Постанова № 44120549, 17.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2015 р. Справа № 804/1657/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника відповідача 1 та третьої особи Шпак О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Позивача 1 ОСОБА_4, Позивача 2 ОСОБА_5 до Відповідача 1 Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Відповідача 2 Першого приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа 1 Державна казначейська служба України, третя особа 2 Державна виконавча служба України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 1 ОСОБА_4, Позивач 2 ОСОБА_5 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відповідача 1 Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Відповідача 2 Першого приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа 1 Державна казначейська служба України, третя особа 2 Державна виконавча служба України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державним виконавцем Відповідача 1 протиправно закінчено виконавчі провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки фактично судове рішення виконано не було. Крім того, державними виконавцями Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та Першого приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції не вчинено передбачених законом заходів примусового виконання рішень та виконавчих дій, а також не проведено перевірку виконання рішень боржником.

Позивачі у судове засідання не прибули, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Державна виконавча служба України позов не визнала, надала до суду заперечення, зазначивши, що оскаржувані постанови про закінчення виконавчого провадження винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача 1 та третьої особи 2 підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник Першого приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, на виконання ухвали суду надав копії виконавчих проваджень.

Третя особа 1 у судове засідання не з'явилась, заяв або клопотань до суду не надала.

Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року у справі №2а-11343/10/0470 адміністративний позов ОСОБА_5, ОСОБА_4 до відповідача 1 - Дніпропетровського обласного військового комісаріату, відповідача 2 - Військової частини А 1314, відповідача 3 - Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, відповідача 4 - Міністерства оборони України, третя особа Державне казначейство України задоволено частково: визнано протиправними дії та бездіяльність Військового комісаріату Дніпропетровської області, які виразились у порушенні терміну розгляду звернення ОСОБА_4 від 07.08.2009 року до Південного оперативного командування; визнано протиправними дії та бездіяльність Військової частини А 1314 при розгляді запиту ОСОБА_5 про надання письмової інформації від 25.05.2010 року, які виразились у порушенні терміну розгляду запиту; визнано протиправними дії та бездіяльність Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, які виразились у ненаданні відповіді на звернення ОСОБА_4 від 05.08.2009 року; у порушенні терміну розгляду звернень ОСОБА_5, ОСОБА_4 від 15.09.2009 року до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, ОСОБА_5 від 01.10.2009 року до Міністерства оборони України, ОСОБА_4 від 12.07.2010 року; ненаданні відповідей на запит про надання письмової інформації від 27.10.2009 р., на звернення від 01.10.2009 р., від 14.09.2009 р. до Військової прокуратури Південного регіону; визнано протиправними дії та бездіяльність Міністерства оборони України, які виразились у порушенні термінів пересилання для розгляду за належністю звернень ОСОБА_4 від 05.08.2009 року, ОСОБА_5 від 01.10.2009 р.; неповідомлення ОСОБА_5, ОСОБА_4 інформації про направлення їх звернення до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 15.09.2009 р. для розгляду за належністю до Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління; порушення строків розгляду інформаційного запиту ОСОБА_5 від 11.11.2009 року, скарги ОСОБА_4 від 25.06.2010 р.; ненаданні відповідей на звернення ОСОБА_4 від 10.12.2009 р., на інформаційний запит ОСОБА_5, ОСОБА_4 від 29.12.2009 р., на інформаційний запит ОСОБА_5 від 21.10.2009 р.; порушенні строків розгляду запиту ОСОБА_5, ОСОБА_4 про надання письмової інформації від 27.10.2009 р.; зобов'язано Південно-Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління повернути ОСОБА_5 та ОСОБА_4 додатки, додані до їх звернень від 05.08.2009 р. до Міністра оборони України, від 18.11.2009 р., від 21.04.2010 р., від 07.07.2010 р.; зобов'язано Міністерство оборони України повернути ОСОБА_5, ОСОБА_4 додатки, додані до їх звернень від 10.12.2009 р.; від 22.01.2010 р.; від 25.06.2010 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

06 червня 2014 року Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімовою А.Н. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень з виконання виконавчого листа №2а-11343/10/0470, виданого 20.05.2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов'язання Міністерства оборони України повернути ОСОБА_5, ОСОБА_4 додатки, додані до їх звернень від 10.12.2009 року, від 22.01.2010 року, від 25.06.2010 року та зобов'язано боржника самостійно виконати рішення протягом 7 днів з моменту винесення (отримання) постанови, а саме: ВП №43590431, де стягувач ОСОБА_5, та ВП №43590519, де стягувач ОСОБА_4.

На підставі листа Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України від 01.10.2014 року №303/4/16/1457, яким повідомлено, що останнім повернуто ОСОБА_5, ОСОБА_4 додатки, додані до їх звернень від 10.12.2009 року, від 22.01.2010 року, від 25.06.2010 року державним виконавцем Рагімовою А.Н. 23 жовтня 2014 року постановами закінчено виконавчі провадження ВП №43590431 та ВП №43590519 на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що у відповідності до частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частиною 1 статті 11 Закону «Про виконавче провадження» закріплено обов'язок державного виконавця вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В силу частини 2 статті 11 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 3 статті 49 вказаного Закону передбачено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що копії постанови про закінчення виконавчого провадження направлено на адресу сторін виконавчого провадження супровідним листом №Д-7857/5.577/5 та супровідним листом №14-0-31-1063/5.578/5, проте в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази отримання позивачами копій цих постанов.

Як вбачається із заперечень, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Рагімова А.Н. винесла оскаржувані постанови про закінчення виконавчого провадження безпосередньо після отримання документального підтвердження добровільного виконання боржником зобов'язань за виконавчим документом.

При цьому із виконавчого листа №2а-11343/10/0470, виданого 20.05.2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, та постанов про відкриття виконавчого провадження вбачається, що боржником у виконавчих провадженнях є Міністерство оборони України, проте судом встановлено, що фактично дії по виконанню рішення здійснено Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних сил України, що підтверджується листом від 01.10.2014 року №303/4/16/1457.

Таким чином, приймаючи рішення про фактичне виконання рішення суду та у зв'язку із цим виносячи постанови про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець не пересвідчився у повному виконанні рішень судів.

За таких обставин суд вважає, що постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. від 23.10.2014 року про закінчення виконавчих проваджень ВП №43590431, ВП №43590519 підлягають скасуванню з підстав протиправності, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині відновити вказані виконавчі провадження, оскільки за змістом частини 1 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду.

Враховуючи, що даним судовим рішенням визнано протиправними та скасовано постанови від 23.10.2014 року ВП №43590431, ВП №43590519, за приписами статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» на відповідача 1 покладається обов'язок відновити виконавче провадження після надходження рішення суду, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню, адже у цьому випадку право позивача є належним чином захищеним шляхом скасування оскаржуваних постанов.

Судом встановлено, що старшим державним виконавцем першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Лєсною Т.О. 06.06.2014 року винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень з виконання виконавчого листа №2а-11343/10/0470, виданого 20.05.2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов'язання Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління повернути додатки, додані до звернень ОСОБА_5, ОСОБА_4 від 05.08.2009 року до Міністра оборони України, від 18.11.2009 року, від 21.04.2010 року, від 07.07.2010 року та зобов'язано боржника самостійно виконати рішення в строк до семі днів з моменту винесення постанови, а саме: ВП №43584984, де стягувач ОСОБА_4 та ВП №43585628 - стягувач ОСОБА_5.

З матеріалів виконавчого провадження ВП №43585628 та ВП №43584984 вбачається, що 16 червня 2014 року відповідачем 2 складено акт про те, що на адресу Першого приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції не надійшло жодних підтверджуючих документів про самостійне виконання вимог виконавчого документу, боржником не надано підтверджуючих документів про повернення додатків, зазначених у виконавчому документі.

16 червня 2014 року державним виконавцем у виконавчих провадженнях ВП №43585628 та ВП №43584984 прийнято постанови про накладення на Південно-Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління штрафів у розмірі 1020,00 грн.

23 червня 2014 року у вказаних виконавчих провадженнях відповідачем 2 повторно накладено штрафи у розмірі 2040,00 грн.

Останнім документом, який міститься у виконавчих провадженнях Першого приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, є повідомлення від 04.07.2014 року №В-11/16420 та від 04.07.2014 року №В-11/16419, адресовані Одеському міському управлінню ГУМВС України в Одеській області, про вчинення злочину за статтею 382 Кримінального кодексу України - умисне невиконання судового рішення.

Листом Головного управління МВС України в Одеській області від 25.03.2015 року №1/232 на запит суду повідомлено, що за обліками Управління режимно-секретного та документального забезпечення ГУМВС України в Одеській області постанова Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про порушення кримінального провадження відносно боржника - Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління у зв'язку із невиконанням рішення суду до Головного управління не надходила.

Жодних інших документів, які б свідчили про стан виконання виконавчого документу, матеріали виконавчих проваджень ВП №43585628 та ВП №43584984 не містять.

Крім того, суд звертає увагу, що у вказаних виконавчих провадженнях відсутні докази отримання перелічених вище рішень відповідача 2 як стягувачами, так і боржником.

За таких підстав судом встановлено, що всупереч вимогам частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» посадовими особами Першого приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції не проведено належну перевірку виконання Південно-Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням рішення суду, з метою захисту інтересів стягувачів не одержані відповідні довідки, інформація, тощо, які б свідчили про дійсне виконання саме боржником рішення суду та доведення такої інформації до відома стягувачів.

Частиною 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Всупереч наведеній нормі Державними виконавцями Першого приморського відділу протягом травня 2014 року - січня 2015 року, тобто протягом восьми місяців не було вжито жодних належних дій та заходів, спрямованих на примусове виконання боржником - Південно-Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням рішення суду, та притягнення винних посадових осіб боржника до відповідальності, встановленої Законом України «Про виконавче провадження».

Також суд погоджується з позицією позивачів про допущену Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та Першим приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції бездіяльність в частині порушення строків проведення виконавчих дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Першого приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, яка виразилась у залишенні без розгляду та відповіді скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 15.12.2014 року, суд зазначає, що 16 грудня 2014 року згідно чеку «Укрпошта» ЦПЗ №1 позивачами на ім'я Керівника Першого приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції направлено скаргу, в якій просили у найкоротший термін надати вичерпну інформацію про усі процесуальні дії, здійснені з моменту відкриття виконавчих проваджень ВП №43584984, ВП №43585628 до дня надання відповіді, із прикладенням належним чином засвідчених копій усіх винесених процесуальних документів.

Проте відповідачем 2 не було надано жодної відповіді на вказане звернення ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Частиною 1 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно до частини 3 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно із частиною 6 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо їх оскарження передбачено цим Законом.

За приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»).

Статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» встановлено вимоги до звернення, зокрема: звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань; у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги; звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства; письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Судом встановлено, що при поданні звернення (скарги) від 15.12.2014 року було дотримано положення статті 5 Закону України «Про звернення громадян», якою встановлено вимоги до форми, змісту та порядку подачі звернення.

Згідно вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як встановлено у ході судового розгляду, звернення позивача не розглянуто у термін, встановлений частиною 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян».

Отже, суд вбачає підстави для визнання протиправною бездіяльності Першого приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, яка виразилась у залишенні без розгляду та відповіді скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 15.12.2014 року та зобов'язання Першого приморського відділу державної виконавчої службі Одеського міського управління юстиції розглянути скаргу від 15.12.2014 року, надавши на неї вичерпну та обґрунтовану відповідь, а також запитувану інформацію та документи.

Стосовно вимоги позивачів про зобов'язання відповідачів надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року по справі №2а-11343/10/0470, суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що судовий контроль може здійснюватися судом, який ухвалив судове рішення, а тому підстави для зобов'язання відповідачів надати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року по справі № 2а-11343/10/0470 є безпідставними.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Позивача 1 ОСОБА_4, Позивача 2 ОСОБА_5 до Відповідача 1 Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Відповідача 2 Першого приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа 1 Державна казначейська служба України, третя особа 2 Державна виконавча служба України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. від 23.10.2014 року про закінчення виконавчих проваджень ВП №43590431, ВП №43590519.

Визнати протиправною бездіяльність Першого приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, яка виразились у невиконані з 06 червня 2014 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року по справі №2а-11343/10/0470 (виконавчі провадження ВП №43584984, ВП №43585628).

Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Першого приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в частині порушення строків проведення виконавчих дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Визнати протиправною бездіяльність Першого приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, яка виразилась у залишенні без розгляду та відповіді скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 15.12.2014 року.

Зобов'язати Перший приморський відділ державної виконавчої службі Одеського міського управління юстиції розглянути скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 15.12.2014 року, надавши на неї вичерпну та обґрунтовану відповідь, а також запитувану інформацію та документи.

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та Перший приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у десятиденний строк з дня отримання судового рішення, яке набрало законної сили, подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Позивача 1 ОСОБА_4, Позивача 2 ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 60,90 грн. (шістдесят гривень дев'яносто копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2015 року.

Суддя В.В. Степаненко