Постанова № 44120448, 20.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 р. Справа № 804/4465/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення 3 687 грн. 10 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

26.03.2015р. Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з адміністративним позовом до гр.ОСОБА_2 та просить стягнути з останнього в рахунок погашення податкової заборгованості з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3 687 грн. 10 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами даних звіту за формою 1ДФ, що подається нотаріусами щокварталу виявлено факт отримання гр.ОСОБА_2 доходу, що за ознакою підпадає під оподаткування відповідно до п.2 ст.174 Податкового кодексу України - за ставкою 5% бази оподаткування щодо нарахованого доходу та складає 73742,00грн. Податковою інспекцією отримано свідоцтво про право на спадщину за законом, яким підтверджується отримання відповідачем доходу, що згідно пп.174.2.2 Податкового кодексу України класифікується як дохід, отриманий платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення. Так, виходячи з отриманого відповідачем доходу сума податку до сплати складає 3687,10грн. 04.08.2014р. податковою інспекцією була сформована податкова вимога №2656-25 на вказану суму, яка вручена відповідачеві, однак, станом на 17.03.2015р. податок з доходу відповідачем не сплачений у зв'язку з чим позивач просить стягнути вказану суму з відповідача на підставі ст.20, п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак 09.04.2015р. засобами електронного зв'язку надіслав клопотання, в якому просив розглянути справу без присутності представника ОДПІ (а.с. 21-зворот).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 02.04.2015р., 08.04.2015р. у відповідності до вимог ст. 35, 38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи телефонограмою та поштовим повідомленням (а.с. 20, 23).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, клопотання позивача про розгляд справи без участі представника ОДПІ, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст. 35, 38 Кодексу адміністративного судочинства України, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Тобто, позивач - контролюючий орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно п.п. 49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи з фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом ІV цього Кодексу.

Відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п. 179.7 ст. 179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

За приписами п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно п.п.164.2.10 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

П.п. 174.2.2 п.174.2 ст.174 Податкового кодексу України визначено, що об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Згідно п.167.2 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо нарахованого доходу.

Як встановлено із матеріалів справи, гр. ОСОБА_2 отримав у спадок спадкове майно, вартість якого становить 73742,00грн., що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.03.2013р. (а.с. 11).

18.07.2014р. гр. ОСОБА_2 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013рік, у якій відповідачем самостійно нараховано суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від вартості успадкованого майна у розмірі 3687,10грн. (а.с. 8-10).

Таким чином, з урахуванням вказаних норм та встановлених обставин, відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання по вказаній вище декларації за 2013рік до 01.08.2014р., тобто, податковий борг з податку на доходи фізичних осіб виник - 02.08.2014р.

Відповідач у встановлений вище законодавством строк податок з доходу фізичних осіб не сплатив.

Відповідно до розрахунку та даних облікової картки платника податків, ОСОБА_2 має податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 3687,10грн. (а.с. 6,22-зворот).

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує суму узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Так, податковим органом, у відповідності до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, з метою вжиття заходів для погашення податкового боргу, була сформована податкова вимога № 2656-25 від 04.08.2014р. на суму 3687,10грн., яку було вручено відповідачеві у відповідності до вимог п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, що підтверджується копією корінця відповідної податкової вимоги та копією листа Укрпошти, які наявні в матеріалах справи (а.с. 7-зворот).

Зазначена податкова вимога відповідачем залишилася не виконана у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 16, 36 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

За приписами п.54.1 ст.54, п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання зазначена самостійно у податковій декларації є узгодженою і не підлягає оскарженню.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважної причини, доказів погашення узгодженого податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб по податковій декларації за 2013 у строки згідно вимог п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України суду не надав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб по податковій декларації від 18.07.2014р. за 2013р. у загальній сумі 3687,10грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення 3 687 грн. 10 коп.- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (50059, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (р/р 33111341700022, код платежу 11010500, одержувач: Управління державної казначейської служби у Жовтневому районі м.Кривого Рогу, код 38031627, Банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) - податкову заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3687грн. 10 коп. (три тисячі шістсот вісімдесят сім гривень 10 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва