Ухвала суду № 44115472, 13.05.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/8984/14-к 13.05.2015 13.05.2015 13.05.2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючої Олещук Т.Л.

суддів Пустовара М.Л., Семенчука О.В.

за участю секретаря Пінчука О.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12014150040005359 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2015 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Миколаєва, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Зайкова О.В.

захисника ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Захисник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок змінити, пом'якшити його підзахисному ОСОБА_2 призначене у вигляді обмеження волі покарання до штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Також просить зменшити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 до 1000 грн..

Провадження № 11-кп/784/331/15 Головуючий першої інстанції: Беспрозванний О.В.

Категорія: ч. 2 ст.125 КК України Доповідач апеляційного суду: Олещук Т.Л.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично реєструватися у кримінально-виконавчій інспекції.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави затрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 5442,72 грн..

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1839,24 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 15000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування своїх вимог, не оскаржуючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2, захисник в апеляційній скарзі посилається на незаконність призначеного покарання внаслідок його суворості. Вважає, що суд 1-ої інстанції не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого, формально послався на обставини, пом'якшуючі покарання, та не дав їм належної оцінки. Зазначає, що потерпілий, який був в стані алкогольного сп'яніння, своєю поведінкою спровокував обвинуваченого на вчинення злочину. Захисник звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_2 має міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має стабільний дохід.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що 08.10.2014р. приблизно о 12.00 год. ОСОБА_2, знаходячись на розі пр-ту Жовтневого та вул. Космонавтів в м. Миколаєві, на ґрунті неприязних стосунків та раптово виниклого конфлікту, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_3 декілька ударів рукою в область голови та обличчя, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

Дії ОСОБА_2 судом 1-ої інстанції кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд 1-ої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, - вчинення злочину вперше, обставини, що обтяжують покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Заслухавши доповідь судді, захисника на підтримку апеляційної скарги, потерпілого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вирок суду просив залишити без зміни, прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вирок вважав законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, що апелянт не оспорює.

При призначені покарання обвинуваченому суд відповідно до вимог ст. ст. 65 - 67 КК України врахував ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, судом 1-ої інстанції враховано, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості. Як пом'якшуючу покарання ОСОБА_2 обставину, враховано вчинення ним злочину вперше, як обтяжуючу - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 суд 1-ої інстанції встановив, що останній раніше не судимий, працює, психічно та фізично здоровий, характеризується позитивно.

Таким чином, з урахуванням сукупності зазначених обставин, суд 1-ої інстанції визначив вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд 1-ої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. А тому підстав для пом'якшення покарання обвинуваченому не вбачає.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта, що суд 1-ої інстанції не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого, формально послався на обставини, пом'якшуючі покарання, та не дав їм належної оцінки. При цьому посилання захисника на те, що потерпілий своєю поведінкою спровокував обвинуваченого на вчинення злочину, не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, захисник ставить питання про призначення обвинуваченому покарання у вигляді штрафу, хоча і більш м'якого виду, але яке необхідно відбувати реально. А це фактично погіршує становище його підзахисного, оскільки вироком суду останнього звільнено від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.

Що стосується вимог апелянта щодо зменшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2, то апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга в цій частині підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд 1-ої інстанції вказаних вимог не виконав, мотивів обґрунтування розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого, в судовому рішенні не навів.

Потерпілий ОСОБА_3 в своїй позовній заяві посилається на те, що внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_2, він зазнав значної моральної шкоди, яка виразилась у фізичному болю, емоційних та душевних стражданнях, хвилюваннях, психологічній травмі його родини. Стверджує, що внаслідок довгого лікування і потреби в його подальшому продовженні, його родина і досі не може повернутися до звичного і спокійного способу життя.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Тому суд 1-ої інстанції вірно дійшов висновку про необхідність стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, з урахуванням обставин справи та тяжкості спричинених потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, виходячи з засад розумності та справедливості, апеляційний суд приходить до висновку, що розмір компенсації моральних страждань по заявленому потерпілим позову буде достатнім та спів мірним 7000 грн..

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню. З огляду на зазначене, враховуючи необхідність зменшення суми моральної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3, вирок суду 1-ої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга захисника - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 408 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2015 року відносно ОСОБА_2 в частині цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 змінити, зменшити розмір стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 до 7000 грн..

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.

Головуюча

Судді