Постанова № 44122593, 12.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 травня 2015 року 08:40 справа №826/1651/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА"доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА" (далі по тексту - позивач, ПрАТ "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 серпня 2014 року №0024771503 та №0024761503.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1651/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 09 квітня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 20 серпня 2014 року №0024761503 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України ПрАТ "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 724 089,95 грн., у тому числі за основним платежем на 579 271,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 144 817,99 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 20 серпня 2014 року №0024771503 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 49.18.1 статті 49 Податкового кодексу України ПрАТ "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 510,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПрАТ "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА" за травень 2014 року від 18 липня 2014 року №4/26-50-15-03/30725116 (далі по тексту - акт перевірки).

Відповідно до рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 14 листопада 2014 року №344/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 20 серпня 2014 року №0024771503 скасовано в частині суми штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2014 року №0024761503 залишено без змін.

Суд звертає увагу, що докази прийняття нового податкового повідомлення рішення на зменшену суму штрафних санкцій за результатами скасування податкового повідомлення-рішення від 20 серпня 2014 року №0024771503 матеріали справи не містять, тому таке податкове повідомлення-рішення не вважається відкликаним та може бути предметом судового розгляду.

В акті перевірки встановлено наступні порушення: 1) в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позивачем включено до податкового кредиту податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 579 271,96 грн., які не зареєстровані постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: податкові накладні від 31 березня 2014 року №275421; від 01 квітня 2014 року №275842; від 01 квітня 2014 року №275844; від 02 квітня 2014 року №276095; від 02 квітня 2014 року №276099; від 03 квітня 2014 року №276500; від 04 квітня 2014 року №276672; від 04 квітня 2014 року №276711; від 07 квітня 2014 року №277636; від 07 квітня 2014 року №277696; від 08 квітня 2014 року №277821; від 09 квітня 2014 року №278177; від 13 квітня 2014 року №279743; від 13 квітня 2014 року №279804; від 14 квітня 2014 року №279954 та від 18 квітня 2014 року №281382; 2) несвоєчасно подано податкову звітність з податку на додану вартість - реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2014 року.

Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки за перевірений період постачальник - ТОВ "ОМЕГА" надало ПрАТ "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА" зведену податкову накладну від 31 березня 2014 року №1434, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних; реєстр виданих та отриманих податкових накладних може бути подано окремо від податкової декларації; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за травень 2014 року було складено з помилками, які виправлені методом "сторно" у момент виявлення такої помилки, а саме в реєстрі за вересень 2014 року, однак допущені у реєстрі помилки не вплинули на розрахунки із бюджетом.

Письмового заперечення проти адміністративного позову відповідач до суду не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Аналіз наведених норм Податкового кодексу України вказує, що підставою для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є здійснення відповідних господарських операцій та наявність податкових накладних, виписаних платниками податку на додану вартість, оформлених у відповідності до статті 201 Податкового кодексу України та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних; у свою чергу відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Водночас, у випадку виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних, законодавець передбачив можливість для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Як встановлено в акті перевірки та не спростовано позивачем, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2014 року ПрАТ "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА" включило до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ОМЕГА", на загальну суму 579 271,96 грн., а саме: від 31 березня 2014 року №275421; від 01 квітня 2014 року №275842; від 01 квітня 2014 року №275844; від 02 квітня 2014 року №276095; від 02 квітня 2014 року №276099; від 03 квітня 2014 року №276500; від 04 квітня 2014 року №276672; від 04 квітня 2014 року №276711; від 07 квітня 2014 року №277636; від 07 квітня 2014 року №277696; від 08 квітня 2014 року №277821; від 09 квітня 2014 року №278177; від 13 квітня 2014 року №279743; від 13 квітня 2014 року №279804; від 14 квітня 2014 року №279954 та від 18 квітня 2014 року №281382.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, суд звертає увагу, що доказів реєстрації таких податкових накладних постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем до суду не надано.

Так само позивач не надав суду доказів формування ПрАТ "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА" податкового кредиту на підставі зведеної податкової накладної від 31 березня 2014 року №1434, не надав копії такої податкової накладної та доказів її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не зазначив про неможливість надання таких доказів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ПрАТ "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА" не доведено права на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 579 271,96 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ОМЕГА".

Таким чином, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 20 серпня 2014 року №0024761503 документально не підтверджуються.

Досліджуючи правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 20 серпня 2014 року №0024771503, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) подаються протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), пункт 120.1 статті 120 Податкового кодексу України передбачає відповідальність у формі накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як свідчить акт перевірки та зміст податкового повідомлення-рішення від 20 серпня 2014 року №0024771503, на позивача накладено штраф за несвоєчасне подання реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2014 року.

Однак, суд зауважує, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних не є податковою декларацією (розрахунком) або її додатком, а згідно з пунктом 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2013 року №708 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних, тобто не є податковою звітністю у розумінні статті 46 Податкового кодексу України, для якої встановлені граничні строки подання до контролюючого органу.

Тому, застосування штрафних санкцій за несвоєчасне, на думку відповідача, подання реєстру виданих та отриманих податкових накладних є помилковим.

Крім того, суд звертає увагу, що у податковому повідомленні-рішенні від 20 серпня 2014 року №0024771503 як підставу для застосування штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн. вказано пункт 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, яка не стосується спірних правовідносин, оскільки передбачає відповідальність за порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України є протиправним, податковому повідомленні-рішенні від 20 серпня 2014 року №0024771503 та про задоволення позовних вимог в частині його скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі частково доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА" підлягає частковому задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог з позивача належить стягнути суму судового збору, що підлягає сплаті, пропорційно до задоволеної частини вимог та з урахуванням сплаченої частини суми судового збору.

Так, суд встановив, що у процентному відношенні позивачу задоволено майнових вимог у розмірі 0,07%, (510,00 грн. з 724 599,95 грн.), тобто на користь Державного бюджету України з позивача належить присудити 99,93% судового збору за подання позову майнового характеру, а саме позовних вимог відмовлено, а саме: 4 868,59 грн. (4 872,00 грн. х 99,93%).

З урахуванням того, що при подачі адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн., на користь Державного бюджету України з позивача належить стягнути судового збору у розмірі 4 381,39 грн. (4 868,59 грн. - 487,20 грн.).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві від 20 серпня 2014 року №0024771503.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА" (ідентифікаційний код 30725116; 69500, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 3) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) суму судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 381,39 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят одна гривня тридцять дев'ять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко