Постанова № 44120578, 28.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 р. Справа № 804/5324/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій А.В. за участю: позивача представника відповідача ОСОБА_3 Домченко А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням доповнень до позовної заяви від 12.06.2014 року просив зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці вчинити наступні дії: нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за період з 03.11.2011 р. по дату поновлення на посаді; нарахувати та виплатити компенсацію за речове забезпечення за період з 03.11.2011 р. по дату поновлення на посаді; нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2011, 2012 та 2013 роки; нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на покращення житлово-побутових умов за 2011, 2012 та 2013 роки, а також надати йому чергові відпустки за 2011, 2012, 2013 роки, та присвоїти йому чергове звання - майор міліції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2014 року закрито провадження у адміністративній справі № 804/3100/14 в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Управління МВС України на Придніпровській залізниці про зобов'язання нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за період з 03.11.2011 року по дату поновлення на посаді, та про зобов'язання присвоїти йому чергове звання майора міліції; в решті позовних вимог Постановою суду від 28.08.2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено; ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2014 року у справі №804/3100/14 - скасовано та справу направлено для розгляду до першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року відкрито провадження по справі про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 03.11.2011 року по дату поновлення на посаді та про зобов'язання присвоїти позивачу чергове звання майора міліції.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 31.01.2014 р. ним на адресу керівника УМВС України на Придніпровській залізниці було подано рапорт про поновлення на посаді на підставі рішення Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 р., а також про нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. 07.02.2014 р. він отримав лист відповідача про відмову у виплаті грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, з посиланням на те, що під час розгляду адміністративної справи про поновлення на посаді в суді першої інстанції, судом було прийнято відмову позивача від позовних вимог в цій частині, та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 р. закрито провадження у справі за частиною вимог про зобов'язання Управління МВС України па Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. Позивач не погоджується з посиланням відповідача на зазначені підстави для відмови у виплаті грошового забезпечення, зазначивши, що період фактичного поновлення його на роботі продовжувався значно більше, ніж розгляд справи судом першої інстанції - близько 28 місяців, у зв'язку з чим, він та його родина перебувала у скрутному фінансовому становищі, оскільки не мала джерела прибутку у вигляді грошового забезпечення. Отже, на даний час позивач вважає, що має право на нарахування та виплату йому грошового забезпечення за період з 03.11.2011 р. по дату фактичного поновлення на посаді.

Відповідач надав заперечення в яких зазначив, що оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року, якою скасовано наказ Управління МВС України на Придніпровській залізниці від 10.08.2011 року № 81 о/с у частині звільнення з органів внутрішніх справ України в запас за п. 64 «ж» (за власним бажанням) капітана міліції ОСОБА_3, не визнано вказаний наказ незаконним, то в Управління відсутні підстави, які дають право на виплату грошового забезпечення за вимушений прогул.

Крім того, в наданих заперечення зазначено, що Управління не вважає вказаний позивачем період як «вимушений прогул», оскільки відповідач скористався своїм право на оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року та після винесення остаточного судового рішення, виконав постанову суду в частині поновлення на роботі позивача.

В судовому засіданні 28.04.2015 р. позивач ОСОБА_3 відмовився від позовних вимог в частині зобов'язання відповідача присвоїти йому чергове звання майора міліції.

Судом роз'ясненно позивачу та зафіксовано в журналі судового засідання, що у випадку відмови від позову, він позбавлений права на повторне звернення з тими самими вимогами до суду.

Таким чином, в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Управління МВС України на Придніпровській залізниці про зобов'язання присвоїти чергове звання майора міліції провадження у адміністративній справі підлягає закриттю.

В решті позовних вимог позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, проти адміністративного позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року по справі 2а/0470/12658/11 задоволено адміністративний позов ОСОБА_3, скасовано наказ УМВС України на Придніпровській залізниці від 10.08.2011 р. № 81 о/с в частині звільнення з 10.08.2011 р. капітана міліції ОСОБА_3 з ОВС в запас за п. 64 "ж" (за власним бажанням), та поновлено останнього на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного відділу на станції Дніпропетровськ Управління МВС України на Придніпровській залізниці. Крім того, в резолютивній частині рішення судом зазначено, що постанову в частині поновлення на посаді допустити до негайного виконання.

Ухвалою цього ж суду від 03.11.2011 р. провадження в частині позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання УМВС України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу було закрито у зв'язку з відмовою позивача від цих вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 року апеляційну скаргу УМВС на Придніпровській залізниці було задоволено, постанову суду першої інстанції - скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 р. касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 р. - скасовано, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 р. про скасування наказу про звільнення, та поновлення на посаді - залишено в силі.

Наказом начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці №17 о/с від 26.02.2014 р. на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а/0470/12658/11 від 03.11.2011 р. та ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 р. скасовано наказ від 10.08.2011 р. № 81 о/с в частині звільнення з ОВС в запас за п. 64 "ж" (за власним бажанням) капітана міліції ОСОБА_3, начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного відділу на станції Дніпропетровськ, та визначено вважати його працюючим з 10.08.2011 року. Відповідно цього наказу, грошове забезпечення за період з 10.08.2011 до 26.02.2014 року нарахуванню та виплаті не підлягає згідно з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року про закриття провадження у справі № 2а/0470/12658/11.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2011 року позивач звернувся до відповідача з рапортом про поновлення на роботі (вх. 3604 від 09.11.2011 р.).

Проте, на вказаний рапорт відповідач не відреагував, про що останній не заперечував.

Тому суд вважає, що позивача своєчасно не поновлено на службі не з його вини.

Відповідно до ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Вирішуючи питання про наявність в позивача права на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що перевищує один рік, суд керується принципом верховенства права та виходить з наступних вимог чинного законодавства.

Так, на час прийняття постанови суду про поновлення позивача на службі та на час його звернення з рапортом про поновлення на роботі мала чинність редакція п. 24 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, яка передбачала у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» № 1137 від 05.12.2012 року внесено зміни до п. 24 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" та зазначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч.2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

Так, дійсно, п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (дійсного на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовано правовідносини щодо виплати грошового забезпечення у разі незаконного звільнення, проте п.24 вказаного Положення та й Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (дійсного на момент виникнення спірних правовідносин) в цілому не було врегульовано питань щодо виплати грошового забезпечення у випадку, коли протягом тривалого часу не відбулося поновлення працівника на роботі.

Тому суд вважає, що оскільки на час прийняття постанови суду про поновлення позивача на службі та на час його звернення з рапортом про поновлення на роботі мала чинність редакція п. 24 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР", що фактично звужувала права позивача як службовця органів внутрішніх справ порівняно з іншими працівниками, на яких розповсюджувалася дія норми права ст. 235 КЗпП України, за принципом верховенства права до спірних правовідносин має застосовуватися норма ст. 235 КЗпП України, що передбачає право позивача на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, яка до того ж має вищу юридичну силу порівняно з нормою Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на той факт, що в справі №2а/0470/12658/11 позивач відмовився від позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки законодавством передбачена виплата грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у випадку поновлення працівника на роботі, без зазначення судом про необхідність такої виплати.

Крім того, судом не приймаються до уваги доводи відповідача, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року по справі 2а/0470/12658/11 при скасуванні наказу УМВС України на Придніпровській залізниці від 10.08.2011 р. № 81 о/с в частині звільнення з 10.08.2011 р. капітана міліції ОСОБА_3 з ОВС в запас за п. 64 "ж" (за власним бажанням), не визнано його як незаконний, оскільки в мотивувальній частині вказаного судового рішення судом зазначено, що «звільнивши позивача за особистим проханням, без з'ясування причин такого прохання та їх поважності та до сплину встановленого Положенням строку, суб'єкт владних повноважень діяв з порушенням вимог законодавства, тому звільнення ОСОБА_3 не можна визнати законним».

На підставі ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи той факт, що позивач відмовився від частини позовних вимог, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 03 листопада 2011 року по 26 лютого 2014 року.

В частині позовних вимог про зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці присвоїти ОСОБА_3 чергове звання майора міліції - провадження закрити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 травня 2015 року

Суддя О.В. Єфанова