Ухвала суду № 44111957, 12.05.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

12 травня 2015 року м.Мукачево Справа №303/7705/13-ц

2/303/1558/15

Номер рядка стат.звіту-26

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого судді Кость В.В.

при секретарі Прокоп Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево матеріали

за позовом ПАТ «ВіЕсБанк»

до відповідача (1) Малого підприємства «Нова»

до відповідача (2) ОСОБА_1

до відповідача (3) ОСОБА_2

до відповідача (4) ОСОБА_3

до відповідача (5) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківін»

про стягнення заборгованості,

За участю:

представника позивача ОСОБА_4;

представника відповідача ОСОБА_5 ;

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «ВіЕсБанк» звернувся до суду з вищевказаним позовом.

У судовому засіданні 12 травня 2015 року, на виконання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.03.2015, на обговорення учасників судового процесу було поставлено питання про закриття провадження у справі у частині позовних вимог банківської установи до товариства з обмеженою відповідальністю «Ківін».

З цього приводу, представник позивача висловив свої заперечення відносно такого процесуального рішення, з посиланням на приписи п. 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 №5, які вказують на можливість розгляду в порядку цивільного судочинства справ у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

В свою чергу, представник відповідача (2), вказала на необхідність закриття провадження у справі у частині позовних вимог банківської установи до товариства з обмеженою відповідальністю «Ківін», оскільки такі вимоги підлягають розгляду у порядку господарського судочинства, так як ні умовами укладених між сторонами по справі договорів поруки, ні чинним законодавством не передбачено можливості солідарної відповідальності поручителів за зобовязаннями боржника.

Заслухавши доводи та заперечення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 16 Цивільного процесуального кодексу України містить нормативне правило відносно того, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду в порядку різних видів судочинства.

Судом встановлено, що кредитні зобов»язання за позовними вимогами ПАТ «ВіЕс Банк» випливають із кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем (1) (Т. 1, а.с. 8-11).

Поручителями по вказаному кредитному договору виступають відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ «Ківін» (договори поруки №KU007143/S-3, №KU007143/S-4, №KU007143/S-5 від 06 грудня 2010 року та №KU007143/S-6 від 03.10.2012 (а.с. 18-19, 20-21, 22-23, 24-25).

Згідно з вимогами п. 1.2 договорів поруки, кожен із поручителів поручився солідарно з боржником відповідати перед кредитором в повному обсязі за невиконання МП «Нова» усіх його зобов»язань за кредитним договором.

Пунктом 2.1.1 договорів поруки передбачено право Кредитора у разі невиконання боржником своїх зобовязань за основним договором вимагати виконання умов даного Договору від Поручителя.

Разом з тим, умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.

Таким чином, позивачем в одне провадження об'єднані позовні вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Згідно з розясненнями Верховного Суду України, викладених в абз. 2 п. 4 постанови № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Крім того, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК України відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 1, ст. ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких сторонами є юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.

У спірній по справі ситуації відсутні фактичні дані, які б свідчили на наявність обовязкової процесуальної співучасті відповідачів, оскільки законом передбачено право позивача звернутися до суду до кожного з поручителів окремо. Крім того, предметом спору є різні самостійні договірні відносини, позовні вимоги підлягають розгляду за різними видами судочинства, тому позовні вимоги в частині ПАТ «ВіЕс Банк» до ТзОВ «Ківін», які є юридичними особами, не підлягають подальшому розгляду у порядку цивільного судочинства.

На вищевказані обставини і звернуто уваги Колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 25 березня 2015 року по даній справі.

Вищевказані висновки суду касаційної інстанції, в силу правових приписів частини четвертої ст. 338 Цивільного процесуального кодексу України.

З огляду на фактичні обставини по справі та приписи чинного законодавства у контексті з висновками суду касаційної інстанції по вказаній справі, суд приходить до висновку про доцільність закриття провадження в частині позовних вимог ПАТ «ВіЕс Банк» до ТОВ «Ківін» про стягнення заборгованості.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 8, 10, 11, 174, 205, 210, 338 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Провадження по справі в частині позовних вимог ПАТ «ВіЕс Банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Ківін» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06.12.2010 №КU007143 - закрити.

2. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В. Кость