Постанова № 44120770, 29.04.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 р. Справа № 805/1390/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування постанови державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування постанови державного виконавця.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на виконанні у відповідача знаходилися Рішення УПФУ в Першотравневому районі Донецької області про стягнення заборгованості з гр. ОСОБА_1 № 349 від 07.08.2009 р. та № 804 від 05.11.2008 р.

Постановами ВДВС Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області від 24.03.2014 року ВП № 46613764 та ВП № 46614177 вищезазначені виконавчі документи повернуті стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», посилаючись на невиконання з боку позивача вимоги державного виконавця. Позивач вважає дії та постанову відповідача протиправними.

Посилаючись на обов'язок державного виконавця вчиняти заходи щодо виконання виконавчого документу, позивач просив визнати дії ВДВС Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області щодо винесення постанов від 24.03.2014 року ВП № 46613764 та ВП № 46614177 про повернення виконавчого документу стягувачеві - протиправними, вказані постанови скасувати, зобов'язати відповідача відновити виконавчі провадження.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надав суду заяву про підтримання заявлених позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач представника до суду не направив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надав суду письмові заперечення проти заявленого позову, просив розглянути справу за відсутністю його представника.

Згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

20 лютого 2015 року відповідачем були відкриті виконавчі провадження ВП № 46613764 та ВП № 46614177 з примусового виконання Рішення УПФУ в Першотравневому районі Донецької області про стягнення заборгованості з гр. ОСОБА_1 № 349 від 07.08.2009 р. та № 804 від 05.11.2008 р. відповідно.

04.03.2015 р. та 11.03.2015 р. у межах вказаних виконавчих проваджень відповідачем на адресу позивача направлені аналогічні за своїм змістом вимоги, якими від позивача вимагалося негайно надіслати боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення постанову про відкриття виконавчого провадження та виклик, про що протягом трьох днів повідомити відповідача та надати підтверджуючи документи.

Постановами ВДВС Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області від 24.03.2014 року ВП № 46613764 та ВП № 46614177 вищезазначені виконавчі документи повернуті стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», посилаючись на невиконання з боку позивача вимоги державного виконавця.

З урахуванням встановлених по справі обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до відмітки на супровідному листі оскаржені постанови ВДВС отримані позивачем 25.03.2015 р., позовна заява підписана позивачем 02.04.2015 р. та відправлена до суду 03.04.2015 р. згідно з поштовим штемпелем на конверті з позовною заявою, через що суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду із вказаним позовом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV у діючий редакції (надалі - Закон №606-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Обов'язки і права державних виконавців передбачені у статті 11 Закону №606-XIV.

Згідно з ч. 1 вказаної статті державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У ч. 2 ст. 11 Закону №606-XIV передбачено, що державний виконавець, в тому числі, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до обов'язків, покладених на державного виконавця, стаття 11 Закону №606-XIV у частині 3 передбачає відповідні права державного виконавця.

Згідно зі статтею 5 Закону №606-XIV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Пунктами 1.7, 1.8 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція), вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, установ, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Вимога державного виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

За приписами статті 6 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З наведеного вбачається, що законною є вимога, прийнята державним виконавцем відповідно до закону для здійснення його повноважень, за умови дотримання прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Тобто, реалізуючи права, перелічені у ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, ВДВС зобов'язаний керуватися частиною 1 статті 6 Закону № 606-XIV, згідно з якою державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Саме з цих підстав суд не приймає посилання відповідача на ч. 1 ст. 5 Закону № 606-XIV, відповідно до якої вимоги державного виконавця щодо виконання рішень у будь-якому разі обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

В даному випадку дискреційні повноваження державного виконавця щодо прийняття обов'язкових до виконання вимог суворо обмежені цілями прийняття таких вимог та прямо передбаченими спеціальним Законом № 606-XIV правами та обов'язками учасників виконавчого провадження.

Статтею 31 Закону №606-XIV встановлений обов'язок державного виконавця надіслати сторонам виконавчого провадження документи виконавчого провадження, зокрема, копію постанови про відкриття виконавчого провадження - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, інші документи - простою кореспонденцією. За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат на організацію та проведення виконавчих дій інші документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.

Статтею 42 Закону №606-XIV передбачено, що з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до пункту 3.14 Інструкції авансові внески для здійснення необхідних витрат на забезпечення провадження виконавчих дій або для покриття їх частини можуть бути зроблені стягувачем шляхом перерахування цих коштів безпосередньо на відповідний рахунок органу ДВС. Суму коштів, яку необхідно внести на відповідний рахунок органу ДВС, стягувач визначає за погодженням з державним виконавцем з урахуванням необхідних витрат для проведення робіт.

З наведеного випливає, що стягувач може, але не зобов'язаний, авансувати витрати на організацію та проведення виконавчих дій.

Як зазначалося вище, виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених у Законі №606-XIV.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону №606-XIV інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Чинним законодавством України не передбачено випадків, коли стягувач зобов'язаний або може (на вимогу чи за дорученням державного виконавця) надсилати боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення постанову про відкриття виконавчого провадження, виклик та постанову про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, відповідач не мав права вимагати від позивача вчиняти вказані дії та вимагати звіт про їх виконання.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 47 Закону №606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

В оскаржуваних постановах відповідач зазначає, що підставою для повернення виконавчого документа слугувало перешкоджання позивачем проведенню виконавчих документів, а саме не виконання вимоги.

Як вбачається з установлених судом обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, позивач не перешкоджав провадженню виконавчих дій, оскільки не був зобов'язаний виконувати вимоги від 04.03.2015 р. та 11.03.2015 р.

При цьому суд не враховує посилання відповідача на те, що позивач не виконав вимоги і не оскаржив їх у встановленому законодавством порядку та строк, і тому, на думку відповідача, оскаржувані постанови є законними.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Направляючи позивачу вимоги від 04.03.2015 р. та 11.03.2015 р. відповідач, як орган державної влади, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Законом №606-XIV, і використовував свої повноваження не з метою, з якою це повноваження надано, а відтак, позивач не був зобов'язаний виконувати вказані вимоги.

За приписами Закону №606-XIV позивач мав право оскаржити вимогу, але не був зобов'язаний це робити, і тому факт не оскарження вимоги не свідчить про її легітимність, а невиконання останньої не може вважатися перешкоджанням провадженню виконавчих дій.

Крім того, посилання відповідача на відсутність оскарження вимог від 04.03.2015 р. та 11.03.2015 р. суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, встановивши безпідставність повернення виконавчого документа, вирішуючи адміністративну справу, суд не пов'язаний неправомірними рішеннями, прийнятими відповідачем, незалежно від факту їх оскарження з боку позивача.

Заперечення відповідача з посиланням на недостатність необхідного фінансування суд не бере до уваги через відсутність жодного доказу вказаним обставинам.

Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи та вищенаведені норми спеціального Закону № 606-XIV оскаржені постанови про повернення виконавчого документа від 24.03.2014 року ВП № 46613764 та ВП № 46614177 є незаконними, а позовні вимоги про їх скасування ? підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону № 606 у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача відновити виконавчі провадження ВП № 46613764 та ВП № 46614177 також підлягають задоволенню.

Водночас, розглянувши позовні вимоги про визнання дій ВДВС Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області щодо винесення оскаржених постанов, суд зазначає, що за приписами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

По справі не встановлено, що саме діями відповідача, які мали б самостійне правове значення, порушені права чи інтереси позивача. Характер таких дій позивачем не наведений. За таких умов судовий захист порушених прав позивача, як стягувача у виконавчому провадженні, в повному обсязі реалізується шляхом задоволення позовних вимог про скасування оскаржених постанов. Тому позовні вимоги в частині визнання дій ВДВС Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області щодо винесення оскарженої постанови, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування постанови державного виконавця - задовольнити частково.

Постанови Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області від 24.03.2014 року ВП № 46613764 та ВП № 46614177 про повернення виконавчого документа стягувачеві скасувати.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції в Донецькій області відновити виконавчі провадження з виконання Рішення УПФУ в Першотравневому районі Донецької області про стягнення заборгованості з гр. ОСОБА_1 № 349 від 07.08.2009 р. та № 804 від 05.11.2008 р.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.