Постанова № 44121675, 28.04.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 квітня 2015 р. № 820/1606/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В., суддів - Панченко О.В., Тітов О.М.,

при секретарі судового засідання - Алавердян Е.А.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Вишневського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_3) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі по тексту - відповідач, ДМС України) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати незаконною бездіяльність Державної міграційної служби України з приводу невидачі ОСОБА_3 проїзного документу особи, якій надано додатковий захист та зобов'язати Державну міграційну службу України видати ОСОБА_3 проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, а також проконтролювати виконання судового рішення у спосіб, передбачений ст. 267 КАС України, а саме: подати звіт у місячний термін з моменту набуття рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 06.01.2014 р. він звернувся до ДМС України із заявою про видачу проїзного документу особи, якій надано додатковий захист у відповідності до Положення про проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 14 березня 2012 р. № 197 та додав до заяви 2 фотокартки розміром 35x45 мм.

Замість проїзного документу особи, якій надано додатковий захист він отримав лист від ДМС України за №Ф-94/8/262-15 від 29.01.2015 р., про те, що після врегулювання необхідних організаційно-правових та матеріально-технічних заходів усі особи, які отримали додатковий захист в Україні будуть в установленому порядку документовані проїзними документами встановленого зразка.

Позивач вважає бездіяльність з невидачі йому проїзного документу особи, якій надано додатковий захист незаконною та просить суд зобов'язати його видати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволені через відсутність матеріально - технічних можливостей врегулювати вказане питання.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права встановив наступне.

ОСОБА_3 є громадянином Сирійської Арабської Республіки, який рішенням Державної міграційної служби України № 474-13 від 02.08.2013 р. був визнаний в Україні особою, яка потребує додаткового захисту, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданого Державною міграційною службою України 26.05.2014 року зі строком дії до 02.08.2018 року.

06.01.2014 р. позивач звернувся до ДМС України із заявою про видачу проїзного документу особи, якій надано додатковий захист з додатками: 2 фотокартки розміром 35x45 мм та копію посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту.

За результатами розгляду вказаного звернення ДМС України позивачу за № Ф-94/8/262-15 від 29.01.2015 р. було направлено листа «Про розгляд звернення» за підписом першого заступника начальника Голови ДМС України Ю.В. Сергієнко, яким повідомлено, про неможливість видачі посвідчення у зв'язку із організаційно-технічними проблемами ДМС, після врегулювання яких усі особи, які отримали додатковий захист в Україні будуть в установленому порядку документовані проїзними документами встановленого зразка.

Відповідно до ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, згідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Частиною 12 ст. 10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" встановлено, що особа, яку визнано біженцем, та особа, яка потребує додаткового захисту, які досягли шістнадцятирічного віку, мають право отримати проїзний документ для виїзду за кордон у порядку, встановленому законодавством України. Дитина, яка розлучена із сім'єю і яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право за клопотанням її законних представників на отримання проїзного документа для виїзду за кордон до досягнення шістнадцятирічного віку.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок, зокрема, затвердити положення про посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, про проїзний документ біженця та проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, інші необхідні документи.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 27 вказаного Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, належить, зокрема видача проїзних документів іноземцям та особам без громадянства, яких було визнано біженцями іншими країнами - учасниками Конвенції про статус біженців 1951 року та/або Протоколу щодо статусу біженців 1967 року, а також, згідно п. 8 ч. 2 цієї ж статті Закону, організовує роботу з видачі посвідчень та проїзних документів для виїзду за кордон особам, яких визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно з пунктами 1 та 2 Положення про проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, затвердженого постановою КМУ від 14.03.2012 р. № 197 проїзний документ особи, якій надано додатковий захист (далі - документ), є документом, що посвідчує особу, яку визнано особою, якій надано додатковий захист, та надає їй право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Документ видається територіальним органом ДМС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) за місцем проживання особи, якій надано додатковий захист, яка досягла шістнадцятирічного віку, за наявності посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, за її особистим зверненням або зверненням її законного представника.

Бланки документа виготовляються відповідно до вимог законодавства на замовлення ДМС. Зразок бланка документа затверджується МВС (пункт 3 Положення).

У п. 16 Положення зазначено, що документ видається на строк дії посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту.

Для отримання документа необхідно подати заяву, зміст та форма якої визначаються МВС, дві фотокартки розміром 35 х 45 міліметрів, у разі потреби також дві фотокартки дітей п. 17 Положення.

Між тим, суд зазначає, що вищевказані нормативно-правові акти не передбачають підстав відмови у видачі проїзного документу особи, якій надано додатковий захист через необхідність врегулювання організаційно-правових та матеріально-технічних заходів.

За таких обставин, приймаючи рішення про відмову у видачі позивачу проїзного документу особи, якій надано додатковий захист ДМС України діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб визначений діючим законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Захист прав, свобод та інтересів є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм. Акти індивідуальної дії - породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Суд зазначає, що оскільки по відношенню до позивача відповідачем було вчинено дію - розглянуто його звернення щодо видачі проїзного документу особи, якій надано додатковий захист та рішення про його невидачу викладене у листі ДМС України за №Ф-94/8/262-15 від 29.01.2015 р., то позивач невірно визначив дані обставини як бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а тому позовна вимоги щодо визнання незаконною бездіяльність Державної міграційної служби України з приводу невидачі ОСОБА_3 проїзного документу особи, якій надано додатковий захист є такою, що не підлягає задоволенню.

Водночас, частиною 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог в частині скасування рішення, викладеного в листі Державної міграційної служби України «Про розгляд звернення» № Ф-94/8/262-15 від 29.01.2015 року про відмову у видачі ОСОБА_3 проїзного документу особи, якій надано додатковий захист.

Щодо вимоги позивача зобов'язати Державну міграційну службу України видати ОСОБА_3 проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, суд зазначає, що із системного аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ч. 3 ст. 2 КАС України в кореспонденції з приписами ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади та ст. 8 Конституції України, якою запроваджений принцип верховенства права, вбачається, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим -мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права. При цьому, суд зауважує, що з приписів перелічених норм права вбачається неприпустимість підміни судом суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.

Зі змісту рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R/80/2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.

Тому, в даному випадку, питання про видачу проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, віднесено виключно до компетенції відповідача та не входить до компетенції суду, а тому позовні вимоги про зобов'язання видати проїзний документ є такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Водночас, на підставі ч. 2 ст. 11 КАСУ для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд також вважає за можливе вийти за межі позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 06.01.2015 р. про видачу проїзного документу особи, якій надано додатковий захист, з урахуванням обставин, викладених в мотивувальній частині цієї постанови суду.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Таким чином, позовні вимоги щодо скасування рішення про відмову у видачі проїзного документу особи, якій надано додатковий захист, викладене у листі «Про розгляд звернення» № Ф-94/8/262-15 від 29.01.2015 року та щодо повторного розгляду заяви позивача про видачу проїзного документу особи, якій надано додатковий захист є обґрунтованими, не спростовані відповідачами та такими, що підлягають задоволенню, а вимоги щодо зобов'язання ДМС України видати видачу проїзний документ особи, якій надано додатковий захист не підтверджуються матеріалами справи, а відтак задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у видачі ОСОБА_3 проїзного документу особи, якій надано додатковий захист, викладене у листі «Про розгляд звернення» № Ф-94/8/262-15 від 29.01.2015 року.

Зобов'язати Державну міграційну службу України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 37508470) повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 06.01.2015 р. про видачу проїзного документу особи, якій надано додатковий захист, з урахуванням обставин, викладених в мотивувальній частині цієї постанови суду.

Зобов'язати Державну міграційну службу України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 37508470) подати в місячний строк з дня набрання цією постановою законної сили звіт про виконання судового рішення.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий Суддя Бадюков Ю.В.

Судді Панченко О.В.

Тітов О.М.