Постанова № 44121508, 06.05.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/494/15

06 травня 2015 року 15год. 20хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Троянчук Д.М.,

відповідача: представник Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр"доСарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» (далі -ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Сарненської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - Сарненська ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2014 року №0004001500 та №0003991500.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні позовній заяві, зокрема пояснив суду, що спірні податкові повідомлення - рішення винесені на основі аналізу господарських операцій ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» з ПП «Меліотранс», ТОВ «Горіндустрія ВС» та ТОВ «Компанія «Гранд Лада», які мали місце в період, що перевірявся, і за результатами яких позивачем було сформовано податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, що зафіксовано у висновках акту перевірки. Вказав, що податковий орган в акті перевірки безпідставно визначив безтоварність господарських операцій з вищевказаними суб'єктами господарювання, посилаючись виключно на акти зустрічних звірок. Зазначив, що висновки відповідача спростовуються наявними первинними документами, які були надані до перевірки та частково знайшли своє відображення в акті перевірки. Пояснив, що позивачем надано всі первинні та податкові документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування по взаємовідносинах з ПП «Меліотранс», ТОВ «Горіндустрія ВС» та ТОВ «Компанія «Гранд Лада», а також те, що відповідач не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів, висновки відповідача є хибними. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач - Сарненська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області позов не визнав, про що подав письмові заперечення. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні поданим запереченням, зокрема пояснив суду, що в ході проведення перевірки відповідачем встановлено завищення позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Меліотранс», ТОВ «Горіндустрія ВС» та ТОВ «Компанія «Гранд Лада». Як на підставу для зменшення податкового кредиту позивачу, представник відповідача посилається на акт перевірки ПП «Меліотранс» від 13.05.2013 року №889/221/32075454, на акт перевірки ТОВ «Горіндустрія ВС» від 15.10.2014 року №1393/22-01/37486096 та на акт перевірки ТОВ «Компанія «Гранд Лада» від 07.04.2014 року №391/26-58-22-06-15/37441799, якими було зменшено податкові зобов'язання ПП «Меліотранс», ТОВ «Горіндустрія ВС» та ТОВ «Компанія «Гранд Лада», в т.ч. і щодо ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр». З наведених підстав спірні податкові повідомлення - рішення представник відповідача вважає правомірними. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 20.10.2014 року по 28.11.2014 року на підставі повідомлення від 08.10.2014 року №33, наказу №456 від 08.10.2014 року, наказу на продовження терміну перевірки №507 від 14.11.2014 року та направлень від 20.10.2014 року №253/22, 254/22, 255/15, 256/22 та 257/17 працівниками Сарненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» (т.1 а.с.191-193).

За результатами перевірки складено акт №447/22/14338719 від 05.12.2014 року про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року (т.1 а.с.194 - т.2 а.с.16).

На підставі акту перевірки Сарненською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області було винесено податкові повідомлення - рішення від 19.12.2014 року форми «Р» №0004001500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 10870 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5435 грн. та форми «В1» №0003991500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 15 943 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7972 грн. (т.1 а.с.9-10).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З акту перевірки №447/22/14338719 від 05.12.2014 року вбачається та не заперечується представником відповідача, що єдиною підставою для зменшення позивачу сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугували висновки актів перевірок ПП «Меліотранс» від 13.05.2013 року №889/221/32075454, ТОВ «Горіндустрія ВС» від 15.10.2014 року №1393/22-01/37486096 та ТОВ «Компанія «Гранд Лада» від 07.04.2014 року №391/26-58-22-06-15/37441799, якими було зменшено податкові зобов'язання ПП «Меліотранс», ТОВ «Горіндустрія ВС» та ТОВ «Компанія «Гранд Лада», в т.ч. і щодо ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр».

Матеріалами справи встановлено, що 01.07.2012 року між ПП «Меліотранс» (Продавець) та ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» (Покупець) було укладено Договір поставки №9, згідно п.1.1 якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві товарно-матеріальні цінності, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору (т.1 а.с.135-136).

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що предметом поставки товару являється товар згідно видаткової накладної.

На підставі Договору та виставленого Рахунку на оплату №59 від 05.07.2012 року, ПП «Меліотранс» поставило для позивача товар (клема, гайка М22, шайба 2-х виткова, шайба плоска, підкладка КБ-50 та болт стиковий Р-50) на суму 20 566,99 грн., що підтверджується видатковою накладною №62 від 22.08.2012 року, податковою накладною №1 від 02.08.2012 року та товарно-транспортною накладною серії ML №22-1/08 від 22.08.2012 року, згідно якої, товар поставлявся транспортом ПП «Меліотранс» (т.1 а.с.137-141).

До матеріалів справи позивачем долучено витяг з журналу довіреностей, згідно якого, 22.08.2012 року працівник позивача Лотоцький Г.А. прийняв від ПП «Меліотранс» товар згідно видаткової накладної №62 від 22.08.2012 року (т.1 а.с.139-140).

Позивач розрахувався за поставлений товар 02.08.2012 року, про що свідчить платіжне доручення №10012 від 02.08.2012 року та витяг картки рахунку 631 (Розрахунки з постачальниками та підрядниками) за серпень 2012 року (т.2 а.с.19).

Подальше переміщення між складами товару, отриманого від ПП «Меліотранс», підтверджується накладною на внутрішнє переміщення №СК-0000112 від 30.08.2012 року. До матеріалів справи також долучено Акти списання №СК-0000395 від 31.08.2012 року, №СК-0000453 від 30.09.2012 року та №СК-0000516 від 31.10.2012 року.

Також 05.07.2013 року між ТОВ «Компанія «Гранд Лада» (Постачальник) та ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» (Покупець) було укладено Договір поставки №ДП050702, згідно пункту 1.1 якого, Постачальник зобов'язується в період дії даного Договору поставити Покупцю продукцію, найменування, асортимент, кількість і вартість кожної асортиментної одиниці якої вказуються в супровідних документах до даного Договору (т.1 а.с.171-172).

На підставі Договору та виставлених Рахунків-фактур №СФ-050705 від 05.07.2013 року, №СФ-220706 від 22.07.2013 року, №СФ-130804 від 13.08.2013 року, ТОВ «Компанія «Гранд Лада» поставило для позивача товар (бабіт) на суму 2705,70 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000731 від 05.07.2013 року, №РН-0000813 від 25.07.2013 року, №РН-0000893 від 13.08.2013 року та податковими накладними №36 від 05.07.2013 року, №57 від 13.08.2013 року (т.1 а.с.173-178).

Згідно пункту 1.3. Договору, поставка продукції здійснюється на умовах FCA, м. Київ (по Інкотермс-2010). Умови FCA (по Інкотермс-2010) передбачають доставку товару продавцем до зазначеного покупцем місця. Тобто, товар поставлявся силами ТОВ «Компанія «Гранд Лада».

До матеріалів справи позивачем долучено витяги з журналу довіреностей, згідно яких, 05.07.2013 року працівник позивача Рогульчик В.В. прийняв від ТОВ «Компанія «Гранд Лада» товар (бабіт) згідно видаткової накладної №РН-0000731 від 05.07.2013 року, 25.07.2013 року та 13.08.2013 року працівник Бичковський О.О. отримав від ТОВ «Компанія «Гранд Лада» товар (бабіт) згідно видаткової накладної №РН-0000813 від 25.07.2013 року та №РН-0000893 від 13.08.2013 року (т.1 а.с.179-180).

За поставлений товар позивач розраховувався, про що свідчать платіжні доручення №11251 від 05.07.2013 року, №11358 від 25.17.2013 року, №11476 від 13.08.2013 року та витяг картки рахунку 631 (Розрахунки з постачальниками та підрядниками) за період з 01.07.2013 року по 31.10.2013 року (т.2 а.с.87-88).

Подальше переміщення між складами товару, отриманого від ТОВ «Компанія «Гранд Лада», підтверджується накладними на внутрішнє переміщення №СК-0000124 від 30.07.2013 року, №СК-0000155 від 30.08.2013 року, №СК-0000206 від 30.10.2013 року та №СК-0000126 від 30.07.2014 року. Товар використовувався у власній господарській діяльності позивача, що підтверджується Актами списання №СК-0001206 від 31.07.2013 року, №СК-0001398 від 31.08.2013 року, №СК-0001621 від 31.10.2013 року та №СК-0000764 від 31.07.2014 року.

Також судом встановлено, що 07.06.2013 року між ТОВ «Горіндустрія ВС» (Постачальник) та ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» (Покупець) було укладено Договір поставки №50, згідно п.1.1 якого, Постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність Покупця продукцію, а Покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у видаткових накладних (т.1 а.с.145-148).

До даного Договору ТОВ «Горіндустрія ВС» також надало копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200022961 від 27.01.2012 року та Довідку з ЄДРПОУ про державну реєстрацію ТОВ «Горіндустрія ВС» (т.1 а.с.149-150).

На підставі Договору та виставленого Рахунку-фактури №СФ-0000145 від 01.07.2013 року, ТОВ «Горіндустрія ВС» поставило для позивача товар (барабан натяжний L950, барабан привідний L950, редуктор 500, редуктор Ц2У 315 Н, стрічка конвеєрна 100 мм., зуб ковша ЕКГ) на суму 74000,16 грн., що підтверджується видатковими накладними №99 від 01.07.2013 року, №105 від 05.07.2013 року, №131 від 20.08.2013 року, податковими накладними №1 від 01.07.2013 року, №5 від 05.07.2013 року, №10 від 20.08.2013 року та товарно-транспортною накладною №131 від 20.08.2013 року, згідно якої, товар по видатковій накладній №131 від 20.08.2013 року поставлявся транспортом ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» та приймався працівником Бичковським О.О. (т.1 а.с.151-157).

Решту товару, згідно витягів з журналів довіреностей, поставляв постачальник. Зокрема, 01.07.2013 року працівник позивача Рогульчик В.В. прийняв від ТОВ «Горіндустрія ВС» товар згідно видаткової накладної №99 від 01.07.2013 року, 05.07.2013 року та 20.08.2013 року працівник Бичковський О.О. отримав товар згідно видаткових накладних №105 від 05.07.2013 року та №131 від 20.08.2013 року (т.1 а.с.158-167).

Позивач розрахувався за поставлений товар, про що свідчать платіжні доручення №11062 від 07.06.2013 року, №11133 від 19.06.2013 року, №11199 від 01.07.2013 року, №11589 від 02.09.2013 року та витягами картки рахунку 631 (Розрахунки з постачальниками та підрядниками) по ТОВ «Горіндустрія ВС» за період з 01.07.2013 року по 31.10.2013 року, за липень 2013 року, серпень 2013 року та жовтень 2013 року (т.2 а.с.80-83).

Подальше переміщення між складами товару, отриманого від ТОВ «Горіндустрія ВС», підтверджується накладними на внутрішнє переміщення №СК-0000128 від 30.07.2013 року, №СК-0000158 від 30.08.2013 року, №СК-0000210 від 30.10.2013 року, №СК-0000233 від 29.11.2013 року. Товар використовувався у власній господарській діяльності позивача, що підтверджується Актами списання №СК-0001332 від 31.07.2013 року, №СК-0001352 від 31.07.2013 року, №СК-0001353 від 31.07.2013 року, №СК-0001410 від 31.08.2013 року, №СК-0001413 від 31.08.2013 року, №СК-0000764 від 31.07.2014 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 23.09.2013 року між ТОВ «Горіндустрія ВС» (Продавець) та ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №0027/13, згідно п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар (т.2 а.с.76-77).

На підставі виставленого Рахунку-фактури №СФ-0000219 від 09.10.2013 року, ТОВ «Горіндустрія ВС» поставило для позивача товар (редуктор Ц2У 400, ролик конвеєрний 460 мм., втулка циліндрична КМД 2200) на суму 60220,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №155 від 09.10.2013 року, №167 від 28.10.2013 року та податковими накладними №2 від 09.10.2013 року, №13 від 28.10.2013 року (т.1 а.с.156-157, 163-164).

До матеріалів справи позивачем долучено витяги з журналу довіреностей, згідно яких, 09.10.2013 року працівником ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» Бичковським О.О. було отримано від ТОВ «Горіндустрія ВС» запчастини згідно видаткової накладної №155 від 09.10.2013 року, 28.10.2013 року працівником Яворським В.Б. отримано товар від ТОВ «Горіндустрія ВС» згідно видаткової накладної №167 від 28.10.2013 рок (т.1 а.с.159-162).

Позивач розрахувався за поставлений товар, про що свідчать платіжні доручення №11713 від 27.09.2013 року, №11772 від 09.10.2013 року, №11859 від 28.10.2013 року, №12017 від 02.12.2013 року та витягом картки рахунку 631 (Розрахунки з постачальниками та підрядниками) по ТОВ «Горіндустрія ВС» за жовтень 2013 року (т.2 а.с.78-79, 84-85).

Подальше переміщення між складами товару, отриманого від ТОВ «Горіндустрія ВС» по Договору від 23.09.2013 року №0027/13, підтверджується накладними на внутрішнє переміщення №СК-0000210 від 30.10.2013 року, №СК-0000233 від 29.11.2013 року. Товар використовувався у власній господарській діяльності позивача, що підтверджується Актами списання №СК-0001626 від 31.10.2013 року, №СК-0001627 від 31.10.2013 року, №СК-0001628 від 31.10.2013 року, №СК-0001714 від 31.10.2013 року, №СК-0001812 від 30.11.2013 року.

Оскільки вищенаведені розрахунки проводилися із врахуванням податку на додану вартість, такі суми податку на додану вартість були включені позивачем до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за липень 2012 року, за серпень 2012 року, за липень 2013 року, за серпень 2013 року, за жовтень 2013 року та за листопад 2013 року.

Щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, то суд зазначає наступне.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно свідоцтва №24810199 від 04.06.2003 року, позивач є платником ПДВ.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за №2755-VI від 02.12.2010 (із наступними змінами і доповненнями) - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Відповідно до підпункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.201.8 ст.201 розділу V Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент виписування податкових накладних і позивач і контрагенти позивача - ПП «Меліотранс», ТОВ «Горіндустрія ВС» та ТОВ «Компанія «Гранд Лада» - були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, що не заперечується представником відповідача.

Відповідно до пп. 200.3 ст. 200, пп. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Також суд зазначає, що згідно з п.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року №755-ІV (зі змінами та доповненнями), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. У відповідності до ч. 2 вказаної статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі лише у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

ПП «Меліотранс», ТОВ «Горіндустрія ВС» та ТОВ «Компанія «Гранд Лада» набули прав юридичної особи з дня їх державної реєстрації і відомості щодо них були внесені до Єдиного державного реєстру.

Відповідачем не наведено жодних доказів того, що ПП «Меліотранс», ТОВ «Горіндустрія ВС» та ТОВ «Компанія «Гранд Лада» не були спроможними здійснити господарські операції з поставки товарів.

До того ж, чинним законодавством України на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості. Разом з тим, ні установчі, ні статутні документи контрагентів позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне в матеріалах справи немає.

Первинними документами бухгалтерського обліку позивача та податковими накладними доведено, що виникнення права на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів.

З урахуванням зазначеного, у податкового органу були відсутні законні підстави для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року №475/97-ВР (із змінами та доповненнями), України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007р., заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009р., заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010р., заява №6689/03), які відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. №3477-IV (із змінами та доповненнями) підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит з податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Щодо твердження податкового органу про наявність актів перевірок ПП «Меліотранс» від 13.05.2013 року №889/221/32075454, ТОВ «Горіндустрія ВС» від 15.10.2014 року №1393/22-01/37486096 та ТОВ «Компанія «Гранд Лада» від 07.04.2014 року №391/26-58-22-06-15/37441799, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента щодо не відображення ним сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу. Це означає, що не виконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем не може бути підставою для відмови у праві для платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Згідно позиції, викладеної у постановах від 09.09.2008 у справі №21-500во08, від 01.06.2010 у справі №21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат», постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК», колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не вбачає підстав для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Жодна норма діючого законодавства не надає будь-яким актам перевірок інших податкових органів статусу преюдиціальних та таких, що звільняють податковий орган від самостійного дослідження обставин фінансово-господарської діяльності платника податків.

Проведення та оформлення результатів перевірок суб'єктів господарювання регулюються Податковим кодексом України та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772 (із змінами та доповненнями) (далі - Порядок).

Згідно з пп. 3-6 Порядку, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 5.2. Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

В порушення вищезазначених норм, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодного первинного документу по взаємовідносинах позивача з ПП «Меліотранс» та ТОВ «Компанія «Гранд Лада», відповідно, і не надано їм належної оцінки, що є порушенням норм Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення від 19.12.2014 року №0004001500 та №0003991500 є протиправними, а відтак, підлягають скасуванню.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 19.12.2014 року №0004001500.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "В1" від 19.12.2014 року №0003991500.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Нор У.М.