Постанова № 44120656, 27.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 р. Справа № 804/4353/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняПанченко Я.І. за участю представників сторін: від позивача від відповідачаМирошніченко А.А. ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 82 486, 97грн.,-

ВСТАНОВИВ:

25.03.2015р. Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та просить стягнути податковий борг з відповідача по орендній платі з фізичних осіб в сумі 82 486,97 грн.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у позивача та станом на 04.03.2015р. має податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 82486,97грн., який виник внаслідок несплати відповідачем податкових зобов'язань по податковій декларації №1400012982 від 19.02.2014р. по строку сплати до 30.11.2014р. у сумі 23008,97грн. з урахуванням наявної переплати в розмірі 1730,06грн.; до 30.12.2014р. у сумі 24739,03грн.; до 30.01.2015р. у сумі 34738,97грн. Позивачем на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України вживалися заходи стягнення податкового боргу та було направлено відповідачеві податкову вимогу від №5616-25 від 01.12.2014р. на суму 23008,97грн., яка залишилася не виконана відповідачем, у зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену вище суму податкового боргу у судовому порядку згідно до вимог ст.20, 87 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, в письмових запереченнях на позов просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на те, що 25.07.2013р. відповідачем було укладено договір дарування нежитлових приміщень та споруд, які знаходяться на земельних ділянках за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Білостоцького, буд.93, тому в силу імперативних приписів ст.120 Земельного кодексу України відповідач фактично втратила право користування вказаними вище земельними ділянками та відповідно втратила обов'язок щодо сплати будь-яких коштів за їх користування (а.с. 30).

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку -фізичної особи.

Тобто, позивач - контролюючий орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановленим цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суми такого грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 зареєстрована як фізична особа-підприємець 12.08.2003р. за адресою: АДРЕСА_1 та з 14.08.2003р. знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за № 11874, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.02.2015р. та довідкою про взяття на облік платника податків від 19.08.2003р. (а.с. 4-5, 37).

17.02.2014р. відповідачем до органу державної податкової служби була подана податкова декларація з плати за землю за 2014 р. на загальну суму 296868,30грн. з розбивкою помісячної сплати з січня по листопад 2014 р. в розмірі 24739,03грн. та за грудень 2014р. - у розмірі 34738,97грн. (а.с.7-8).

Згідно облікової картки платника податків, довідки про стан розрахунків з бюджетом та розрахунку суми боргу згідно письмових пояснень від 24.04.2015р., заборгованість відповідача з орендної плати з фізичних осіб за період жовтень, листопад, грудень 2014р. становить у загальній сумі 82486,97грн., а саме: за жовтень 2014р. - у розмірі 24739,03грн, яка, з урахуванням наявної переплати у сумі 1730,06грн. зменшилась та складає 23008,97грн.; за листопад 2014р. - у розмірі 24739,03грн. та за грудень 2014р. у розмірі - 34738,97грн. (а.с. 9-12, 36).

Згідно до вимог п. 287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік сплачується рівними частинами власниками та землекористувачами земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового звітного періоду.

Таким чином, з урахуванням вказаної норми відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за податковою декларацією за 2014 рік : за жовтень 2014р. - у строк до 30.11.2014р., отже, податковий борг виник - 01.12.2014р.; за листопад 2014р. - у строк до 30.12.2014р., отже, податковий борг виник - 31.12.2014р.; за грудень 2014р. - у строк до 30.01.2014р., отже, податковий борг виник - 02.02.2015р. (з урахуванням вихідних днів).

У вищевказані строк відповідач суми узгодженого податкового зобов'язання не сплатив.

Згідно до п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Так, на виконання вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області була сформована податкова вимога №5616-25 від 01.12.2014р. на суму 23008,87грн., яка була вручена відповідачеві 15.01.2015р., що підтверджується копією корінця відповідної вимоги та копією поштового повідомлення (а.с.6).

Зазначена податкова вимога залишилася невиконана відповідачем у встановлені строки.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у інформаційному листі від 23.04.2012р. № 1044/11/13а.

П. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, така сума грошового зобов'язання є узгодженою.

Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

У відповідності до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком і збором.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи не надав суду доказів погашення узгодженого податкового боргу по орендній платі за землю з фізичних осіб з період з жовтня по грудень 2014р. у сумі 82486,97грн. у встановлені строки згідно до вимог п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України.

При цьому, судом не враховуються доводи представника відповідача про те, що у зв'язку з укладеним 25.07.2013р. договором дарування нежитлових приміщень та будівель, які знаходяться на земельній ділянці за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Білостоцького, буд.93 відповідач згідно ст.120 Земельного кодексу України автоматично втратив право користування вказаною вище земельною ділянкою та, у зв'язку з цим, відповідач не повинен сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками з огляду на те, що такі доводи є безпідставними, оскільки згідно до вимог ст.654 Цивільного кодексу України розірвання договору оренди землі вчиняється у тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Окрім того, як свідчать умови п.19.6 договору оренди землі, наявного у справі на відповідача покладено обов'язок у разі зміни землекористувача протягом місяця з моменту настання таких змін звернутися до міської ради для внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки.

Представником відповідача не було надано жодних доказів на виконання умов п.19.6 договору оренди земельної ділянки після зміни землекористувача за договором дарування від 25.07.2013р. (а.с. 38-39).

Також слід зазначити, що згідно до вимог ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди повинні інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Так, представником відповідача у ході судового розгляду справи вищенаведені норми не враховані та відповідних доказів про розірвання договору у 2013-2014р. у спосіб, визначений ст.654 Цивільного кодексу України не надано з урахуванням самостійно поданої відповідачем декларації за землю за 2014р., а також не надано і доказів повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі, та повідомлення про вказані обставини позивача у спосіб, передбачений ст.288 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача податкового боргу по орендній платі за землю з фізичних осіб за період з жовтня по грудень 2014р. у сумі 82486,97грн. є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 82 486, 97грн.- задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України (49087, м.Дніпропетроовськ, пров.Універсальний, буд.12, код ЄДРПОУ 38753439)- податковий борг з орендної плати з фізичних осіб за період жовтень-грудень 2014р. у загальній сумі 82486грн. 97 коп. (вісімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят шість гривень 97коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до

вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 05.05.2015р.

Суддя С.О. Конєва