Рішення № 44123388, 12.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015

Справа №910/8169/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн"

про стягнення 15642,08 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" заборгованості за Договором поставки № 13/П в розмірі 15642,08 грн., в тому числі 10603,00 грн. основного боргу, 530,55 грн. пені, 674,85 грн. 3% річних, 3833,68 грн. індексу інфляції.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 13/П позивач поставив продукцію за яку відповідач не розрахувався, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 10603,00 грн. основного боргу. Крім того, за порушення строків оплати товару позивач також заявив про стягнення з відповідача 530,55 грн. пені, 674,85 грн. 3% річних, 3833,68 грн. індексу інфляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” вирішено, у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим – Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя – Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду – Київським апеляційним господарським судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 порушено провадження по справі № 910/8169/15-г, розгляд справи призначено на 12.05.2015.

Представник позивача в судове засідання 12.05.2015 не з’явився, проте через відділ діловодства подав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання призначене на 12.05.2015р. представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконав.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 “Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв’язку.

Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством зв’язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

Листом від 23.06.14 вих. № 30-626 УДППЗ “Укрпошта” повідомила Господарський суд м. Києва про те, що у зв’язку із силовим захопленням АР Крим та м. Севастополь та блокуванням усіх об’єктів поштового зв’язку УДППЗ “Укрпошта” на території півостріву, національний оператор змушений тимчасово припинити прийом і доставку пошти в напрямку до АР Крим та м. Севастополь до врегулювання ситуації. Враховуючи викладене, на даний час, приймання поштових відправлень до АР Крим та м. Севастополь об’єктами поштового зв’язку УДППЗ “Укрпошта” не здійснюється (копію вказаного листа залучено судом до матеріалів справи).

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що ухвалу суду про порушення провадження у справі від 02.04.2015 було надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень - бази даних судових рішень, створеної відповідно до Закону України “Про доступ до судових рішень” від 22 грудня 2005 року. Отже, ознайомитись з текстом ухвали відповідач міг через мережу Інтернет за адресою: reyestr.court.gov.ua.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це – складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.05.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.02.2013 між ТОВ "Інтерлінк" (постачальник) та ТОВ "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (покупець) було укладено договір поставки № 13/П (надалі – “Договір”), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, зазначених в договорі, товар, надалі по тексту «товар», асортимент, кількість і ціна якого вказана в рахунках-фактурах (п. 1.1 договору).

Кількість товару зазначається в рахунках-фактурах до договору (п. 2.1 договору).

Ціна товару за одиницю в по позиціям зазначається в рахунках-фактурах (п. 3.1 договору).

Розрахунки по даному договору проводяться наступним чином: 100% передоплата, шляхом перерахування грошових коштів на р/рахунок постачальника (п. 5.1 договору).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 19.02.2013 договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2013.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 32718,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1132 від 29.04.2013, яка підписана представниками обох сторін та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 00109 від 26.04.2013.

На оплату за поставлену продукцію позивач виставляв відповідачу рахунок № 1425 від 25.04.2013 на суму 32718,00 грн.

Натомість відповідач здійснив лише часткову оплату товару в сумі 22115,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 387 від 26.04.2013, № 995 від 27.05.2013, № 416 від 14.06.2013, № 1089 від 01.08.2013.

Внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 10603,00 грн.

У зв'язку з вищезазначеним, ТОВ "Інтерлінк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" 10603,00 грн. основного боргу та 530,55 грн. пені, 674,85 грн. 3% річних, 3833,68 грн. індексу інфляції за прострочення оплати товару.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання згідно із ст. ст. 11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що розрахунки по даному договору проводяться наступним чином: 100% передоплата, шляхом перерахування грошових коштів на р/рахунок постачальника.

Відповідно до п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що відповідач не надав доказів повної оплати поставленого товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 10603,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 530,55 грн. нарахованої за період з 30.04.213 по 28.10.2013 з урахуванням часткових оплат.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати товару.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 530,55 грн. за несвоєчасну оплату товару задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за поставлений товар, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 674,85 грн. 3% річних, 3833,68 грн. індексу інфляції за період 30.04.2013 по 26.03.2015.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов‘язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 674,85 грн. – 3% річних та 3833,68 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ТОВ "Інтерлінк" підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню із сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (99014, м. Севастополь, Комишеве шосе, 45, ідентифікаційний код 33965794) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Березинська, 7, ідентифікаційний код 30627766) 10603 (десять тисяч шістсот три) грн. 00 коп. основного боргу, 674 (шістсот сімдесят чотири) грн. 85 коп. – 3% річних, 3833 (три тисячі вісімсот тридцять три) грн. 68 коп. інфляційних та 1712 (одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 47 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 13.05.2015

Суддя О.А.Грєхова