Рішення № 44122711, 07.05.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.05.15р. Справа № 904/3162/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС", м.Запоріжжя

до публічного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Литвиненко Я.А. - довіреність № 1/08 від 19.08.14р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС", м.Запоріжжя (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 46881,18грн. основної заборгованості; 125,21грн. трьох відсотків річних; 1755,27грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 11.03.2015р. ухвалою суду від 10.04.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 07.05.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 21.04.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 17.04.2015р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 24.04.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 20.04.2015р.

07.05.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні, просить суд розглянути справу без участі повноважного представника відповідача, про що подав відповідну заяву крім того, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Заявою за вих.№б/н від 07.05.2015р. позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 46881,18грн.; три відсотки річних у розмірі 125,21грн.; від вимог про стягнення інфляційних втрат позивач відмовляється.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про перенесення розгляду справи, відзив на позов не надав, витребувані судом документи не представив.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 07.05.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" (далі по тексту - позивач, постачальник) та публічним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі по тексту - відповідач, покупець) узгоджено постачання товару без укладання договору, але у письмовій формі у вигляді договірного листа №08/15/805 від 12.11.2014р., договірного листа №08/15/806 від 12.11.2014р., договірного листа №08/15/807 від 12.11.2014р., договірного листа №08/15/809 від 12.11.2014р. (А.С.24-27).

На виконання Договірних листів підписаних між сторонами позивач 25.11.2014р. на користь відповідача відвантажив товар на загальну суму 33118,32грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна №6651 від 25.11.2014р. на суму 11280,00грн.;

- видаткова накладна №6652 від 25.11.2014р. на суму 5640,00грн.;

- видаткова накладна №6653 від 25.11.2014р. на суму 11280,00грн.;

- видаткова накладна №6654 від 25.11.2014р. на суму 4918,32грн.

Договірними листами, які укладено між сторонами узгоджено умови оплати: протягом 60 календарних днів від дати поставки.

Таким чином, на думку позивача, строк оплати товару сторонами визначено до 24.01.2015р. включно.

Станом на 11.03.2015р. відповідачем заборгованість перед позивачем не погашено.

В підписаних між сторонами Договірних листах визначено наступні умови ціни: вартість вказана в гривневому еквіваленті EUR по курсу НБУ 16,292150грн. за 1 EUR на 07.10.2014р. У випадку якщо, офіційний курс НБУ EUR на 00:00 годин дня оплати ТМЦ зміниться відносно курсу 16,2921250грн. за 1 EUR більш ніж на +/- 3%, вартість поставляємих ТМЦ підлягає перерахунку пропорційно такій зміні курсу. При зміні ціни після поставки, постачальник зобов'язаний надати коректуючи документи протягом 3-ох робочих днів від дати платежу, але не пізніше 01 числа слідуючого місяця. При цьому сторони в якості єдиного джерела інформації використовують сайт: http:minfin.com.ua.currency.nbu.

Станом на 11.03.2015р. офіційний курс НБУ складає - 23,143543грн. за 1 EUR.

Згідно розрахунку позивача сума, що належить до сплати складає 46881,18грн., з яких 33118,32грн. - вартість поставленого товару; 13762,86грн. - сума доплати курсової різниці відповідно до зміни курсу НБУ EUR по відношенню до гривні.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 46881,18грн., з яких 33118,32грн. - вартість поставленого товару; 13762,86грн. - сума доплати курсової різниці відповідно до зміни курсу НБУ EUR по відношенню до гривні, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Розрахунок суми основного боргу господарським судом перевірено та визнано вірним.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення пункту 6 договірних листів, строк оплати товару отриманого за видатковими накладними є таким, що настав.

Доказів оплати товару відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Господарський суд визнає правомірним визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 533 Цивільного кодексу України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Стаття 533 Цивільного кодексу України встановлює важливе правило щодо валюти виконання грошових зобов'язань. Грошове зобов'язання має бути виконане в національній валюті України - гривні. Це правило кореспондує положенням статті 99 Конституції України, відповідно до якої грошовою одиницею України є гривня, а також статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", якою встановлено, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів. Платіжні документи для здійснення платежів на території України також мають бути виражені в гривнях.

Цивільний кодекс України (стаття 524) дозволяє сторонам зобов'язання виражати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Іноземною валютою вважається - валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу; платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях; кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами (стаття 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

В разі вираження зобов'язання в іноземній валюті, його виконання все одно має бути проведено в гривнях. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Офіційним курсом валюти вважається курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави (ст. 1 Закону України "Про Національний банк України"). Сторони в договорі можуть визначити і інший порядок перерахунку іноземної валюти в гривні (наприклад за визначеною договором формулою або за курсом не Національного банку України, а якогось комерційного банку тощо).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 125,21грн. за період з 25.01.2015р. по 11.03.2015р.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних здійснений позивачем та виявив помилки, у зв'язку з чим вимога є такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 119,77грн.

Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

24.01.2015р., як визначив позивач та підтвердив господарський суд є останнім днем для належного виконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем, однак позивач не врахував, що 24.01.2015р. є суботою, а отже вихідним днем, тобто останнім днем для належного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання перед позивачем є понеділок, тобто 26.01.2015р., а три відсотки річних можна нараховувати лише з 27.01.2015р.

Від стягнення інфляційних втрат позивач відмовився.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами (ч.1). До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін (ч.2). Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі (ч.4).

За результатами розгляду заяви позивача про відмову від вимоги про стягнення інфляційних втрат господарський суд роз'яснив представнику позивача наслідки відповідних процесуальних дій, перевірив повноваження на вчинення цих дій у представника позивача, прийняв відмову позивача від вимоги про стягнення інфляційних втрат та провадження в даній частині позову припинив.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1761,05грн., з урахуванням того, що 96,39% позовних вимог позивача судом задоволено.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 533, 610, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 2656 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Рудна, 47; ідентифікаційний код 00190905) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" (69083, м.Запоріжжя, вул.Східна, 9; ідентифікаційний код 25483198) 46881,18грн. (сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят одна грн. 18 коп.) основної заборгованості; 119,77грн. (сто дев'ятнадцять грн. 77 коп.) трьох відсотків річних; 1761,05грн. (одна тисяча сімсот шістдесят одна грн. 05 коп.) судового збору, видати наказ.

В частині стягнення з публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Рудна, 47; ідентифікаційний код 00190905) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" (69083, м.Запоріжжя, вул.Східна, 9; ідентифікаційний код 25483198) 1755,27грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят п'ять грн. 27 коп.) інфляційних втрат, провадження припинити.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

12.05.2015 року

Суддя І.В. Петренко