Рішення № 44109162, 07.05.2015, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/286/15-ц

Провадження № 2/621/386/15

РІШЕННЯ

іменем України

07.05.2015 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Бережної Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кошевої А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, а також на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

05.02.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, а також на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, в якому вказала, що, починаючи з 23.12.2011 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. На даний час шлюб розірвано. Сторони мають дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні. ОСОБА_1 ніде не працює, будь-якого доходу не отримує, намагається здобути освіту та одночасно здійснює догляд за дитиною, тому одній утримувати сина їй дуже важко. В той же час, відповідач має задовільний стан здоров'я, офіційно працевлаштований, отримує стабільний заробіток, інших утриманців не має, однак, належної матеріальної допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не надає, вказана допомога є нерегулярною. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила стягнути зі ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від заробітку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від всіх видів його заробітку та доходу, щомісячно, починаючи із дня звернення до суду і до досягнення сином трирічного віку. Допустити негайне виконання судового рішення в межах платежу за один місяць.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на задоволенні позовних вимог наполягала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовній вимоги ОСОБА_1 визнав частково, не заперечував проти сплати аліментів у розмірі 1/8 частини - на утримання сина ОСОБА_3 та у розмірі 1/16 частини від його заробітку - на утримання позивача. В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_2 зазначав, що по два тижні на місяць син - ОСОБА_3, проживає разом із ним, відповідач повністю утримує дитину, піклується про його виховання, забезпечує його одягом, сплачує за дитячий садок, надає матеріальну допомогу ОСОБА_1 на утримання сина. Крім того, відповідач вказував на те, що він займається підприємницькою діяльністю, яка, на даний час, враховуючи нестабільну ситуацію в країні, не приносить будь-якого доходу, навпаки, ОСОБА_2 змушений нести додаткові витрати на утримання нерухомого майна, яке він використовує для здійснення своєї діяльності. Також, відповідач стверджував, що він кожного місяця змушений сплачувати грошові внески для погашення кредиту та здійснювати оплату комунальних послуг за місцем свого мешкання. З огляду на викладене, ОСОБА_2 просив врахувати його матеріальне та моральне становище та стягнути аліменти у визначеному саме ним розмірі, оскільки стягнення аліментів у більшому розмірі поставить його у скрутне матеріальне становище, він не зможе утримувати ані майбутню сім'ю, ані себе.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який, на даний час розірвано /а.с. 6/.

Сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 - копія Свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2, актовий запис № 89 /а.с. 7/.

З матеріалів справи, а саме довідки КП «Комунальник» від 11.02.2015 року № 579, копії довідки КП «Комунальник» від 01.04.2015 року № 887, Актів, складених депутатами Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області, вбачається, що малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований разом із батьком - ОСОБА_2, однак, фактично мешкає із позивачем ОСОБА_1 /а.с. 21, 35, 50, 51/.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 17 роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Сторонами не заперечувався той факт, що основним місцем проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, є місце проживання його матері - позивача по справі ОСОБА_1, а, відповідно, вона має право на звернення до суду із позовом про стягнення аліментів. В той же час, відповідач стверджував про те, що син по два тижня на місяць проживає разом із ним, в цей період ОСОБА_2 здійснює повне утримання дитини, у зв'язку з чим, відповідач вважав за можливе стягувати аліменти не від дня пред'явлення позову.

Дане твердження не приймається судом до уваги, оскільки, ст. 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Крім того, це відповідає принципам Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, відповідно до яких дитині мають належати права на здоровий ріст та розвиток, належне харчування, житло, розваги, медичне обслуговування, отримання освіти. Найкраще забезпечення інтересів дитини щодо її освіти та навчання має бути керівним принципом для батьків. Отже, зменшення періоду, за який мають бути проведені виплати може позбавити дитину належного матеріального забезпечення та порушити її права, передбачені законодавством України та міжнародними законами.

Також, відповідачу ОСОБА_2 було роз'яснено його право на звернення до суду із позовом про визначення місця проживання дитини.

Частиною 3 статті 181 та частиною 1 статті 183 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що вона ніде не працює /а.с. 8/.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 працює на посаді заступника директора комплексу спортивного на підприємстві Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» та отримує заробітну плату, середній розмір якої становить 3346 грн. 82 коп. Крім того, ОСОБА_2 є суб'єктом підприємницької діяльності, а саме здійснює надання в оренду та експлуатацію власне чи орендоване нерухоме майно. Однак, на даний час, даний вид діяльності будь-якого прибутку не приносить, але відповідач змушений нести додаткові витрати на утримання свого нерухомого майна /а.с. 19, 30, 31, 32, 33-34, 36-38/.

Той факт, що ОСОБА_2 надає матеріальну допомогу позивачу на утримання сина підтверджується копіями квитанцій та розпискою ОСОБА_1, а також копією Довідки про доходи відповідача, відповідно до якої зі ОСОБА_2 утримується плата за дитячий садок, який відвідує ОСОБА_3 /а.с. 22, 36-38, 39, 40/.

Надані ОСОБА_1 копії чеків на придання ліків та іграшок для ОСОБА_3 не приймаються судом, оскільки позивачем не було заявлено вимоги про додаткові витрати на утримання дитини, в порядку ст. 185 СК України, а лише підтверджують виконання нею її таких же батьківських обов'язків по утриманню сина /а.с. 53-58/.

З вищенаведеного вбачається, що відповідач виконує свої обов'язки по утриманню дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, не в повній мірі, але має можливість надавати кошти на утримання сина, а також колишньої дружини ОСОБА_1, оскільки стан здоров'я ОСОБА_2 задовільний, він має постійний заробіток, інших осіб на його утриманні не перебуває, крім цього неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю.

Твердження відповідача ОСОБА_2 стосовно того, що у разі сплати ним всіх необхідних виплат, враховуючи всі його витрати, у нього залишиться недостатньо коштів для нормального існування, не приймаються до уваги, оскільки задовольняючи даний позов, суд виходив з положень ч. 3 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження», розрахувавши таким чином, щоб за умови сплати всіх аліментів позивачу залишались кошти на особисте існування у розмірі не менше 50% його доходу.

На підставі викладеного, а також враховуючи часткове визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення зі ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною трирічного віку.

Згідно ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 84, 180-184, 191 СК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 197, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, а також на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, копія Свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2, актовий запис № 89, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.02.2015 року і досягнення дитиною повноліття.

Стягнути зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 05.02.2015 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1, судовий збір на користь держави в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп., які перерахувати на р/р 31212206700227, одержувач УДКСУ у Зміївському районі Харківської області, код ЄДРПОУ 37754227, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, код банку отримувача 851011.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: