Рішення № 44123436, 29.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2015 р. Справа № 911/5568/14

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Черногуз А.Ф., судді - Рябцева О.О., Ярема В.А. розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "3 ДАБЛ Ю ДИСТРИБ'ЮШН" до Приватного підприємства "Автопетроліум" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ООО"ДРУЖБА" про стягнення боргу,

За участю представників:

позивача: не з'явились;

відповідача: Гуназа Ю.Є. (дов. б/н від 15.07.2014);

третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "3 ДАБЛ Ю ДИСТРИБ'ЮШН" до Приватного підприємства "Автопетроліум" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ООО"ДРУЖБА" про стягнення боргу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 145/АП-12 від 15.11.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.12.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.01.2015.

Ухвалою від 20.01.2015 розгляд справи відкладено на 03.03.2015.

Ухвалою від 03.03.2014 розгляд справи відкладено на 10.03.2015, крім того ухвалою від 03.03.2015 за клопотанням позивача строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

10.03.2015 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

В судовому засіданні 10.03.2015 суд оголошено перерву до 12.03.2015.

11.03.2015 через канцелярію господарського суду Київської області відповідачем повторно було подано клопотання про призначення судової економічної експертизи. В задоволенні вказаного клопотання суд відмовляє, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Спір у даній справі стосується стягнення заборгованості за поставлений за договором поставки № 145/АП-12 від 15.11.2012 товар, а доказовою базою у даній справі є первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні) та банківські виписки, що підтверджують факт оплати вартості товару. Так, оскільки встановлення дійсного розміру заборгованості не потребує спеціальних знань, суд не вбачає підстав для призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою від 12.03.2015 призначено колегіальний розгляд справи № 911/5568/14.

Ухвалою від 17.03.2015 на підставі розпорядження в.о. голови господарського суду Київської області Яреми В.А. справу прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Черногуз А.Ф., судді - Рябцева О.О., Ярема В.А, а розгляд справи призначено на 08.04.2015.

В судовому засіданні 08.04.2015 судом оголошено перерву 29.04.2015.

В судовому засіданні 29.04.2015 суд заслухав пояснення представника відповідача, він проти позову заперечував. Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, не дивлячись на те, що у судовому засіданні 08.04.2015 під час оголошення перерви був присутній представник позивача, який був повідомлений під підпис про дату та час на які оголошено перерву.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 29.04.2015 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

15.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ООО «Дружба» (постачальник) та Приватним підприємством «Автопетроліум» (покупець) було укладено договір поставки № 145/АП-12, відповідно до п. 1.1., 2.6. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі поставляти покупцю товари, ціна та асортимент яких визначений в специфікації, а покупець зобов'язаний приймати товар та оплачувати його у відповідності до умов, визначених цим договором. Передача товару покупцю здійснюється на підставі накладних. Дата, вказана покупцем у видатковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником.

Оплата за товар покупцем проводиться в національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, визначений в реквізитах цього договору. Постачальник передає товар покупцю на умовах відстрочки платежу: не пізніше ніж через 21 календарний день з дати поставки товару (п.п. 4.2., 4.3. договору).

20.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ООО «Дружба» (кредитор-1) та Товариством з обмежено відповідальністю "3 ДАБЛ Ю ДИСТРИБ'ЮШН" (кредитор-2) було укладено договір про заміну кредитора внаслідок відступлення права вимоги № 30, відповідно до п. 1 якого кредитор-1 відступає кредитору-2 право вимоги всіх зобов'язань, які існують на даний момент та мали виникати у майбутньому у Приватного підприємства «Автопетроліум» перед кредитором-1 відповідно до договору поставки № 145/АП-12 від 15.11.2012.

01.12.2014, на виконання вимог ст. 516 Цивільного кодексу України, на адресу відповідача було надіслано повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 20.10.2014 № 20/10, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передаються новому кредиторові.

Приписами ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Відтак, до Товариства з обмежено відповідальністю "3 ДАБЛ Ю ДИСТРИБ'ЮШН" перейшло право вимоги виконання зобов'язань Приватним підприємством "Автопетроліум" за договором поставки № 145/АП-12 від 15.11.2012.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України раїни визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «ООО «Дружба» у період з 2012 року по 2014 рік відповідно до видаткових накладних поставляло Приватному підприємству «Автопетроліум» обумовлений договором товар (погоджені сторонами накладні містяться в матеріалах справи). Факт отримання товару також не заперечується відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані вказаними накладними, а також актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2014, підписаним між Товариством з обмеженою відповідальністю «ООО «Дружба» та Приватним підприємством «Автопетроліум», згідно якого заборгованість Приватного підприємства «Автопетроліум» складає 11461,57 грн за розрахунком продавця, 11460,72 грн за розрахунком покупця (міститься в матеріалах справи).

Представником позивача складено та підписано реєстр взаємних розрахунків за весь період договору, у якому враховано видаткові накладні, згідно яких здійснювались поставки, оплати відповідача, а також накладні на повернення товару. Згідно вказаного реєстру вартість неоплаченого відповідачем товару складає 11461,57 грн (міститься в матеріалах справи).

Відтак, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 11461,57 грн боргу, а також 1301,91 грн пені.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані сторонами докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, як вже зазначалось, позовні вимоги ґрунтуються на видаткових накладних, накладних на повернення товару, банківських виписках, про що позивачем складено реєстр взаємних розрахунків за весь період договору, що був підписаний представником позивачем, та який фактично є розрахунком суми заборгованості, згідно якого позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 11461,57 грн боргу.

Судом встановлено, що позивачем при складанні вказаного розрахунку не було враховано численні накладні на повернення товару, що були підписані між Товариством з обмеженою відповідальністю «ООО «Дружба» та Приватним підприємством «Автопетроліум», та сума яких значно перевищує заявлену позивачем суму заборгованості. Вказані накладні були погоджені представникам постачальника та покупця, та були подані відповідачем із супровідним листом від 07.04.2015 (вх. № 7849/15 від 07.04.2015) та від 27.04.2015 (вх. № 9928/15 від 28.04.2015). Такими накладними, зокрема, є №1302-601 від 21.03.2013, №1302-600 від 21.03.2013, №0904-53 від 30.04.2013, №2703-141 від 30.04.2013, №2703-140 від 30.04.2013, №0504-122 від 30.04.2013, №1804-191 від 30.04.2013, №2703-142 від 30.04.2013, №0904-50 від 30.04.2013, №0904-51 від 30.04.2013, №0904-52 від 30.04.2013, №2204-60 від 30.04.2013, №1804-191 від 30.04.2013, №2703-701 від 30.04.2013, №2703-700 від 30.04.2013, №921 від 30.09.2013, №40 від 01.10.2013, №6701 від 30.11.2013, №6256 від 21.11.2013, №6034 від 13.11.2013, №6035 від 13.11.2013, №6221 від 20.11.2013, №6219 від 20.11.2013, №6242 від 20.11.2013, №7513 від 30.12.2013, №3417 від 28.02.2014, №3221 від 28.02.2014, №2987 від 20.02.2014, №2649 від 14.02.2014, №3222 від 28.02.2014, №2629 від 13.02.2014, №2681 від 14.02.2014, №2568 від 13.02.2014, №2566 від 13.02.2014, №2687 від 14.02.2014, №2580 від 13.02.2014, №2577 від 13.02.2014, №2579 від 13.02.2014, №179 від 28.02.2014, №3195 від 28.02.2014, №3197 від 28.02.2014, №3196 від 28.02.2014, №2633 від 13.02.2014, №2625 від 13.02.2014, №2573 від 13.02.2014, №3194 від 28.02.2014, №3103 від 25.02.2014, №2983 від 20.02.2014, №2624 від 13.02.2014, №2664 від 14.02.2014, №2665 від 14.02.2014, №2628 від 13.02.2014, №2632 від 13.02.2014, №3223 від 28.02.2014, №3198 від 28.02.2014, №3104 від 25.02.2014, №2984 від 20.02.2014, №2986 від 20.02.2014, №2985 від 20.02.2014, №2622 від 13.02.2014, №2653 від 14.02.2014, №2654 від 14.02.2014, №2657 від 14.02.2014, №2574 від 13.02.2014, №2445 від 10.02.2014, №2441 від 10.02.2014, №2571 від 13.02.2014, №2674 від 14.02.2014, №2676 від 14.02.2014, №2661 від 14.02.2014, №3199 від 28.02.2014, №2672 від 14.02.2014, №2651 від 14.02.2014, №2652 від 14.02.2014, №2685 від 14.02.2014, №2630 від 13.02.2014, №2631 від 13.02.2014, №2650 від 14.02.2014, №2648 від 14.02.2014, №2626 від 13.02.2014, №2663 від 14.02.2014, №2576 від 13.02.2014, №2627 від 13.02.2014, №2570 від 13.02.2014, №2623 від 13.02.2014, №2125 від 31.01.2014, №2773 від 31.01.2014, №2128 від 31.01.2014, №1874 від 31.01.2014, №1873 від 31.01.2014, №1864 від 31.01.2014, №1869 від 31.01.2014, №2135 від 31.01.2014, №2112 від 31.01.2014, №2152 від 31.01.2014, №2151 від 31.01.2014, №1870 від 31.01.2014, №2148 від 31.01.2014, №2144 від 31.01.2014, №2107 від 31.01.2014, №2134 від 31.01.2014, №2131 від 31.01.2014, №2130 від 31.01.2014, №2109 від 31.01.2014, №1691 від 31.01.2014, №1688 від 31.01.2014, №1412 від 31.01.2014, №1875 від 31.01.2014, №1282 від 30.01.2014, №1281 від 30.01.2014, №1278 від 30.01.2014, №2183 від 31.01.2014, №1257 від 30.01.2014, №1256 від 30.01.2014, №1255 від 30.01.2014, №1252 від 30.01.2014, №1241 від 30.01.2014, №1240 від 30.01.2014, №1239 від 30.01.2014, №7302 від 25.12.2013, №7230 від 24.12.2013, № 7242 від 24.12.2013 на загальну суму 13083,97 грн, що значно перевищує суму заявленого боргу. З цих підстав, суд вважає недоцільним наводити весь перелік накладних на повернення товару, які не враховані позивачем.

Акт звірки взаєморозрахунків станом, підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю «ООО «Дружба» та Приватним підприємством «Автопетроліум» оцінюється судом критично, оскільки не є первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та складений станом на 30.06.2014, тоді як на підставі наявних видаткових накладних та накладних на повернення, а також банківських виписок, судом встановлено факт відсутності заборгованості відповідача перед позивачем за заявленими накладними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 11461,57 грн боргу, 1301,91 грн пені необґрунтованими, безпідставними, документально не підтвердженими, відповідачем спростованими, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено 12.05.2015.

Головуючий суддя А.Ф. Черногуз

Судді О.О. Рябцева

В.А. Ярема