Постанова № 44121999, 08.04.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 року м. Чернігів Справа № 825/3665/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Гайдука С.В.,

представника відповідача Лапоши Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Прилуцької районної державної лабораторії ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування пунктів вимог,-

В С Т А Н О В И В:

18.11.2014 Прилуцька районна державна лабораторія ветеринарної медицини (далі - Прилуцька РДЛВМ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області (далі - ДФІ в Чернігівській області) та остаточно просить визнати протиправними та скасувати пункти 2, 5 вимоги Прилуцької об'єднаної державної фінансової інспекції (далі - Прилуцької ОДПІ) від 10.10.2014 № 2-18/1550.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що нарахування та виплата заробітної плати водію відбувалась відповідно до штатного розпису, складеного та затвердженого в установленому законом порядку (Головним управлінням ветеринарної служби), згідно (та на виконання роботодавцем) умов трудового та колективного договору, в межах кошторису затвердженого позивачем, що підтверджує дотримання Прилуцькою РДЛВМ норм як трудового, так і бюджетного законодавства. Також позивач наголосив, що обов'язки водія не обмежуються виключно керуванням транспортним засобом, а відповідно до своєї посадової інструкції на нього також покладається та він зобов'язаний, зокрема: стежити за технічним станом автомобіля, виконувати самостійно необхідні роботи по забезпеченню його безпечної експлуатації (відповідно до інструкції з експлуатації), своєчасно проходити технічне обслуговування в сервісному центрі і технічний огляд, утримувати автомобіль у належному стані тощо. Отже, нарахування водію надбавок та доплат є правомірним. Стосовно п. 5 вимоги ДФІ в Чернігівській області представник позивача зазначив, що питання формування тарифів на ветеринарні роботи та послуги досить тривалий час залишалося законодавчо неврегульованим. Тому формування тарифів на платні послуги в період 2011 - 2012 роки відбувалося з урахуванням Закону України «Про державну підтримку сільського господарства в Україні» від 02.06.2004 № 1877, відповідно до якого Кабінет Міністрів України щорічно встановлює режим цінового регулювання вартості проведення лабораторних досліджень. Ціни на решту платних послуг ветеринарної медицини є вільними і згідно із ст. 190 Господарського кодексу України визначаються суб'єктами господарювання самостійно. Крім того, наказ Міністерства сільського господарства і продовольства України «Про затвердження механізму формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги» від 19.02.1996 № 51, на який робиться посилання в акті перевірки та оскаржуваній вимозі, не повинен застосовуватись, так як втратив чинність на момент перевірки. Також, невідповідність собівартості послуг понесеним витратам за складовими тарифу ревізією не встановлено та відповідачем не доведено.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання, в якому просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до табелів обліку робочого часу за січень-травень 2014 року водій фактично працював по 8 годин кожен день. Однак при проведенні ревізії не було надано жодного шляхового листа на роботу автомобіля ГАЗ - 2410, державний номер НОМЕР_1 (останній шляховий лист від 27.12.2013 № 58). Внаслідок цього, ревізором встановлено неправомірне нарахування та виплата бухгалтерією позивача протягом періоду з 01.01.2014 по 01.06.2014 надбавки за класніть та доплати за ненормований робочий час на суму 3045,00 грн. Таким чином, протягом січня-травня 2014 року незаконно нараховано та перераховано єдиного соціального внеску на суму 1105,33 грн., чим порушено вимоги ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України «Щодо виплати за ненормований робочий день та надбавки за класність водієві в разі простою» від 19.09.2013 3 805/13/155-13 виплата водіям автотранспортних засобів надбавки за класність провадиться за час, відпрацьований в якості водія, тобто час, протягом якого водій безпосередньо керував автотранспортним засобом. Внаслідок зазначеного порушення Прилуцькій РДЛВМ завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 4150,33 грн. Стосовно порушення п. 5 вимоги відповідач зазначив, що враховуючи чинність наказу Міністерства сільського господарства і продовольства України «Про затвердження механізму формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги» від 19.02.1996 № 51 (далі - наказ № 51), що підтверджується включенням його до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, посадові особи позивача при визначенні тарифів на платні послуги повинні були керуватися саме положеннями даного наказу, тобто формувати тариф з урахуванням вартості одиниці часу (лікаря, фельдшера ветеринарної медицини, лаборанта, ветеринарного санітара, інших), виходячи з середньомісячного рівня оплати праці, а при індексації заробітної плати збільшувати вартість на відповідний індекс. Таким чином, на порушення пунктів 17, 18 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок формування тарифів ветеринарної медицини» від 04.11.2009 № 1167 (яка цілком узгоджується з наказом № 51) Прилуцькою РДЛВМ не проводились відповідні коригування тарифів з надання ветеринарних робіт та послуг, що призвело до недоотримання фінансових ресурсів за КПКВК 2802030 на загальну суму 57408,26 грн. Тому представник відповідача вважає, що п. 2, 5 вимоги ДФІ в Чернігівській області від 18.09.2014 № 25-04-18-14/7242 є законними та просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову належить відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.17 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на 2 квартал 2014 року та на підставі направлень на проведення ревізії проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Прилуцької районної державної лабораторії ветеринарної медицини за період з 01.01.2011 по 01.06.2014, за результатами якої складено акт від 01.09.2014 № 2-24/83 (а.с. 16-54).

З метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому позивачу направлено вимогу Прилуцької ОДФІ про усунення виявлених порушень законодавства від 10.10.2014 № 2-18/1550 (а.с. 55-58). Позивача зобов'язано надіслати інформацію про вжиті заходи на виконання вимоги Прилуцької ОДФІ до 10.12.2014.

У п. 2 вимоги Прилуцької ОДФІ від 10.10.2014 № 2-18/1550 зазначено, що в ході ревізії встановлено, що в порушення п. 2.15 з наказу Міністерства аграрної політики України «Про умови оплати праці працівників бюджетних установ та організацій, що обслуговують сільське господарство» від 03.11.2005 № 602 (зі змінами), п. 1 приміток Додатку 3 наказу Міністерства праці та соціальної політики України «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів прокуратури, судів та інших органів» від 02.10.1996 за № 77 (зі змінами) водію протягом січня-травня 2014 року проводилась виплата надбавки за класність та доплата за ненормований робочий час за час, відпрацьований не у якості водія, внаслідок чого проведено зайве нарахування та виплата надбавки за класність та доплати за ненормований робочий час на суму 3045,00 грн. Зайва виплата надбавки та доплати призвела відповідно до зайвої сплати єдиного соціального внеску на суму 1105,33 грн.

Внаслідок зазначеного порушення Прилуцькій районній державній лабораторії ветеринарної медицини завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 4150,33 грн., у зв'язку з чим:

- відшкодувати незаконну виплату надбавки за класність та доплати за ненормований робочий час у сумі 3045,00 грн. з осіб, які отримали її безпідставно;

- в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах, кошти у сумі 3045,00 грн. у порядку та розмірах, встановлених ст. 133-136 Кодексу законів про працю України;

- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо єдиного соціального внеску та повернути зайво сплачені кошти в сумі 1105,33 грн. або зарахувати в рахунок майбутніх платежів.

У п. 5 вимоги Прилуцької ОДФІ від 10.10.2014 № 2-18/1550 зазначено, що в порушення пунктів 17, 18 Порядку формування тарифів на ветеринарні послуги, що надаються державними установами ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тарифів на ветеринарні послуги, що надаються державними установами ветеринарної медицини» від 04.11.2009 № 1167 та пункту 2 Механізму формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 19.02.1996 № 51, Лабораторією не проводилися коригування тарифів з надання ветеринарних робіт та послуг при підвищенні мінімального рівня заробітної плати, що призвело до недоотримання фінансових ресурсів за КПКВК 2802030 на суму 57408,26 грн., у зв'язку з чим:

- стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів, кошти в сумі 57408,26 грн. у порядку та розмірах, встановлених ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення № 499/2011) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Державна фінансова інспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп. 4 п. 4 Положення № 499/2011).

Відповідно до п. 6 Положення № 499/2011 Державна фінансова інспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також, Положенням № 499/2011 установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Державна фінансова інспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими передбачено право органів державного фінансового контролю пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу, про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Прилуцька ОДФІ пред'явила вимогу від 10.10.2014 № 2-18/1550 про усунення порушень, виявлених під час ревізії Прилуцької РДЛВМ.

При цьому оскаржувані пункти вимоги Прилуцької ОДФІ в Чернігівській області вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 у справі № 21-40а14 за позовом Талалаївського районного центру зайнятості Чернігівської області - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування пунктів вимог.

Згідно ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Прилуцької районної державної лабораторії ветеринарної медицини є безпідставним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.Є. Смірнова