Рішення № 44110276, 06.05.2015, Барський районний суд Вінницької області

Справа №125/1875/14-ц

Провадження №2/125/137/2015

РІШЕННЯ

Іменем України

06 травня 2015 року

Барський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Єрмічової В.В.,

при секретарі Грабчак І.О.,

з участю: позивача ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом обґрунтовуючи тим, що з 2004 року вона проживала спільно з відповідачем ОСОБА_3 однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу. З жовтня 2005 року вони неодноразово виїжджали на заробітки до Російської Федерації, де також проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу та заробляли до двох тисяч доларів США на місяць. 05 вересня 2006 року вони з відповідачем уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилась їх дочка ОСОБА_4. У Вінницькому регіональному відділенні №444 ПАТ "Укрсиббанк" на ім'я ОСОБА_3 був відкритий рахунок, на який вони вирішили накопичувати кошти для придбання житла. Однак навесні 2009 року між ними виникли непорозуміння і 19 березня 2009 року вони розірвали шлюб. Після розірвання шлюбу вони примирилися та знову продовжили проживати однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, спільно вели господарство, накопичували кошти для придбання житла. Вони вирішили придбати будинок по АДРЕСА_2 за кошти, яких було лише у сумі 20000 доларів США. Вони прийняли спільне рішення про оформлення будинку на їх доньку. Згодом вона дізналась, що ОСОБА_3 оформив будинок на своє ім'я. ОСОБА_3 запропонував оформити на неї земельну ділянку на якій знаходиться будинок. Після придбання будинку відповідач став створювати нестерпні умови проживання, тому вона неодноразово зверталась до міліції. В лютому 2013 року відповідач вивіз з будинку її речі та речі її доньки, меблі та вигнав їх із будинку. Згодом вони помирилися та почали проживати однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу. В червні 2014 року відповідач забрав ключі від будинку і вони з донькою вимушені були залишити будинок. На даний час вона з дитиною винаймає житло, а ОСОБА_3 залишився проживати у придбаному будинку. Просить встановити факт проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з початку 2004 року по 05 вересня 2006 року та з 20 березня 2009 року по червень 2014 року та визнати за нею право спільної сумісної власності на майно - грошові кошти в сумі 20000 доларів США, що еквівалентно 116938,14 грн., стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 116938,14 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 4000 гривень.

16 січня 2015 року позивач збільшила позовні вимоги та просить визнати за нею право спільної сумісної власності на майно - грошові кошти в сумі 26650 доларів США, що еквівалентно 414674 гривень, та стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 200612 гривень 20 коп. В іншій частині заявлені вимоги залишено без змін (а.с.146-148).

13 березня 2015 року позивач збільшила позовні вимоги та просить визнати за нею право спільної сумісної власності на майно - грошові кошти в сумі 26650 доларів США, що еквівалентно 739887 гривень 15 коп., та стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 369943 гривень 57 коп., судові витрати у розмірі 3655 гривень 08 коп. та витрати на правову допомогу у сумі 8000 гривень. В іншій частині заявлені вимоги залишено без змін (а.с.174-176).

06 травня 2015 року позивач збільшила позовні вимоги та просить встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_3 з жовтня 2008 року по червень 2014 року. В іншій частині заявлені вимоги залишено без змін (а.с.223).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні та її представник адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 10 липня 2014 року та додаткової угоди від 11 лютого 2015 року (а.с.26,157), позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, суду пояснив, що він ніколи не проживав із ОСОБА_1 однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. До укладення з ним шлюбу позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, який відбував покарання в місцях позбавлення волі, проживала та була зареєстрована у квартирі свого чоловіка по АДРЕСА_3 з 2002 по 2013 рік. Він мав із позивачем певні стосунки, тому коли йому стало відомо, що ОСОБА_1 завагітніла від нього, він вимушений був укласти з нею шлюб, щоб батьком його дитини не був записаний інший чоловік, який мав судимість. Шлюб з ОСОБА_1 був формальним. Той факт, що вони проживали окремо, підтверджується тим, що з його пенсії відраховувались аліменти на утримання їх спільної дочки, фактом протиправного проникнення позивача в його будинок шляхом пошкодження замка та вхідних дверей. З 1992 року він займається купівлею-продажем автомобілів на замовлення за кошти клієнтів. У шлюбі з ОСОБА_1 він відкрив на своє ім'я банківські рахунки. Кошти у сумі 26650 доларів США, на які позивач просить визнати за нею право спільної сумісної власності, не можуть бути їх спільно нажитим майном, оскільки це були кошти замовників. Власних коштів у нього не було, він працював лише за кошти замовників. Це підтверджується довідкою з банку про рух коштів на рахунку. Будинок, що розташований по АДРЕСА_2, він придбав після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 за власні кошти, а саме за 15000 гривень, що підтверджується договором-купівлі продажу. У вказаному будинку ОСОБА_1 ніколи не проживала, а лише інколи приїздила, щоб забрати в м.Вінницю їх дочку ОСОБА_4, яка періодично проживала разом із ним. При цьому, позивач вчиняла скандали та викликала міліцію. За наслідками розгляду цих повідомлень жодного разу не було прийнято рішення про притягнення його до відповідальності, оскільки усі повідомлення були безпідставними. В такий спосіб ОСОБА_1 готувалась для звернення до суду з цим позовом. ОСОБА_1 не пояснила, чому вона вирішила оспорити чужі кошти та не звернулась з позовом про поділ будинку, який нібито був придбаний за спільні кошти. ОСОБА_1 не довела, що оспорені кошти були зняті для придбання будинку та не заперечує, що усі інші суми коштів, які надходили на рахунок, знімались саме для купівлі автомобілів на замовлення. Свідків, яких запросила ОСОБА_1 він бачить вперше. Їх свідчення є суперечливими, неправдивими, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи. Пояснення свідків є завченими по змісту заявлених вимог. Свідки добре орієнтуються в усіх датах, детально знають та оперують сумами коштів на його рахунку, однак останні не можуть повідомити прості речі, зокрема, свідки показали, що їм не було відомо про те, що шлюб з ОСОБА_1 розірвано ще у 2008 році. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - це випадкові свідки, які вивчили цей сценарій. Крім того, він вважає, що ОСОБА_1 звернулась до суду поза встановленими строками, що є підставою для відмови в позові через пропущення строків позовної давності, оскільки шлюб між ними було розірвано в жовтні 2008 року, і ОСОБА_1 повідомила суду, що їй було відомо про зняття оспорених коштів в серпні 2008 року та про купівлю 19 березня 2009 року будинку. Просить у задоволені позову відмовити повністю.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона знайома з ОСОБА_1 з 2000 року. ОСОБА_1 повідомила їй, що познайомилась з ОСОБА_3 і вони почали спільно проживати за її кошти. В 2004 році ОСОБА_1 сказала, що вона їде з ОСОБА_3 в Москву на заробітки. Коли ОСОБА_1 завагітніла, то повернулась на Україну. Згодом їй стало відомо, що в ОСОБА_1 народилась дочка. Одного разу вона була в гостях в ОСОБА_1. Бачила ОСОБА_3, їх дочку ОСОБА_4. В будинку на АДРЕСА_3 проживали: ОСОБА_1, ОСОБА_3, дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від першого шлюбу та їх спільна дочка ОСОБА_4. Їй відомо, що ОСОБА_1 поклали вклад в банк, що в них було понад 20000 доларів США, що вони мали намір придбати житло. В 2008-2009 роках ОСОБА_1 придбали будинок в АДРЕСА_4 і переїхали проживати в с.Шипинки. Про те, що ОСОБА_1 переїжджають в с.Шипинки їй стало відомо від ОСОБА_1 Чи дійсно переїхала та проживала ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 в с.Шипинки вона не бачила. Їй відомо, що вартість будинку склала 13-15 тисяч доларів. На банківському рахунку було 26000 доларів США. Це їй стало відомо від ОСОБА_1 З с.Шипинок в м.Вінницю ОСОБА_1 повернулась в серпні 2014 році. Вона бачила на тілі ОСОБА_1 побої, які зі слів ОСОБА_1 наніс їй ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що з 2001 році вона є подругою ОСОБА_1 У 2004 році вона дізналась від ОСОБА_1 про те, що остання проживає з ОСОБА_3 в будинку по АДРЕСА_3, яка належала матері її попереднього чоловіка. Щоб заробити кошти для придбання власного житла, ОСОБА_1 декілька разів їздили на заробітки в м.Москву. Однак, ОСОБА_1 через деякий час завагітніла, тому вимушена була повернутись на Україну. У 2006 році народилась їх дочка ОСОБА_4. Згодом ОСОБА_1 купили будинок в с.Шипинки за 15000 доларів США. ОСОБА_1 продовжувала працювати в м.Вінниці, однак остання щодня їздила після роботи в с.Шипинки, де проживали ОСОБА_3 з їх дочкою. Після придбання будинку відносини між ОСОБА_1 погіршились. Після чергового скандалу з червня 2014 року ОСОБА_1 спільно не проживають. Вона ніколи не була в с.Шипинки. Коли ОСОБА_1 проживали в будинку на АДРЕСА_3, вона інколи приходила до них. Чому ОСОБА_3 заперечує, що вони знайомі, їй не відомо. Коли вона приходила до ОСОБА_3, ОСОБА_3 був із дитиною, а вона в цей час спілкувалась з ОСОБА_1 Про те, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3, а також те, що будинок куплено в 2009 році за 15000 доларів США їй відомо зі слів ОСОБА_1 Те, що шлюб між ОСОБА_1 було розірвано їй не відомо.

Вислухавши пояснення позивача, її представника, відповідача, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до висновку, що у позові слід відмовити повністю з таких підстав.

Встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 05 вересня 2006 року, актовий запис №2322 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницької області. Це підтверджується витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища та копією актового запису про шлюбу №2322 від 05.09.2006 (а.с.7,211).

Сторони є батьками ОСОБА_8, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Це підтверджується копією Свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1, видане 20.09.2006 відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області (а.с.8).

Згідно рішення Староміського районного суду м.Вінниці від 09 жовтня 2008 року, яке набрало законної сили 21 жовтня 2008 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано. Це підтверджується копією вказаного рішення (а.с.46).

19 березня 2009 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницької області проведено державну реєстрацію розірвання шлюбу між сторонами, про що складено відповідний актовий запис №284. Це підтверджується копією повторного Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5, видане 09 липня 2014 року ОСОБА_1 (а.с.13).

20 березня 2009 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_9 договір купівлі-продажу жилого будинку по АДРЕСА_2 за 15000 гривень. Це підтверджується копією нотаріально посвідченого договору, який 23 березня 2009 року зареєстровано в Барському бюро технічної інвентаризації (а.с.31).

Згідно довідки від 20 листопада 2014 року відділення №444 АТ "УкрСиббанк" ОСОБА_3 в АТ "УкрСиббанк" відкрито рахунки:

29 листопада 2007 року вкладний рахунок НОМЕР_2 в доларах США - закрито 20 березня 2008 року;

15 квітня 2008 року вкладний рахунок НОМЕР_3 в доларах США - закрито 21 серпня 2008 року;

03 вересня 2010 року вкладний рахунок НОМЕР_4 в доларах США (а.с.127).

Після збільшення позовних вимог позивач оспорила кошти на рахунку НОМЕР_3, який було відкрито 15 квітня 2008 року та закрито 21 серпня 2008 року, обгрунтовуючи тим, що 20 серпня 2008 року за їх спільною згодою ОСОБА_3 зняв з даного валютного рахунка кошти в сумі 26650 доларів США для придбання житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2.

Згідно довідки про рух коштів на рахунку НОМЕР_3 з 01 січня 2004 року по 01 червня 2014 року з рахунку були зняті наступні суми коштів:

18 квітня 2008 року - 16500 доларів США;

18 липня 2008 року - 17000 доларів США;

24 липня 2008 року - 19400 доларів США;

15 серпня 2008 року - 9000 доларів США;

20 серпня 2008 року - 26650 доларів США.

ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 15 квітня 2008 року він відкрив в АТ "УкрСиббанк" валютний рахунок. На вказаний рахунок йому надходили кошти для купівлі-продажу автомобілів на замовлення. Угоди щодо купівлі-продажу автомобілів фінансувались заінтересованою особою, оскільки власних коштів у нього не було. Те, що кошти в сумі 26650 доларів США були ним зняті для придбання будинку не відповідає дійсності, оскільки як вказані кошти, так і всі інші, йому не належали, та були використанні, як і попередньо зняті кошти, на купівлю автомобіля замовнику.

ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечувала, що ОСОБА_3 займався купівлею-продажем автомобілів на замовлення для чого в період із 18 квітня 2008 року по 15 серпня 2008 року з банківського рахунку він знімав кошти для придбання автомобілів на замовлення. Однак ОСОБА_1 наполягає, що кошти у сумі 26650 доларів США, ОСОБА_3 зняв із банківського рахунку за їх спільним рішенням для придбання будинку, що розташований по АДРЕСА_2, які вона та ОСОБА_3 після їх зняття з рахунку зберігали в орендованій ними квартирі.

При цьому ОСОБА_1 не обгрунтувала підстав звернення з позовом про визнання за нею права власності на майно - грошові кошти в сумі 20000 доларів США, а не на кошти в сумі 26650 доларів, які сім місяців зберігались в орендованій сторонами по спору квартирі, про наявність яких було відомо свідкам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що викликає сумнів щодо достовірності зазначеного в позові. Крім того, позивач не обгрунтувала причини зняття коштів в сумі 26650 доларів США 20 серпня 2008 року, в той час договір купівлі-продажу будинку, що розташований по АДРЕСА_2 було укладено наступного дня після розірвання шлюбу між сторонами по спору, а саме 20 березня 2009 року, тобто через сім місяців після зняття коштів. Дана обставина є суперечливою та не відповідає первинним поясненням ОСОБА_1, де вона вказувала, що банківський рахунок було відкрито для збереження коштів в банку, оскільки вона хвилювалась за їх збереження в орендованій квартирі. Обгрунтовуючи позов тим, що поділу підлягають кошти витрачені на придбання будинку за спільною згодою сторін по спору, ОСОБА_1 не обгрунтувала підстави звернення з позовом про поділ коштів, а не з позовом про поділ будинку, який, як стверджує позивач, куплений за оспорені кошти.

Збільшивши позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтувала своє право на кошти в сумі 26650 доларів США тим, що після розірвання шлюбу іншу частину цих коштів, ОСОБА_3 витратив на придбання автомобіля "Ауді" за 8000 доларів США. Однак дана обставина, як і відомості щодо розпорядження ОСОБА_3 залишком коштів від заявленої суми, що становить 3650 доларів США, не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду справи через відсутність належних та допустимих доказів.

Крім того, суд звертає увагу на розбіжності, які містяться в обгрунтувані позову, де зазначено, що ОСОБА_3 взяв зняті з банківського рахунку кошти у сумі 20000 доларів США та поїхав оформляти договір купівлі-продажу будинку, тобто позивач наголошує, що будинок було придбано за 20000 доларів США, а не за 15000 доларів США, як в подальшому нею було зазначено під час розгляду справи. Крім того, в позовній заяві не вказано про придбаний в шлюбі автомобіль марки "Ауді" за 8000 доларів США, хоча, як наголошувала в судовому засіданні позивач, дана обставина їй була відома.

Враховуючи предмет та підставу позову, суд приходить до висновку, що посилання позивача на норми Сімейного кодексу України, а саме на ст.74 СК України, якою врегульовано майнові відносини між жінкою та чоловіком, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, є помилковим.

Судом встановлено, що позивач звертається з вимогою про поділ майна, набутого сторонами по спору за час шлюбу, а саме грошових коштів, які були витрачені відповідачем за її згодою на купівлю будинку, а тому позивач вважає, що поділу підлягають грошові кошти, а не житловий будинок.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких підстав, суд вважає, що на правовідносини, які виникли між сторонами по спору, поширюються норми Сімейного кодексу України, якими врегульовано право спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ст.60 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Оскільки ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів, що зняті ОСОБА_3 20 серпня 2008 року з банківського рахунку НОМЕР_3 кошти у сумі 26650 доларів США, які є предметом спору, не були використані подружжям ОСОБА_3 у шлюбі та були витрачені ОСОБА_3 після розірвання шлюбу на придбання будинку по АДРЕСА_2 за 15000 доларів США та автомобіля марки "Ауді" за 8000 доларів США, тому суд відмовляє в цій частині позовних вимог повністю.

Щодо вимоги про встановлення факту проживання сторін по спору однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з початку 2004 року до 05 вересня 2006 року, з 20 березня 2009 року по червень 2014 року та з жовтня 2008 року по червень 2014 року, суд приходить до наступного.

За змістом ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимозі про встановлення факту проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з початку 2004 року до 05 вересня 2006 року, через її безпідставність з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.360-7 рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

При вирішення даної вимоги суд застосовує Правові позиції Верховного Суду України викладені в його постановах від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11, від 12 грудня 2012 року у справі № 6-148цс12, де зазанчено наступне.

Згідно зі ст.74 СК якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл.8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст.74 СК слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

Судом встановлено, що попередній шлюб ОСОБА_17 розірвано 21 серпня 2006 року. Це підтверджується записом в актовому записі про шлюб між сторонами по спору від 05 вересня 2006 року (а.с.209).

Обгрунтовуючи факт проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу та їх дочкою ОСОБА_8 в період із 20 березня 2009 року по червень 2014 року, ОСОБА_1 посилається на довідку №1025 від 14 липня 2014 року, видана їй Копайгородською селищною радою Барського району Вінницької області, де вказано, що ОСОБА_10 разом із своєю дочкою ОСОБА_8 проживали без реєстрації за адресою: АДРЕСА_10 з ОСОБА_3 та вели підсобне господарство (а.с.11). В акті обстеження місця проживання №43 від 14 липня 2014 року, комісією Копайгородської селищної ради Барського району за ствердженнями свідків ОСОБА_11 жительки АДРЕСА_1 та ОСОБА_12 жителя АДРЕСА_4, встановлено, що ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_8 з квітня 2009 року по червень 2014 року по АДРЕСА_2 спільно проживали з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу та вели особисте підсобне господарство. ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_8 зареєстровані по АДРЕСА_5 (а.с.12).

ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти наданих позивачем доказів, а саме довідки та акту обстеження від 14 липня 2014 року, спростовуючи їх недостовірність довідками від 08 вересня 2014 року та від 23 квітня 2015 року.

Згідно довідок №1219 від 08 вересня 2014 року та №502 від 23 квітня 2015 року, видані ОСОБА_3 виконкомом Копайгородської селищної ради Барського району Вінницької області, ОСОБА_3 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_2. Відмості про склад сім'ї відсутні. Його дочка ОСОБА_8 проживала біля батька з квітня 2009 року по червень 2014 року. ОСОБА_1 з квітня 2009 року по даний час за вказаною адресою не проживала (а.с.28,218).

Згідно актів обстеження місця проживання №54 від 08 вересня 2014 року та №16 від 17 квітня 2015 року, комісією Копайгородської селищної ради Барського району Вінницької області за ствердженнями свідків ОСОБА_13 жителя АДРЕСА_6, ОСОБА_14 жителя АДРЕСА_7, ОСОБА_15 жителя АДРЕСА_8 ОСОБА_16 жителя АДРЕСА_9 встановлено, що ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_8 на даний час не проживають в будинку, що розташований по АДРЕСА_2 Свідки пояснили, що з квітня 2009 року по червень 2014 року ОСОБА_1 також не проживала за вказаною адресою. Однак дочка ОСОБА_8 проживала біля батька ОСОБА_3 з квітня 2009 року по червень 2014 року, однак на даний час не проживає (а.с.29,219).

Обгрунтовуючи заперечення проти наданих позивачем довідки та акту від 14 липня 2014 року, відповідач зауважив, що свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не є його сусідами, а є лише жителями села, оскільки проживають від його будинку, зокрема, ОСОБА_11 на відстані більше 2 км, а тому вказаним свідкам не може бути достовірно відомо про те, чи проживала насправді позивач з ним, в той час, як усі свідки, зазначені в довідках та актах обстеженнях, які надані ним, є його близькими сусідами, що підтверджується викопіровкою встановлення меж населених пунктів по Копайгородській селищній раді Барського району Вінницької області (а.с.47).

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні показали, що зі слів ОСОБА_1 їм стало відомо, що ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_8 проживала в АДРЕСА_4 однією сім'єю з ОСОБА_3 Однак свідки не були очевидцями того, чи дійсно ОСОБА_1 їздила в с.Шипинки та проживала разом із ОСОБА_3 як жінка та чоловік однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки в с.Шипинки вказані свідки жодного разу не були.

Показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд оцінює критично. Допитані у судовому засіданні свідки показали те, що їм достовірно не відомо характер відносин, які існували між сторонами по спору за період, який є предметом спору. Тому їх показання суд вважає неналежним доказом у розумінні ст.58 ЦПК України.

Позивач обгрунтовуючи дану вимогу посилається як на доказ на видачу 20 березня 2009 року ОСОБА_9 довіреності, якою він уповноважив її отримати належні йому державні акти на право власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2 (а.с.9). ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона не отримала зазначені в довіреності державні акти на право власності на землю, оскільки в установі, куди вона звернулась, їй було відмовлено у їх видачі, оскільки необхідно було надати договір купівлі-продажу будинку, який знаходився у ОСОБА_3, а останній ухилявся його надати.

Суд вважає, що цей доказ не може бути достатньою підставою та свідчити про факт, який просить встановити позивач.

Той факт, що дочка ОСОБА_8 з квітня 2009 року по червень 2014 року періодично проживала як з ОСОБА_3 в с.Шипинки, так і з ОСОБА_1 в м.Вінниці, відповідає фактичним обставинам справи, сторонами не оспорюється, а тому не потребує доказуванню.

Однак, дана обставина не може бути достатнім доказом для встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю як жінки та чоловікабез реєстрації шлюбу.

Щодо наданих ОСОБА_1 фотокопій, на яких є зображання з ОСОБА_3, суд не бере вказані фотокопії до уваги, оскільки позивач не довела їх походження (а.с.107-112).

Щодо вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з жовтня 2008 року по червень 2014 року, про яку позивач заявила після пояснення сторін та допиту свідків, та проти чого заперечив відповідач, посилаючись на недоведеність та безпідставність даної вимоги, суд вважає, що підстав для встановлення даного факту у суду немає через відсутність будь-яких доказів на його підтвердження.

Крім того, позивач не навела підстав необхідності встановлення фактів проживання з відповідачем однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, в той час як предметом розгляду даної справи є майно набуте в шлюбі.

За відсутності доказів, які б з достовірністю підтверджували факти, які просить встановити позивач, суд відмовляє в задоволенні вимог в цій частині повністю.

З урахуванням вищевикладено, суд відмовляє в позові повністю.

На підставі п.2 ч.2 ст.16, ч.2 ст.48, ч.2 ст.386 ЦК України, керуючись ч.1 ст.4, ч.3 ст.10, ч.1 ст.58, частинами 1,2 ст.60, п.1 ч.1 ст.88, ст.ст.212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

У задовленні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Барський районний суд Вінницької області.

Суддя: