Рішення № 44111710, 29.04.2015, Селидівський міський суд Донецької області

Провадження № 2/242/604/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., за участю представника відповідача Капітонова В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я та про стягнення індексації,-

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.02.2007 р. р., перебуваючи на робочому місці, був травмований. Зазначена травма визнана трудовим каліцтвом актом за формою Н-1 від 19.02.2007 р. Висновками МСЕК від 07.10.2009 р. йому було встановлено 30 % втрати професійної працездатності. Враховуючи вищевикладене, просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000,00 грн. та суму її індексації.

Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, про день слухання справи повідомлялися належним чином. Надали заяви, в яких підтримали позовні вимоги та просили розглянути справу в їх відсутності.

Представник відповідача - ВП шахта «Курахівська» - у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно Акту про нещасний випадок Форми Н-1 № 3 від 19.02.2007 р., нещасний випадок, що стався з ОСОБА_2, визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом (а.с.11-12). Згідно виписки з акту огляду МСЕК (а.с.17), ОСОБА_2встановлено 30 % втрати професійної працездатності.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, згідно ЗУ «Про внесення змін і доповнень, що стосуються охорони

праці, до Кодексу законів про працю України» від 15 грудня 1993 року N 3694-XII, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відповідно до законодавства відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що внаслідок отриманого трудового каліцтва було порушено нормальні життєві зв'язки позивача, він була позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Це заподіює йому моральні страждання, тому що він змушений докладати додаткових зусиль для утримання себе і своєї родини, одержання повноцінного і своєчасного лікування. Втрата працездатності привела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі внаслідок трудового каліцтва він зіткнувся з труднощами побутового плану. В теперішній час відчуває негативні наслідки. Зазначені обставини приводять суд до переконання, що моральна шкода позивачу дійсно заподіяна.

З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачкою вимога обґрунтована і підлягає частковому задоволенню.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину моральних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, а також стан здоров'я позивача, характер, тривалість, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв'язках, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні.

Виходячи з принципу розумності та справедливості, а також враховуючи те, що згідно огляду МСЕК ОСОБА_2 встановлено 30 % втрати професійної працездатності, задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 30000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, суд не находить можливим, оскільки така грошова сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача. Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 9000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення суми індексації, суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження цієї позовної вимоги.

Так, згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення індексації суми моральної шкоди, при цьому не надано розрахунку сум інших вимог та належних і допустимих доказів на підтвердження цих сум. Суд не може виходити за межі заявлених вимог, оскільки це буде протирічити принципам змагальності та диспозитивності, а також неупередженості суду. Отже, враховуючи зазначене, суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити. Однак, це не позбавляє позивача права звернутися до суду із позовом з наданням нових обґрунтувань (розрахунків), які не були враховані судом при винесені даного рішення.

Суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню судовий збір в доход держави у розмірі, що передбачений ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я та про стягнення індексації задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» в особі ВП шахта «Курахівська» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 9000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» в особі ВП шахта «Курахівська» судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.на користь держави на р/р 31215206700070, отримувач - УДКСУ у м.Селидове, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37791274, МФО - 834016, код бюджетної класифікації - 22030001 «Судовий збір».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя