Постанова № 44122570, 27.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 квітня 2015 року 13:04 №826/6569/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової А.В., суддів Кротюка О.В., Мазур А.С., при секретарі судового засідання Островській О.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доДержавної виконавчої служби Українипровизнання протиправними та скасування постанов від 17.12.2010 ВП№23356505 та від 07.02.2012 ВП№23356505,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними та скасування постанов від 17.12.2010 ВП№23356505 та від 07.02.2012 ВП№23356505.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно винесено відносно позивача оскаржувані постанови, оскільки станом на час винесення виконавчого напису нотаріусу від 22.10.2010 №830 заборгованість у позивача була відсутня, що у свою чергу призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмових заперечень суду не надав.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2010 ВП№23356505 на виконанню виконавчого напису нотаріуса від 22.10.2010№830 про звернення стягнення на земельну ділянку площею 2,2610 га кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка належить на праві власності в наступних частках: 3/10 належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Комсомольськ, Полтавської області, місце роботи невідоме, місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3; 7/10 належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Полтава, місце роботи: менеджер з реклами товариства з обмеженою відповідальністю «Солекс+», місце проживання: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1. За рахунок коштів отриманих від реалізації земельної ділянки, запропоновано задовольнити вимоги публічного акціонерного товариства «Терра Банк» в сумі 14488477,70 грн.

Боржниками у виконавчому провадженні зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Боржникам запропоновано добровільно виконати виконавчий напис нотаріуса від 22.10.2010 №830 у 7-денний строк з моменту одержання постанови про відкриття виконавчого провадження.

У зв'язку з невиконанням постанови від 17.12.2010 ВП№23356505, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про стягнення з боржників виконавчого збору від 07.02.2012 ВП№23356505.

Одночасно, в рамках вказаного виконавчого провадження, відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 07.02.2012 ВП№23356505.

Позивач посилаючись на протиправність оскаржуваних постанов, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як виконавчі написи нотаріусів.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк (частина 8 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

1) є письмова заява стягувача;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;

4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно;

9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2010 ВП№23356505 по виконанню виконавчого напису нотаріуса від 22.10.2010 №830.

За посиланням позивача, постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2010 ВП№23356505 останнім не отримувалась.

Вказане твердження підтверджується копіє паспорта позивача, з якого вбачається, що з 27.06.2008 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, у той час, як з виконавчого напису нотаріуса від 22.10.2010 №830 та оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2010 ВП№23356505 вбачається, що адресу боржника ОСОБА_1 зазначено як: місто АДРЕСА_2.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, довідкою публічного акціонерного товариства «Терра банк» від 25.10.2012 №1005 підтверджується, що станом на 05.05.2010 зобов'язання ОСОБА_1 перед банком виконано в повному обсязі.

У свою чергу, судом встановлено, що законність виконавчого напису від 22.10.2010 №830 була предметом розгляду у цивільній справі №757/33032/14-ц за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Терра Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тополової О.М., третя особа ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Так, заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20.01.2015 у справі №757/33032/14-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково та визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 22 жовтня 2010 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тополовою О.М., зареєстрований у реєстрі за № 830, за договором іпотеки від 25 грудня 2007 року в частині звернення стягнення на 3/10 частки земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та яка на праві власності належить ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 48- Ф/07/04 від 25.12.2007.

Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 20.01.2015 у справі №757/33032/14-ц набрало законної сили 14.03.2015, що відповідачем не спростовано.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 07.02.2012 винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору. Зазначено, що у встановлений для добровільного виконання строк, боржником не виконаний виконавчий напис нотаріуса №830 виданий 22.10.2010, а тому, на підставі статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено стягнути з боржників виконавчий збір в розмірі 1 448 847,77 грн.

Як вбачається з виконавчого напису нотаріуса від 22.10.2010 №830, запропоновано звернути стягнення на земельну ділянку площею 2,2610 га кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка належить на праві власності в наступних частках: 3/10 належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Комсомольськ, Полтавської області, місце роботи невідоме, місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3; 7/10 належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Полтава, місце роботи: менеджер з реклами товариства з обмеженою відповідальністю «Солекс+», місце проживання: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1.

Отже, вказаним написом на позивача не покладено обов'язку сплатити кошти (заборгованості).

У свою чергу, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 07.02.2012 ВП№23356505.

З вказаної постанови вбачається, що згідно протоколу товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ЕЛІТ СЕРВІС» від 02 грудня 2011 року №0000-0004/11, на виконання договору від 31 серпня 2011 року №00-0004/11 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна між товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ЕШТ СЕРВІС» та Державною виконавчою службою України, торги з продажу арештованого іпотечного чайна не відбулись.

Проте відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, а саме: публічне акціонерне товариство «Терра Банк», виявив бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Ціна майна, яка підлягає заліку забезпечених вимог складає: 2 803 459,00 грн.

Сума боргу за виконавчим документом становить 14 488 477,70 грн., сума яка підлягає заліку в рахунок ціни майна складає 2 803 459,00 грн.

Таким чином, залишок боргу за виконавчим документом складає 11 685 018,70 грн.

Проте, враховуючи відсутність заборгованості позивача перед публічним акціонерним товариством «Терра банк», є протиправними оскаржувані постанови від 17.12.2010 ВП№23356505 та від 07.02.2012 ВП№23356505.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в частині правовідносин між ним та відповідачем.

З огляду на те, що в оскаржуваних постановах від 17.12.2010 ВП№23356505 та від 07.02.2012 ВП№23356505 в якості боржника визначено також ОСОБА_2, яка не є стороною судового розгляду справи і правовідносини між якою та відповідачем судом не досліджувались, в іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене та керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2010 ВП№23356505 в частині звернення стягнення на земельну ділянку площею 2,2610 га кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2, яка розташована за адресою :АДРЕСА_1, Тарасівська сільська рада, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка належить на праві власності в наступних частках: 3/10 належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Комсомольськ, Полтавської області, місце роботи невідоме, місце проживання: АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер: НОМЕР_3.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору від 02.12.2012 ВП№23356505 в частині стягнення з ОСОБА_1 суми виконавчого збору у розмірі 724423, 88 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про повернення виконавчого документа стягувачеві від 07.02.2012 ВП№23356505 в частині, що стосується ОСОБА_1.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

Суддя Кротюк О.В.

Суддя Мазур А.С.