Рішення № 44115461, 06.05.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/6089/13-ц 06.05.2015 06.05.2015 06.05.2015

Провадження №22-ц/784/1183/15 Головуючий у першій інстанції: Циганок В.Г.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції: Крамаренко Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 травня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Крамаренко Т.В.,

суддів - Буренкової К.О., Кутової Т.З.,

із секретарем судового засідання - Свіщуком О.В.,

за участю: відповідачки ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" (далі - ПАТ КБ „Приватбанк") до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 5 жовтня 2006 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,0% на рік.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 кредитні зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого у неї утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 31 жовтня 2013 року склала 15 976,17грн., позивач просив стягнути з відповідачки вказану заборгованість.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № б/н від 5 жовтня 2006 року станом на 31 жовтня 2013 року в сумі 15 726,17 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, і таке встановлено судом, що 5 жовтня 2006 року ОСОБА_3, на підставі її заяви № б/н отримала у ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 36,00% на рік. Позичальник зобов'язувався погашати заборгованість щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. Строк дії кредитного ліміту дорівнює строку дії картки. Строк дії картки - 08/08 (а.с.8).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором станом на 31 жовтня 2013 року склала 15976,17 грн. з яких: 4999,58 грн. - заборгованість за кредитом, 9769,63 грн. - заборгованість за відсотками, та штрафи: 500 грн.(фіксована частина), 736,96 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.4-7).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачка надала до суду заяву про застосування строків позовної давності (а.с.25-26).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що сторонами було збільшено строк позовної давності до п'яти років а крім того, відповідачка продовжувала користуватися кредитною карткою в 2010 році.

Проте з таким висновком погодитися в повній мірі неможливо.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За положеннями ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч. 1 ст. 261 перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Згідно п.3.1.3. Правил користування платіжною карткою по закінченню строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмової заяви про закриття картрахунку, а також при умові наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг з виконання рахункових операцій по картрахунку в передостанній день місяця закінчення строку дії) та при дотриманні інших умов продовження, передбачених Договором (а.с.196).

З наданого позивачем витягу із банківського комплексу, вбачається, що строк дії картки серпень 2008 року та вересень 2012 року (а.с.202).

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка заперечувала той факт що їй була видана картка з новим строком дії, а останній платіж 28 січня 2010 року нею було здійснено через касу відділення ПАТ КБ «Приватбанк».

Між тим, з виписки по рахунковому рахунку вбачається рух коштів по картці з жовтня 2006 року по червень 2010 року (а.с. 44-58).

Встановлене свідчить, що строк дії картки, який закінчився 31 серпня 2008 року, автоматично був продовжений банком до вересня 2012 року.

Однак, автоматичне продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов'язання, отже продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає.

Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов'язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.

Враховуючи викладене, перебіг строку позовної давності слід рахувати з серпня 2008 року.

З позовом про стягнення кредитної заборгованості позивач звернувся лише 21 листопада 2013 року, тобто після сплину п'яти років, що свідчить про пропуск строку звернення до суду.

Посилання суду на збільшення позовної давності за домовленістю сторін є безпідставні, оскільки Умови та правила користування платіжною карткою, які діяли на час укладання кредитного договору та передбачали збільшення строку позовної давності, відповідачкою не підписувалися.

На зазначене суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості.

За таких обставин, рішення суду на підставі п. 1,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 121,80 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволені вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 121,80 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: