Постанова № 44120748, 07.05.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2015 р. Справа № 805/1310/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Державного реєстратора Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області Ілюшенко Євгена Григоровича, Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про оскарження рішень Державного реєстратора, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

14 квітня 2015 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області Ілюшенко Євгена Григоровича (відповідач 1), Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області (відповідач 2) про оскарження рішень Державного реєстратора, зобов'язання вчинити певні дії..

В обґрунтування позову зазначив, що 27.01.2015 року подав заяву до відповідача 2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яка була зареєстрована за № 9930210 для проведення державної реєстрації права власності на побутовий комплекс, що розташований за адресою: Донецька область, Новоазовський район, смт. Сєдове, вул. Калініна, 102.

Проте, рішенням відповідача 1 від 02 лютого 2015 року № 19035391 вирішено зупинити розгляд заяви позивача, у зв'язку з неподанням усіх необхідних документів.

Крім того, рішенням відповідача 1 від 12 лютого 2015 року за № 19276899 вирішено відмовити у державній реєстрації права власності майна за підприємством, у зв'язку з не усуненням обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви.

Позивач вважає зазначені рішення відповідача 1 неправомірними, у зв'язку з тим, що відповідач 1 вийшов за межі наданих йому передбачених Законом повноважень в частині витребування документів, не передбачених законодавством, що є підставою для їх скасування.

Отже, позивач вважає, що відповідач 1 безпідставно відмовив йому у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, незважаючи на те, що ним виконані всі вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868.

Таким чином, позивач просив скасувати рішення відповідача 1 та зобов'язати відповідача 2 повторно розглянути заяву щодо державної реєстрації права власності на побутовий комплекс, розташований за адресою: Донецька область, Новоазовський район, смт. Сєдове, вул. Калініна, 102, яка прийнята та зареєстрована 27.01.2015 року за № 9930210.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, надіслав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а також просив розглянути справу без його участі.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, 05.05.2015 року через канцелярію суду надав заяву, відповідно до якої просив суд розглянути справу без його участі.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Дочірнє підприємство «Ілліч-Агро» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» зареєстровано як юридична особа, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №12741050029004839, розташовано за адресою: 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Семашка, буд. 15, кімната 405.

Відповідач 2 - Реєстраційна служба Маріупольського міського управління юстиції Донецької області при виконанні покладених на неї завдань щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно керується Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV) та постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач є власником побутового комплексу, що розташований за адресою: Донецька обл., Новоазовський р., смт. Сєдове, вул. Калініна, 102, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Шпарага С.С. від 07.02.2012 за №269 (а.с.15-16).

В січні 2015 р. Дочірнє підприємство прийняло побутовий комплекс за актом приймання передачі (а.с. 18) та звернулося із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із додатками, яка прийнята та зареєстрована 27.01.2015 за №9930210 відповідачем 2 (а.с 12).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 02 лютого 2015 року відповідач 1 прийняв рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19035391 (а.с. 10).

Підставою прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стало відсутність у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначених Порядком, а саме: документи, підтверджуючи дієздатність та правоздатність директора позивача; документи, підтверджуючи обставини, у зв'язку з якими порушений строк передачі нерухомого майна за актом прийому передачі; наявну технічну та правоустановлюючу документацію на земельну ділянку.

Як на правову підставу щодо прийняття вищезазначеного рішення відповідач 1 керувався п. 20 Порядку № 868.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятого відповідачем 1 рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19035391, суд враховує наступне.

Так, відповідно до п.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначені Законом №1952-IV.

У відповідності до ст.ст. 2, 3 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

Порядок державної реєстрації прав та їх обтяжень визначений ст. 15 Закону №1952-IV та включає в себе: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Деталізовано процедуру державної реєстрації прав власності, в тому числі і особливості державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), яка прийнята на виконання вимог ст. 15 Закону №1952-IV.

Згідно ч.7 ст. 3 Закону №1952-IV, п. 2 Порядку Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав.

На підставі наказу Міністерства юстиції України від 15.08.2014 року № 1354/5 «Про тимчасові заходи щодо надання послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розташоване в межах територій Луганської та Донецької областей» заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розташоване в межах територій Луганської та Донецької областей, можуть подаватися як до будь-якого органу державної реєстрації прав на території області, в межах якої розташоване нерухоме майно, так і до органів державної реєстрації прав Харківської, Полтавської, Дніпропетровської, Запорізької, Житомирської, Сумської та Чернігівської областей.

Згідно ст. 19 ч. 1 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Пунктом 13 Порядку встановлено, що заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Частиною 3 ст. 17 Закону передбачено, що документи, які встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктами 36, 37 Порядку визначено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, підтверджуючими виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Крім того, пунктом 15 Порядку передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: - обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); - повноважень заявника; - відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; - наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; - наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Як слідує з картки прийому заяви № 18871751, позивач для здійснення реєстрації подав всі необхідні документи, які передбачені вищенаведеною нормою для реєстрації його права власності на нерухомість.

Згідно із п. 20 Порядку за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

У разі проведення державної реєстрації прав на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, державний реєстратор приймає одне рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації щодо таких об'єктів.

Суд звертає увагу, що при прийнятті рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідач-1 керувався нормою Порядку, яка не регулює зупинення розгляду заяви, з підстав наведених у спірному рішенні.

Крім того, на виконання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивачем надано документи, що підтверджують дієздатність та правоздатність директора Дочірнього підприємства.

Законом та Порядком не передбачено надання пояснень щодо порушення строку прийняття майна за умовами договору.

Також, у заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивач не ставив питання про державну реєстрацію земельної ділянки, на якій розташовано побутовий комплекс, а тому посилання на відсутність цих документів, як на підставу зупинення розгляду заяви є неправомірними.

З огляду на те, що позивачем частково виконано спірне рішення відповідача 1 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд вважає, що позовна вимога про скасування рішення № 19035391 підлягає задоволенню.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 12 лютого 2015 року відповідач 1 прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 19276899 (а.с. 11).

Як вбачається із спірного рішення, відповідач 1 встановив, що заявником не усунено обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, а саме: документи, підтверджуючі обставини, у зв'язку з якими порушено строк передачі нерухомого майна за актом прийому передачі та правоустановлюючу документацію на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт, посилаючись на ст.24 Закону №1952-IV, п.п. 20, 28 Порядку № 868.

З цього приводу суд зазначає наступне.

На підставі ч.1 ст. 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

З огляду на вищезазначене, рішення відповідача 1 про відмову позивачу у державній реєстрації прав та їх обтяжень не може вважатись обґрунтованим, оскільки не конкретизує підстави для відмови (не містить посилання на конкретний пункт ч.1 ст. 24 Закону), що не дозволяє позивачу визначити шляхи усунення недоліків для реалізації ним права на повторне звернення, передбаченого ч. 3 ст. 24 Закону №1952-IV та містить посилання на документи, необхідність надання яких для державної реєстрації прав не передбачено Порядком.

Як передбачено п. 10.3. абз. 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень належить до компетенції державного реєстратора, суд вважає, що у даному випадку, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області розглянути заяву позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у відповідача 1 були відсутні підстави для прийняття спірних рішень, а тому оскаржувані рішення є неправомірними.

Згідно із частиною 2 статі 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

На підставі частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачами 1 та 2 не доведено суду правомірність прийняття спірних рішень, а тому дії відповідача є неправомірними.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 292 грн. 32 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 4021 від 02 квітня 2015 р., № 4071 від 02.04.2015 р., № 4072 від 02.04.2015 р., № 4073 від 02.04.2015 р. (а.с. 6-9), який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 105,112, 122, 136, 158 - 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Державного реєстратора Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області Ілюшенко Євгена Григоровича, Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про оскарження рішень Державного реєстратора, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області Ілюшенко Євгена Григоровича щодо зупинення розгляду та відмови у розгляді заяви Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про державну реєстрацію прав права власності на побутовий комплекс, розташований Донецька обл., Новоазовський р., смт. Сєдове, вул. Калініна, 102, яка прийнята та зареєстрована 27.01.2015 за №9930210.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області Ілюшенко Євгена Григоровича, від 02 лютого 2015 року за №19035391, та від 12 лютого 2015 року № 19276899.

Зобов'язати Реєстраційну службу Маріупольського міського управління юстиції Донецької області повторно розглянути заяву Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про державну реєстрацію права власності на побутовий комплекс, розташований Донецька обл., Новоазовський р., смт. Сєдове, вул. Калініна, 102, яка прийнята та зареєстрована 27.01.2015 за № 9930210.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31214206784075, ЄДРПОУ 37803368, МФО 834016, банк отримувача ГУ ДКСУ у Донецькій області) на користь Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Семашка, 15, к. 405, код ЄДРПОУ 34550446) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 292 (двісті дев'яносто дві) грн. 32 коп.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.