Постанова № 44121355, 12.05.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2015 року № 813/1474/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника третьої особи - Кавалець Л.П.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Донецького апеляційного господарського суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України про стягнення компенсації за невикористану відпустку, заборгованості по заробітній платі та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати, -

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Донецького апеляційного господарського суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України про стягнення компенсації за невикористану відпустку, заборгованості по заробітній платі та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона працювала у Донецькому апеляційному господарському суді на посаді секретаря судового засідання з 17.04.2013 по 25.11.2014. Звільнена позивач з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, відповідно до наказу Донецького апеляційного господарського суду №136-К від 25.11.2014. На день її звільнення відповідачем не нарахована та не виплачена заробітна плата за період: жовтень (1778 08 гр ) та листопад ( 1481,73 гр.) 2014. Також при звільненні ОСОБА_1 не нараховано та не виплачено компенсацію за 21 календарний день невикористаних щорічних основних відпусток за період 2013-2014 р„ що становить 1244, 65 грн. При зверненні до бухгалтерії Донецького апеляційного господарського суду позивачу було відмовлено у наданні відомостей про заборгованість на час її звільнення. Вважає дії відповідача незаконними та такими, що порушують її законні права.

В судовому засіданні позивач позов підтримала з мотивів, зазначених у ньому, зазначила, що станом на час розгляду справи в суді кошти їй не виплачено, просить позов задовольнити.

Представник в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що з другої половини вересня 2014 до початку грудня 2014 фінансування Донецького апеляційного господарського суду фактично було призупинено, заробітна плата працівникам суду не виплачувалася взагалі, заробітна плата нараховувалася лише суддям та працівникам апарату суду, які надали згоду на переїзд до міста Харкова у зв'язку зі зміною місцезнаходження Донецького апеляційного господарського суду на м. Харків відповідно до Указу Президента України № 868/2014 від 12.11.2014р. «Про внесення змін до мережі господарських суддів України». Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, яким визначено, що заробітна плата (суддівська винагорода) працівникам установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а в подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, виплачується в повному обсязі за рахунок кошторису установи. Оскільки, позивач ОСОБА_1 не надавала відповідної згоди на переїзд до м. Харкова та 25.11.2014р. була звільнена за власним бажанням, Донецьким апеляційним господарським судом їй не нараховувалася заробітна плата відповідно до вищезазначених положень діючого законодавства України. Відповідно, відсутні підстави відповідальності Донецького апеляційного господарського суду за затримку розрахунку при звільненні. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної судової адміністрації України, подав письмові пояснення на позов у яких зазначив, що Донецьким апеляційним господарським судом не було проведено розрахунок з позивачем. Факт невиплати належних сум звільненому працівникові не оспорюється сторонами. Щодо наявності вини в цьому власника або уповноваженого ним органу зазначає, що заробітна плата (суддівська винагорода) працівникам установи за період, коли установа розмішувалася на тимчасово неконтрольованій території, а в подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, виплачується в повному обсязі за рахунок кошторису установи. Виплата заробітної плати (суддівської винагороди) та виплати компенсації за час щорічної відпустки працівникам установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники виконують свої обов'язки.

В судовому засіданні представник третьої особи вирішення спору відніс на розгляд суду.

Заслухавши доводи позивача та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної судової адміністрації України, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів. Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

ОСОБА_1 працювала у Донецькому апеляційному господарському суді на посаді секретаря судового засідання з 17.04.2013 по 25.11.2014, звільнена з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, відповідно до наказу Донецького апеляційного господарського суду №136-К від 25.11.2014.

На час звільнення ОСОБА_1 відповідачем не нарахована та не виплачена заробітна плата за період: з 1 жовтня по 25 листопада 2014, не нараховано та не виплачено компенсацію за 21 календарний день невикористаних щорічних основних відпусток за період роботи 2013-2014 роки, що не оспорюється відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Донецький апеляційний господарський суд є розпорядником бюджетних коштів в особі його керівника, відповідно право розпоряджатися бюджетними коштами і відповідальність за організацію внутрішнього контролю за фінансовою та господарською діяльністю суду покладається на голову суду.

Нарахування і виплата заробітної плати суддям, працівникам апарату Донецького апеляційного господарського суду здійснюється останнім безпосередньо, як роботодавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявною спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п.4 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 (постанова набрала чинності 11.11.2014) заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники (військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу) виконують свої обов'язки.

Заробітна плата (суддівська винагорода) працівникам установи за період, коли установа розмішувалася на тимчасово неконтрольованій території, а в подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, виплачується в повному обсязі за рахунок кошторису установи- п.3 вищевказаного Порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що трудові відносини з ОСОБА_1 тривали до 25.11.2014.

Наказом Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2014 №136-К «Про звільнення ОСОБА_1.» було зобов'язано фінансово-економічний відділ суду виплатити позивачу грошову компенсацію за 21 календарний день невикористаних щорічних відпусток: 4 календарних днів за період роботи з 17.04.2013 по 16.04.2014 та 17 календарних днів за період роботи з 17.04.2014 по 25.11.2014.

Відповідно до Указу Президента України №868/2014 від 12.11.2014р. «Про внесення змін до мережі господарських суддів України» (набрав чинності з 15.11.2014) місцезнаходження Донецького апеляційного господарського суду змінено на м. Харків.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивач ОСОБА_1 не надавала відповідної згоди на переїзд до м. Харкова, а тому Донецьким апеляційним господарським судом їй не нараховувалася заробітна плата, оскільки позивач після прийняття вищевказаного Указу Президента України написала заяву на звільнення за власним бажанням.

Оскільки, ОСОБА_1 працювала у суді до переміщення його на контрольовану територію, виконувала свої функціональні обов'язки, суд приходить до висновку, що заборгованість із заробітної плати за час роботи позивача в Донецькому апеляційному господарському суді з 01.10.2014 по 25.11.2014 слід виплатити з огляду на вимоги частини першої статті 47, ст.116 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595.

У зв'язку з тим, що Донецьким апеляційним господарським судом не було проведено розрахунок з позивачем, відповідач відповідно до ст.117 КЗпП України повинен сплатити ОСОБА_1 її середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відсутність фінансування не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань перед боржником.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Така правова позиція відповідає статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року та зі справи «Бакалов проти України» від 30.11.2004 року.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Донецький апеляційний господарський суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі з 01.10.2014 по 25.11.2014, компенсацію за 4 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 17.04.2013 по 16.04.2014 та 17 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 17.04.2014 по 25.11.2014 та нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 12.05.2015