Рішення № 44123485, 20.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа № 911/943/15

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/943/15

за позовом заступника Броварського міжрайонного прокурора, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 137, в інтересах держави в особі Броварської центральної районної лікарні, ідентифікаційний код: 01994497, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Шевченка, буд. 14,

до дочірнього підприємства "ПІДПРИЄМСТВО РЕГІОНАЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ "АТАСС" відкритого акціонерного товариства "АВТОТРАНСПОРТНА АКЦІОНЕРНА СПІВДРУЖНІСТЬ "СЛАВУТИЧ", ідентифікаційний код: 23241723, місцезнаходження: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Ентузіастів, буд. 6,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Плахонін Дмитро Вячеславович, проживаючий за адресою: Київська обл., м. Славутич, Бакинський к-л, буд. 2, кв. 2,

про стягнення витрат, -

за участю представників учасників судового процесу:

прокурор: Шиленко М.В., який діє на підставі посвідчення від 13.10.2014 року за № 029582;

від позивача: Корнійко Л.О., який діє на підставі довіреності від 08.01.2015 року за №49;

від відповідача: не з'явився;

від 3-ї особи: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

заступник Броварського міжрайонного прокурора (далі за текстом: Прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Броварської центральної районної лікарні (далі за текстом: Позивач або Броварська ЦРЛ) з позовною заявою до дочірнього підприємства "ПІДПРИЄМСТВО РЕГІОНАЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ "АТАСС" відкритого акціонерного товариства "АВТОТРАНСПОРТНА АКЦІОНЕРНА СПІВДРУЖНІСТЬ "СЛАВУТИЧ" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення витрат лікарні на лікування особи, яка потерпіла від злочину, в сумі 63 892,04 грн. (шістдесят три тисячі вісімсот дев'яносто дві гривні 04 коп.).

Позовні вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що Позивач поніс витрати в сумі 63 892,04 грн. (шістдесят три тисячі вісімсот дев'яносто дві гривні 04 коп.) на лікування особи, яка потерпіла від злочину, що скоєний працівником Відповідача під час виконання своїх службових обов'язків, в зв'язку з чим Прокурор просить стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати останнього на лікування потерпілого в сумі 63 892,04 грн. (шістдесят три тисячі вісімсот дев'яносто дві гривні 04 коп.).

Ухвалами господарського суду Київської області від 12.03.2015 року порушено провадження у справі № 911/943/15, розгляд останньої призначено на 20.04.2015 року та залучено Плахоніна Д.В. до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі за текстом: 3-я особа).

15.04.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 09.04.2015 року за № 122/04 (вх. № 8528/15 від 15.04.2015 року), згідно якого Відповідач вимоги Позивача не визнавав в повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, а також Відповідач просив замінити його на належного Відповідача - ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та залучити до участі у справі в якості 3-ї особи Плахоніна Д.В., з вини якого сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпілий перебував на лікуванні у Позивача.

20.04.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача на виконання вимог ухвали суду від 12.03.2015 року у справі № 911/943/15 надійшов лист від 15.04.2015 року за № 1046 (вх. № 8975/15 від 20.04.2015 року), згідно якого Позивач надав суду додаткову інформацію.

20.04.2015 року в судове засідання з'явився Прокурор та Позивач, які частково виконали вимоги ухвали суду від 12.03.2015 року, дали пояснення, позов підтримали та просили задовольнити. Відповідач та 3-я особа в судове засідання не з'явилися будучи повідомленими про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 12.03.2015 року Відповідач виконав повністю.

Суд розглянувши клопотання Відповідача про заміну його на належного Відповідача - ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», яке викладене у відзиві Відповідача на позовну заяву від 09.04.2015 року за № 122/04 (вх. № 8528/15 від 15.04.2015 року), проходить до висновку, що вказане клопотання є безпідставним, внаслідок чого відхиляється судом виходячи з наступного. До свого клопотання про заміну Відповідача на належного, викладеного у відзиві на позов, Відповідач додав ксерокопію Генерального договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.12.2012 року за № 424, укладеного між Відповідачем та ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», за наслідками дослідження якого встановлено, що за предметом договору Страховик в особі ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, яка заподіюється 3-й особі, потерпілій внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Страхувальника. Проте, предметом позову в даному випадку є відшкодування втрат закладу охорони здоров'я, який фінансується за рахунок бюджетних коштів, на лікування потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась в результаті вчинення працівником Відповідача злочину, в зв'язку з чим в даному випадку вирішується спір не про стягнення шкоди, заподіяної безпосередньо потерпілому, у вигляді витрат потерпілого на своє лікування, які на час розгляду справи стягнуті вже вироком Броварського міськрайонного суду від 26.12.2014 року з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь потерпілого від злочину Жирової В.М., а вирішується спір про стягнення витрат закладу охорони здоров'я, який не являється 3-ю особою за предметом Генерального договору від 14.12.2012 року за № 424, на лікування потерпілого від злочину.

З приводу клопотання Відповідача про залучення до участі у справі в якості 3-ї особи Плахоніна Д.В., яке викладене у відзиві Відповідача на позовну заяву від 09.04.2015 року за № 122/04 (вх. № 8528/15 від 15.04.2015 року), то вказане клопотання відхиляється судом в зв'язку з тим, що ухвалою суду від 12.03.2015 року залучено Плахоніна Д.В. до участі у справі № 911/943/15 в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Згідно абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що неявка в судове засідання Відповідача та 3-ї особи не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що ухвали господарського суду Київської області від 12.03.2015 року у справі № 911/943/15 направлені на адреси Відповідача та 3-ї особи, суд дійшов висновку, що Відповідач та 3-я особа були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Прокурором та Позивачем пояснення, матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Прокурора та Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 20.04.2015 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора та представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Броварською міжрайонною прокуратурою Київської області проведено перевірку дотримання фінансової дисципліни підприємствами, установами та організаціями, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів, щодо вжиття останніми заходів претензійно-позовної роботи з метою стягнення дебіторської заборгованості, за наслідками якої в діяльності Броварської центральної районної лікарні виявлено значні порушення вимог бюджетного законодавства з приводу своєчасності та повноти вжитих заходів по стягненню дебіторської заборгованості, яка є частиною дохідної частини кошторису даного закладу охорони здоров'я, що грубо порушує державні інтереси з наступних підстав.

Вироком Броварського міськрайонного суду від 26.12.2013 року у справі № 361/10041/2013-К Плахоніна Д.В. визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання за цією статтею даного Кодексу у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.

Вказаним вироком установлено, що Плахонін Д.В. 27.06.2013 року близько 20 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Фольцваген Транспортер», д.н.з. АІ7261АН, рухаючись у напрямку м. Чернігів по автомобільній дорозі Київ - Чернігів у с. Семиполки Броварського району Київської області, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечну швидкість руху та, не врахувавши дорожню обстановку, не обрав безпечної дистанції, внаслідок чого - не впорався з керуванням та допустив зіткнення із автомобілем марки «Рено Сандеро», д н. з. СВ4782АХ, під керуванням Гришко А.А. У зв'язку з цим автомобіль «Рено Сандеро» здійснив виїзд на праву відносно напрямку свого руху сторону пішохідного переходу, де відбувся наїзд на пішохода Жирову Валентину Миколаївну, яка рухалась по пішохідному переходу із правої на ліву сторону.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід Жирова В.М. отримала тілесні ушкодження та була доставлена до Броварської центральної районної лікарні (далі за текстом: Броварська ЦРЛ).

Згідно висновку експерта від 08.10.2013 року за № 118/Е, Жирова В.М. отримала тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої внутрішньої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, перелому правої тім'яної кістки з переходом на основу черепа, численних забоїв, садна тіла, кінцівок, мозкової коми 2-3 ступеня, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення.

Одночасно вказаним вироком встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САА за № 051091, автомобіль «Volkswagen Transporter», д.н.з. АІ7261АН, належить на праві власності дочірньому підприємству «Підприємство регіональних перевезень «АТАСС» відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич», а також встановлено, що обвинувачений Плахонін Д.В. керуючи вказаним автомобілем, виконував свої трудові обов'язки водія на підставі трудового договору в зв'язку з тим, що на час вчинення ДТП підсудний перебував у трудових відносинах з дочірнім підприємством «Підприємство регіональних перевезень «АТАСС» відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич».

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Прокурором та Позивачем в ході розгляду справи за допомогою належних та допустимих доказів доведено те, що в зв'язку з отриманням Жировою В.М. вищевказаних тілесних ушкоджень остання в період з 27.06.2013 року по 14.08.2013 року перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії, а з 14.08.2013 року по 15.08.2013 року в ангіаневрологічному відділенні Броварської центральної районної лікарні.

Згідно калькуляції хворої Жирової В.М., виданої Броварською центральною районною лікарнею, копія якої знаходиться в матеріалах справи, витрати лікарні на лікування Жирової В.М. становлять 63 892,04 грн.

Бюджетний кодекс України у ст. 89 передбачає, що витрати, які спрямовуються на охорону здоров'я, здійснюються з місцевого бюджету.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 року за № 545 (далі за текстом: Порядок), сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.

Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого, який вчинив суспільно-небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора (п. 3 Порядку).

Дослідженням змісту вироку Броварського міськрайонного суду від 26.12.2013 року у справі № 361/10041/2013-К встановлено, що під час розгляду кримінального провадження по обвинуваченню Плахоніна Д.В. у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, Прокурор та Броварська ЦРЛ з відповідним позовом про стягнення з обвинуваченого або Відповідача витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину не звертались та Броварським міськрайонним судом при винесенні вироку дане питання не вирішувалось.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року за № 11 (далі за текстом: ППВСУ), термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 1172 передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд погоджується з позицією Прокурора з приводу того, що Плахонін Д.В. керував, належним Відповідачеві на праві власності, автомобілем, виконуючи свої трудові обов'язки водія на підставі трудового договору, та на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з Відповідачем, внаслідок чого завдана останнім шкода повинна стягуватись з дочірнього підприємства «Підприємство регіональних перевезень «АТАСС» відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич».

Згідно із ч. 1 ст. 1206 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.94 за № 02-5/215 з послідуючими змінами та доповненнями (далі за текстом: Роз'яснення) у абз. 4 п. 2 передбачають, що крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою. Що ж до заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, то його володілець звільняється від обов'язку відшкодування шкоди тільки тоді, коли вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до абз. 2 п. 3 Роз'яснення, якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Згідно із п.п. 1.2. - 1.3. Статуту Броварської центральної районної лікарні, затвердженого Рішенням сесії Броварської районної ради від 31.03.2009 року за № 360 та Рішенням сесії Броварської міської ради від 03.04.2009 року за № 1084 (далі за текстом: Статут), Броварська ЦРЛ є комунальним закладом Броварської районної ради та Броварської міської ради, заснованим на спільній власності територіальних громад сіл та селищ Броварського району та комунальної власності територіальної громади міста Бровари Київської області. Управління лікарнею здійснює Броварська районна рада та Броварська міська рада.

Засновниками Броварської ЦРЛ є Броварська районна рада та Броварська міська рада Київської області.

Статут у п. 1.4. передбачає, що Броварська ЦРЛ є комунальним закладом, утвореним Засновниками в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини спільної сумісної комунальної власності територіальних громад сіл та селищ Броварського району Київської області та комунальної власності територіальної громади міста Бровари Київської області.

Відповідно до п. 4.2. Статуту, джерелами формування майна Лікарні є, у тому числі майно, передане лікарні Засновниками; кошти Державного бюджету України, обласного, районного та міського бюджетів; дотації, субвенції, субсидії, отримані з Державного бюджету України, обласного, районного та міського бюджетів, державних цільових фондів; доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Конституція України у ст.ст. 142, 143 передбачає, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, і закріплює право територіальних громад села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, управляти майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень, тобто суб'єктом права комунальної власності є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституції України та законами, є сільські, селищні, міські ради.

Суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позиції Прокурора з приводу того, що кошти, сплачені за стаціонарне лікування особи скеровуються до бюджету лікарняної установи, тобто є одним із джерел його наповнення. Невідшкодування відповідачем витрат, понесених закладом охорони здоров'я на лікування особи, потерпілої від злочину, призводить до зменшення дохідної частини кошторису Броварської центральної районної лікарні, що негативно впливає на соціально-економічну ситуацію та порушує інтереси установи внаслідок того, що ці кошти не використовуються на забезпечення належного функціонування закладу охорони здоров'я, в зв'язку з чим останній потребує додаткового фінансування за рахунок бюджетних коштів.

Одночасно судом береться до уваги, що внаслідок невідшкодування Відповідачем шкоди, яку заподіяно внаслідок протиправних дій Плахоніна Д.В., як працівника Відповідача на час ДТП, бюджетами м. Бровари та Броварського району понесені додаткові витрати на фінансування Броварської центральної районної лікарні у зв'язку з витратами лікарні на лікування особи, потерпілої від злочину, відшкодування яких є дохідною частиною кошторису лікарні, як наслідком є джерелом її фінансування.

Протягом 2014 року Броварська центральна районна лікарня до суду з позовом до Відповідача про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, не зверталась.

Відповідно до вимог ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Відповідно до п. 1 Розділу XIII Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, прокуратура виконує функції нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержання законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадян та держави в суді.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках передбачених законом.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено порушення справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі

№ 3-рп/99 від 08.04.99, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Одночасно, згідно із вказаним рішенням Конституційного Суду України, поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пункт 4 рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.99 передбачає, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в її діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

За таких обставин Прокурором обґрунтовано та вірно від імені держави в якості позивача визначено Броварську ЦРЛ, права та законні інтереси якої, які збігаються повністю з інтересами держави, порушені Відповідачем.

У зв'язку з наведеним Прокурором вірно обрано спосіб та метод захисту і відновлення інтересів держави відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" шляхом пред'явлення відповідного позову в порядку господарського судочинства.

Є доведеною та обґрунтованою позиція Прокурора, що у сфері забезпечення функціонування закладів охорони здоров'я, зокрема забезпечення їх фінансування та матеріального утримання, загальносуспільні інтереси переважають над приватними інтересами окремих суб'єктів господарювання, у зв'язку з чим порушення принципу законності не допускається.

Господарський кодекс України у ст. 5 передбачає, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність суду за допомогою належних і допустимих доказів позовних вимог Прокурора про стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат останнього на лікування потерпілого від злочину в сумі 63 892,04 грн. (шістдесят три тисячі вісімсот дев'яносто дві гривні 04 коп.), в зв'язку з чим дані вимоги Прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.

У судовому засіданні, надані Прокурором докази, спростовані не були та заперечувались Відповідачем в ході розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Прокурором суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 49 Господарського кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

В зв'язку з викладеним, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) покладаються судом на Відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника Броварського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Броварської центральної районної лікарні до дочірнього підприємства "ПІДПРИЄМСТВО РЕГІОНАЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ "АТАСС" відкритого акціонерного товариства "АВТОТРАНСПОРТНА АКЦІОНЕРНА СПІВДРУЖНІСТЬ "СЛАВУТИЧ" про стягнення витрат лікарні на лікування особи, яка потерпіла від злочину, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "ПІДПРИЄМСТВО РЕГІОНАЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ "АТАСС" відкритого акціонерного товариства "АВТОТРАНСПОРТНА АКЦІОНЕРНА СПІВДРУЖНІСТЬ "СЛАВУТИЧ", ідентифікаційний код: 23241723, місцезнаходження: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Ентузіастів, буд. 6, на користь Броварської центральної районної лікарні, ідентифікаційний код: 01994497, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Шевченка, буд. 14, витрати лікарні на лікування Жирової В.М., яка потерпіла від злочину, в сумі 63 892,04 грн. (шістдесят три тисячі вісімсот дев'яносто дві гривні 04 коп.).

3. Стягнути з дочірнього підприємства "ПІДПРИЄМСТВО РЕГІОНАЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ "АТАСС" відкритого акціонерного товариства "АВТОТРАНСПОРТНА АКЦІОНЕРНА СПІВДРУЖНІСТЬ "СЛАВУТИЧ", ідентифікаційний код: 23241723, місцезнаходження: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Ентузіастів, буд. 6, в доход державного бюджету України судовий збір у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 27 квітня 2015 року