Постанова № 44122396, 12.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 травня 2015 року № 826/4716/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Гарника К.Ю., судів: Добрівської Н.А., Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державної реєстраційної служби України до Державної виконавчої служби України про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Державна реєстраційна служба України (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Державної виконавчої служби України, (далі по тексту - відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 26 лютого 2015 року ВП№45557386.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/4716/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 01 квітня 2015 року.

Сторони в судові засідання 01 квітня 2015 року, 16 квітня 2015 року та 23 квітня 2014 року не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

21 листопада 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попівим Р.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№45557386 по примусовому виконанню виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року по справі №826/20736/13-а про зобов'язання Державної реєстраційної служби України скасувати рішення про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю Червоноармійська 44-Г на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ксенон» згідно витягу з Державного реєстру від 24 квітня 2013 року за №2876868, номер запису про право власності: 782635, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 49409080000 та зобов'язати Державну реєстраційну службу України вирішити питання закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи щодо нежитлової будівлі Червоноармійська 44-Г, та скасування реєстраційного номеру вказаного об'єкта нерухомості за номером: 49409080000.

Боржнику - Державній реєстраційній службі України запропоновано самостійно виконати рішення суду в строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 листопада 2014 року.

У зв'язку з невиконанням Державною реєстраційною службою України рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року по справі №826/20736/13-а, відповідачем на виконання вимог статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу від 26 лютого 2015 року ВП№45557386, якою на боржника накладено штраф у розмірі 680,00 грн.

Позивач не погоджується з постановою про накладення штрафу від 26 лютого 2015 року ВП№45557386, оскільки оскаржувана постанова винесена відповідачем протиправно, без урахування всіх обставин справи, що у свою чергу призвело до порушення прав та законних інтересів позивача. Крім того, позивач зазначив, що відповідач, в порушення вимог статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» не з'являвся до Укрдержреєстру для проведення виконавчих дій, що не дало можливості наочно роз'яснити проблему неможливості виконання судового рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 2 названої статті до виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою серед іншого віднесені виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункт 13 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Матеріали справи свідчать, що отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 листопада 2014 року ВП№45557386, Державна реєстраційна служба України листом від 22 грудня 2014 року №3783/12-14-6 повідомила відповідача, що у відповідності до абзацу 4 частини 1 статті 6, статті 8 Закону України «Про державне реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проведення державної реєстрації прав, внесення змін, скасування записів в Державному реєстрі прав в порядку, встановленому цим Законом, належить до повноважень органів реєстрації прав, утворених Міністерством юстиції в установленому законодавством порядку.

Також, Законом передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (частина 2 статті 26 Закону України «Про державне реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Крім того, вказаним листом зазначено, що для скасування рішення державного реєстратора прав про державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна рекомендовано стягувачу звернутись до органу державно реєстрації прав у місті Києві.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність обґрунтованих посилань позивача на обставини, що унеможливлюють виконання рішення суду, а тому, у зв'язку з відсутністю відомостей про виконання виконавчого листа виданого Київським апеляційним адміністративним судом від 13 листопада 2014 року по справі №826/20736/13-а, 26 лютого 2015 року відповідачем правоімрно винесено постанову про накладення штрафу від 26 лютого 2015 року ВП№45557386.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що приписами Закону України «Про виконавче провадження» передбачена можливість звернення, зокрема, сторін виконавчого провадження до суду з заявою про роз'яснення відповідного рішення, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою та із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, якщо сторона виконавчого провадження є неналежною.

Однак, як вбачається з наданої відповідачем копії матеріалів виконавчого провадження ВП№45557386, із такими заявами позивач не звертався.

У свою чергу, колегією суддів не приймаються доводи позивача про те, що державний виконавець зобов'язаний був з'явитись до Державної реєстраційної служби України для проведення виконавчих дій, з огляду на наступне.

Частинами 1, 2, 8 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

Спори про місце здійснення виконавчих дій між органами державної виконавчої служби не допускаються.

Зі змісту даної правової норми слідує, що під поняттям «місце вчинення виконавчих дій» мається на увазі територія, на яку поширюються функції органу державної виконавчої служби, а не географічне значення.

Крім того, законодавством не передбачена особиста присутність державного виконавця при добровільному виконанні судового рішення. Отже, державний виконавець не зобов'язаний був з'являтись на адресу Укрдержреєстру і дана обставина не перешкоджала позивачу виконати судове рішення.

Також, колегія суддів наголошує що стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2).

Частиною 5 статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України обов'язковість рішень суду зазначена однією з основних засад судочинства.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень через неможливість виконання рішення суду не є виправданням для держави в разі невиконання нею рішення суду або в разі значних затримок у виконанні такого рішення.

Враховуючи, що позивачем не доведено суду існування станом на момент прийняття оскаржуваної постанови поважних причин, що унеможливили виконання рішення суду, на підставі якого Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист від 13 листопада 2014 року по справі №826/20736/13-а та не виконано у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язують боржника вчинити певні дії, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу від 26 лютого 2015 року ВП№45557386 винесена відповідачем правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття такої постанови.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Державної реєстраційної служби України задоволенню не підлягає.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 181 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову Державної реєстраційної служби України відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя К.Ю. Гарник

Судді Н.А. Добрівська

В.А. Кузьменко