Постанова № 44119439, 12.05.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року м. Луцьк

Справа № 803/792/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смокович В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач, Волинське обласне відділення ФСЗІ, фонд) звернулось в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» (далі – відповідач, ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд», підприємство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 771,88 грн та пені у розмірі 15,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, самостійно поданому Волинському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів 25 лютого 2015 року, підприємством зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників становить 8 осіб, тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році становить 1 особа. Проте такий норматив не був виконаний, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є підставою для сплати товариством адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1 771,88 грн. Крім того, підприємство порушило строки сплати суми адміністративно-господарських санкцій, що є підставою для нарахування та стягнення з останнього пені в сумі 15,93 грн. На підставі вищевикладеного Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить суд стягнути з ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» в дохід Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції у розмірі 1 771,88 грн та пеню у розмірі 15,93 грн.

Позивач, суб’єкт владних повноважень, свого представника у судове засідання не направив, однак у заяві від 12 травня 2015 року представник Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить суд розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.18).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, заперечень на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи повісткою, яка вручена поштою 30 квітня 2015 року (а.с.15).

За правилами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки в судове засідання сторони не прибули (при цьому представник позивача просить суд розгляд справи провести за його відсутності, що є його процесуальним правом), зазначене не перешкоджає судовому розгляду, а дану справу можливо розглянути і вирішити на підставі наявних матеріалів, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши подані суду письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» зареєстроване у Волинському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач 26 лютого 2015 року подав до Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік за формою №10-ПІ, яка затверджена Наказом Мінпраці України від 10 лютого 2007 року №42 (а.с.6).

У вказаному звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників на ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» становить 8 осіб, з яких середньооблікова кількість інвалідів становить 1 особа. Кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 0 осіб.

Через невиконання відповідачем нормативу з працевлаштування інвалідів, Волинським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів направлено повідомлення від 17 березня 2015 року №42-17/378-06/06 в якому зазначено про необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 771,88 грн (а.с.7).

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини стосуються виконання підприємством нормативу з працевлаштування інвалідів, а тому врегульовані Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Законом України «Про зайнятість населення».

За змістом статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов’язковим платежем), обов’язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 19 листопада 2013 року №21-397а13 та від 11 червня 2013 року № 21-63а13 які в силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов’язковими для всіх судів України.

Перевіривши вжиті відповідачем заходи щодо виконання нормативу з працевлаштування інвалідів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року №5067-VI (який набрав чинності з 01 січня 2013 року), роботодавців зобов’язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання вказаної норми Закону, наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 N 316 затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

З аналізу вищенаведених норм матеріального права слідує, що достатнім та належним заходом для виконання нормативу з працевлаштування інвалідів є подання відповідних вакансій до органів Державної служби зайнятості.

При цьому, на відмінно від Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року №803-XII, який діяв до 01 січня 2013 року, у Законі від 05 липня 2012 року №5067-VI, який діє з 01 січня 2013 року, не передбачено обов’язку щомісячно подавати звітність за формою №3-ПН.

Керуючись принципом офіційного з’ясування всіх обставин у справі, який закріплений у статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, судом витребувано у Луцького міського центру зайнятості інформацію про вжиті відповідачем заходи для працевлаштування інвалідів (а.с.13).

Листом від 06 травня 2015 року №1601/05-18 Луцький міський центр зайнятості повідомив, що протягом 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» з листами (звітами) про наявність вакантних місць на підприємстві та необхідність направлення інвалідів не зверталося, хоча на обліку перебувало 430 інвалідів, які потребували працевлаштування (а.с.17).

На думку суду вказані обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем вимог частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення», оскільки з матеріалів справи слідує, що відповідач не надавав інформацію щодо наявності робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН, чим і не виконав обов’язку проінформувати державну службу зайнятості про вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда. З цих підстав нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів в розмірі 1 771,88 грн та пеня у розмірі 15,93 грн підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» до Державного бюджету України, а позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Керуючись частиною шостою статті 128, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Закону України «Про зайнятість населення», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» (43023, м. Луцьк, вул. Індустріальна, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 05505667) до Державного бюджету України (р/р 31213230700002 в ГУ ДКС України у Волинській області, МФО 803014, код бюджетної класифікації 50070000) адміністративно господарські санкції у розмірі 1 771,88 грн (одна тисяча сімсот сімдесят одна гривня вісімдесят вісім копійок) та пеню у розмірі 15,93 грн (п'ятнадцять гривень дев’яносто три копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович