконання відповідачем умов договору щодо поставки Товару та передбачене, зокрема ст. 693 Цивільного кодексу України, право позивача вимагати повернення суми попередньої оплати, яка була перерахована останнім у відповідності до умов договору в розмірі 8 800 00,00 грн., господарський суд дійшов висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення суми 8 800 000,00 грн., яка підлягає задоволенню повністю.

Також є правомірною вимога позивача про стягнення 24% річних, що нараховані позивачем на суму попередньої оплати за період користування коштами протягом 246 днів, оскільки право на таке нарахування процентів передбачено ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України та пунктом 5.4. укладеного сторонами договору.

Так, ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Положеннями статті 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Такий розмір процентів встановлений сторонами в пункті 5.4. договору в розмірі 24% річних та передбачено їх нарахування на суму попередньої оплати з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому.

Поміж тим, господарський суд погоджується з доводами відповідача, що період для нарахування річних має здійснюватися з наступного дня від дати надходження грошових коштів, так як за правилами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. До того ж, другим реченням частини 3 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено можливість встановлення обов'язку продавця сплачувати проценти саме від дня одержання суми попередньої оплати.

На підставі викладеного, враховуючи, що попередня оплата в розмірі 8 800 000 грн проведена позивачем на користь відповідача 30.05.2014 та в той же день отримана, то позивачем правомірно нараховано 24% річних у сумі 1 423 430 грн за 246 днів користування коштами.

Втім, позивачем у розрахунку річних помилково вказано період з 30.05.2014 по 30.01.2015, тому господарським судом зроблено перерахунок таких річних, нарахованих на суму попередньої оплати за 246 днів користування коштами за період з 31.05.2014 по 31.01.2015 включно, що становить суму 1 423 430, 14 грн.

Доводи відповідача, що нараховані річні є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання згідно ст. 625 Цивільного кодексу України і мають нараховуватися після отримання відповідачем вимоги про повернення суми попередньої оплати, відхиляються господарським судом як безпідставні.

Позивач згідно поданого позову обґрунтовує вимогу про стягнення 24% річних правомірним посиланням на ст. 536, ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відсутність у пункті 5.4. договору, яким встановлено розмір річних, чіткої вказівки, що проценти річних сплачуються за користування чужими коштами, не спростовує суті правової природи стягуваних процентів річних, оскільки ці річні проценти нараховані відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України та умов договору.

Верховний Суд України неодноразово в своїх постановах викладав правову позицію, згідно якої стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу, зокрема постанова Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 р. у справі № 3-30гс13. За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 693 ЦК, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця .

Окрім того, позивач правомірно просить стягнути з відповідача за порушення зобов'язань з поставки товару пеню за 50 днів прострочення, яку згідно заяви від 08.05.2015 обраховує за період з 02.12.2014 по 20.01.2015 у розмірі 880 000 грн та 2 640 000 грн штрафу, що складає 30% від суми 8 800 000,00 грн попередньої оплати.

Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Крім того, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, наведені норми носять диспозитивний характер, оскільки передбачають можливість встановлення розміру штрафних санкцій в договорі.

Стягнення пені за порушення не грошового зобов'язання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові № 3-35гс13 від 03.12.2013 у справі № 908/43/13-г стосовно того, що в разі невиконання зобов'язань з поставки товару до боржника може бути застосована пеня. При цьому, на цю пеню не розповсюджується дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки зобов'язання з поставки товару не є грошовим.

У пункті 6.3 договору сторони передбачили, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім пені, сплачує також штраф у розмірі 30% від суми, що визначена у п. 3.1.1 цього договору.

Умови пункту 6.3. договору не суперечать наведеним вище вимогам чинного законодавства, у т.ч. частині 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

На підставі зазначеної умови договору та у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань з поставки товару позивачем правомірно нараховано пеню за 50 днів прострочення за період з 02.12.2014 по 20.01.2015 у розмірі 880 000,00 грн та 2 640 000,00 грн штрафу.

Разом з цим, відповідач згідно поданої заяви просить зменшити розмір заявленої позивачем неустойки (штрафу, пені) на 90 відсотків. В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що він перебуває в скрутному фінансовому становищі; неналежне виконання зобов'язання спричинено об'єктивними та незалежними від відповідача обставинами, зокрема, низькою врожайністю сільськогосподарських культур.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін. що заслуговують на увагу.

Схоже правило міститься в частині 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в пункті 3 частини 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Як слідує з матеріалів справи, основним видом діяльності СТОВ "Агрофірма Ясенівська" є вирощування сільськогосподарських культур, а тому виробнича діяльність відповідача у значній мірі залежить від врожайності, на рівень якої впливає ряд факторів, як залежних, так і незалежних від діяльності відповідача. У свою чергу, як повідомляє відповідач, низький рівень врожайності в 2014 році, у т.ч. зерна кукурудзи, що підтверджено наданими до матеріалів справи довідками управління агропромислового розвитку Олександрійської РДА, спричинило порушення останнім договірних зобов'язань за договором поставки, укладеного з позивачем.

Поданими до матеріалів справи доказами, а саме звітом про фінансові результати за 2014 рік, І квартал 2015 року, довідками банку про стан та рух коштів на рахунках СТОВ "Агрофірма Ясенівська", підтверджується збитковість підприємства та скрутне фінансове становище відповідача.

Господарський суд враховує, що позивач не повідомляє про понесення ним збитків, внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, тоді як стягнення штрафних санкцій у заявленому розмірі з відповідача при наявному фінансовому становищі останнього може спричинити тяжкі наслідки для підприємства. Також враховано, що пеня, яка обрахована позивачем за 50 днів, уже є значною сумою та сумарно із розміром штрафу займає 40% від вартості поставки. Щодо посилання позивача на понесені ним інфляційні втрати, то слід зазначити, що позивач не позбавлений права нарахувати відповідачу 24 % річних до дня фактичного повернення останнім суми 8 800 000 грн попередньої оплати.

Також судом враховується, що з відповідача підлягає стягненню сума нарахованих 24 % річних у розмірі 1 423 430, 14 грн.

Поряд з цим, необхідно виходити з того, що ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. У даному випадку договором між сторонами встановлено пеню в розмірі 0,2 відсотка, що вдвічі більше, а штраф у розмірі 30%, що в чотири рази більше.

Стягнення пені та штрафу у повному розмірі відповідно 880 000 грн та 2 640 000 грн призведе до безпідставного збагачення позивача за рахунок відповідача, який перебуває у скрутному фінансовому становищі.

З огляду на вищезазначене, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій (пені, штрафу) на 50% від нарахованої позивачем суми, оскільки зменшення штрафних санкцій згідно клопотання відповідача на 90% є надмірно великим та не враховує інтереси позивача, який правомірно очікував належне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань та має право на застосування до відповідача штрафних санкцій.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 440 000,00 грн (50% від суми 880000,00 грн) та 1 320 000,00 грн штрафу (50% від 2 640 000,00 грн).

З огляду на викладені вище обставини справи, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення з СТОВ "Агрофірма Ясенівська" 8 800 000,00 грн заборгованості з попередньої оплати, 1 423 430,14 грн 24% річних підлягають задоволенню повністю. Вимоги про стягнення пені та штрафу підлягають частковому задоволенню в розмірі 440 000 грн пені та 1 320 000 грн штрафу.

У задоволені позову в іншій частині слід відмовити.

Господарський суд залишає без задоволення заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду до 01 листопада 2015 року на підставі наступного.

Частина 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

У пункті 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд не розцінює повідомлені заявником обставини як виняткові, виходячи з наступного. З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення суду слідує, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відсутність станом на даний час грошових коштів, достатніх для виконання рішення господарського суду, тяжке фінансове становище не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення у даній справі.

Відповідач користується коштами в сумі 8 800 000 грн, які на його користь перерахував позивач, з 31.05.2014 по цей час, але так і не надав суду будь-яких доказів того, що він має наміри та можливість погасити заборгованість перед позивачем протягом певного часу, починаючи з 01.11.2015, та які реальні заходи він вживає для погашення заборгованості.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховується правова позиція, викладена у п. 4.3. розділу 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" про те, що у разі коли господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Судовий збір в частині відмови у стягненні пені і штрафу внаслідок зменшення їх розміру господарським судом покладається на відповідача.

У засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" (адреса: 27325, Кіровоградська обл., Олександрівський район, село Ясинове, вул. Гагаріна, буд. 18, ідентифікаційний код 30798692) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, ідентифікаційний код 37243279) суму 8 800 000,00 грн заборгованості з попередньої оплати зерна майбутнього врожаю, суму 1 423430,14 грн 24 % річних, суму 440 000,00 грн пені, суму 1 320 000,00 грн штрафу та суму 73080,00 грн витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" про відстрочення виконання рішення у справі залишити без задоволення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено 12.05.2015

Суддя О.А. Змеул