Ухвала суду № 44105444, 12.05.2015, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30263/14-ц

У Х В А Л А

12 травня 2015 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Цокол Л.І.,

при секретарі - Тищенко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання стягувача АТ «АБЛВ Банк» (AS «ABLVBank») про надання дозволу на примусове виконання рішення третейського суду при асоціації комерційних банків Республіки Латвія від 02.12.2013 у справі № 240/2013 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «АБЛВ Банк» (AS «ABLVBank») заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Стягувач АТ «АБЛВ Банк» звернувся до суду із клопотанням і просить визнати та дати дозвіл на примусове виконати на території України Рішення Третейського суду при асоціації комерційних банків Латвії від 02 грудня 2013 року у справі № 240/2013 про стягнення з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь AT АБЛВ Банк» (AS «ABLV Bank») (вул. Елізабетес, 23, м. Рига, LV-1010, єдиний реєстраційний номер 50003149401) заборгованості у розмірі 62.907,23 латвійських лат, з яких 43.782,26 латвійських лат неповернена сума позики, 10.555,72 латвійських лат - відсотки за використання позики, 7.905,00 латвійських лат - пеня за затримку платежів та витрати третейського суду 664,25 латвійських лат. Клопотання обґрунтовано невиконанням в добровільному порядку боржниками рішення, та нормами Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах від 1995 року.

Боржники в особі свого представника ОСОБА_4 подали письмові заперечення, згідно яких посилалися на те, що Третейський суд при асоціації комерційних банків Латвії не відноситься до установ юстиції ні в Латвійській республіці ні в України, а третейське судочинство є лише позасудовим способом захисту. В договорі між Українською та Латвійською республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах від 22.11.1995 відсутні норми, на підставі яких дозволяється примусове виконання рішень третейських судів. Крім того , боржники фактично були позбавлені доступу до правосуддя, оскільки у зв'язку із тимчасовими проблемами з отриманням шенгенських віз не мали можливості прибути до суду у м. Рига, про що вони повідомляли суд у клопотаннях від 02.10.2013 та 01.12.2013. Рішення Третейського суду при асоціації комерційних банків Латвії від 02 грудня 2013 року у справі № 240/2013 та документи подані Стягувачем не містять проставлення апостилю, що є порушенням статей 2, 3 Гаазької Конвенції, ратифікованої Україною 10 січня 2002 року.

Під час судового розгляду представник стягувача Олефіренко А.С. підтримав клопотання, просив його задовольнити. Заперечення боржників просив не брати до уваги, вказуючи наступне. Третейський суд при асоціації комерційних банків Латвії є органом юстиції Латвії, до компетенції якого належить розгляд цивільних і господарських справ та передбачає примусове виконання рішень третейських судів.

Згідно частини 1 статті 390 Цивільного процесуального кодексу України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

На даний час між Україною і Латвійською Республікою чинний Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах від 1995 року, який ратифікований у відповідному порядку. Представником Боржників не зазначено, що саме унеможливило обґрунтування позиції Боржників у письмовому вигляді з наданням відповідних доказів та надсилання таких заперечень до третейського суду під час розгляду справи. Відповідно до статті 3 Гаазької конвенції (Конвенції, що скасовує легалізації іноземних офіційних документів) (далі - «Конвенція»), Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Відповідно до статті 13 Договору про правову допомогу документи, що були на території однієї з Договірних Сторін складені або засвідчені офіційною особою (нотаріусом, офіційним перекладачем, експертом тощо) в межах компетенції та за встановленою формою і засвідчені печаткою, приймаються на території другої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення.

Документи, що на території однієї Договірної Сторони розглядаються як офіційні, користуються і на території другої Договірної Сторони доказовою силою офіційних документів.

Договором про правову допомогу, як спеціальним актом, у даному випадку встановлена спрощена процедура легалізації документів та не передбачена обов'язковість проставлення апостилю, а тому останній не є необхідним, про що зазначено в Конвенції. Просив врахувати те, що посилання відповідачів на позбавлення доступу до правосуддя не заслуговує на увагу суду.

Крім того, представник звертав увагу суду на тому, що розмір заборгованості, що підлягає стягненню, в Рішенні вказана в латвійських латах. У зв'язку зі вступом Латвійської Республіки до Європейського союзу та введенням в обіг на території Латвії євро, з 1 січня 2005 року Банк Латвії визначив наступний фіксований курс прив'язки євро до латвійського лату: 1 EUR = Ls 0,702804 та зазначив про те, що розмір заборгованості Боржників в перерахунку на євро складає: 62.907,23 латвійських лат / 0,702804 = 89.508,92 євро.

Боржники ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про час і місце судового розгляду були повідомлені через свого представника ОСОБА_4, про що свідчить його розписка, що знаходиться в матеріалах справах. Повідомлення про поважні причини неявки від боржників або їх представника до суду не надходили, тому судом вирішено проводити розгляд за їх відсутності.

Суд вислухавши пояснення представника стягувача Олефіренко А.С., дослідивши додані до клопотання документи, прийшов до наступного висновку.

Під час розгляду клопотання встановлено, що 12.12.2011 року між AT «АБЛВ Банк» (AS «ABLV Bank»), зареєстрований за законодавством Республіки Латвії (надалі -«Стягувач») та Товариством «БАРІНГТОН ОВЕРСІЗ ЛІМІТЕД» («BARINGTON OVERSEAS LIMITED») було укладено Кредитний договір № ARV-251 (надалі - «Кредитний договір»).

Для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 12 грудня 2011 року між Стягувачем та ОСОБА_2 (надалі - «Боржник і») було укладено Договір поруки № ARV-251/02, відповідно до якого Боржник 1 зобов'язався відповідати за виконання зобов'язань за Кредитним договором (надалі - «Договір поруки 1») .

Для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 12 грудня 2011 року між Стягувачем та ОСОБА_3 (надалі - «Боржник 2») було укладено Договір поруки № ARV-251/01, відповідно до якого Боржник 2 зобов'язався відповідати за виконання зобов'язань за Кредитним договором (надалі - «Договір поруки 2») .

Згідно пункту 5.1. Договору поруки 1 та пункту 5.1. Договору поруки 2 будь-який спір, розбіжність або позов, що випливає з договору поруки, що стосуються зміни, порушення, припинення, законності, дії або тлумачення договору поруки, розглядаються на розсуд позивача (сторони) в судах Латвійської Республіки або в третейському суді Асоціації комерційних банків Латвії в Ризі відповідно з статутом, регламентом зазначеного третейського суду і положенням про витрати третейського суду.

У зв'язку з невиконання зобов'язань за Кредитним договором Стягувач звернувся з позовом до Третейського суду при асоціації комерційних банків Латвії.

02 грудня 2013 року Третейський суд при асоціації комерційних банків Латвії прийняв Рішення у справі № 240/2013 за позовом Стягувача до Боржника 1 та Боржника 2, яким стягнув солідарно на користь Стягувача з Боржника, 1 та Боржника 2 заборгованість у розмірі 62.907,23 латвійських лат, з яких 43.782,26 латвійських лат неповернена сума позики, 10.555,72 латвійських лат - відсотки за використання позики, 7.905,00 латвійських лат - пеня за затримку платежів та витрати третейського суду 664,25 латвійських лат .

Вирішуючи питання щодо надання дозволу на виконання вказаного рішення суд виходить з наступного.

Згідно статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» встановлює, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

Згідно частини 1 статті 390 Цивільного процесуального кодексу України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

На даний час між Україною і Латвійською Республікою чинний Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах від 1995 року, який ратифікований у відповідному порядку (надалі - «Договір про правову допомогу»).

Відповідно до частини 2 статті 394 Цивільного процесуального кодексу України до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стягувачем до клопотання додано :

належним чином завірену копію рішення суду, в якому зазначено про набрання ним законної сили з відповідним засвідченим перекладом на українську мову;

довідку Третейського суду Асоціації комерційних банків Латвії від 14 лютого 2014 року № 2-7/15 про набрання Рішенням законної сили та обов'язковим до виконання сторонами ;

Договір поруки 1 та Договір поруки 2 належним чином засвідчені, у яких міститься підтвердження наявності арбітражного застереження;

належним чином завірену копію ухвали про відкриття провадження у справі ;

Підтвердження повідомлення Боржника 1 та Боржника 2 про призначення судового засідання ;

Два клопотання Боржника 1 та Боржника 2 про відкладення розгляду справи, що підтверджує обізнаність боржників про наявність судового розгляду .

Суд відхиляє заперечення представника боржників з огляду на наступне.

Згідно ст. 396 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено у випадках встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 49 Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах , у визнанні судового рішення або у дозволі виконання може бути відмовлено: 1) якщо особа, яка порушила клопотання, або відповідач у справі не взяв участі в процесі внаслідок того, що йому чи його уповноваженому не був своєчасно та належним чином вручений виклик до суду; 2) якщо у тому самому правовому спору між тими ж сторонами на території Договірної Сторони, де повинно бути визнане та виконане рішення, було вже винесене рішення, що набуло чинності, або якщо установою цієї Договірної Сторони було раніше порушено провадження у даній справі; 3) якщо згідно з положеннями даного Договору, а у випадках, не передбачених даним Договором, відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої рішення повинно бути визнаним та виконаним, справа відноситься до виключної компетенції її установ; 4) якщо відсутній документ, що підтверджує згоду сторін у справі про договірну підсудність.

Вказаних обставин для відмови у визнанні рішення та наданні дозволу на його виконання не встановлено. Крім того відсутні підстави стверджувати про порушення вимог ст.ст. 46,47 вказаного Договору.

За таких обставин рішення підлягає виконанню на території України.

Відповідно до частини 8 статті 395 Цивільного процесуального кодексу України, якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

З урахуванням викладеного розмір заборгованості Боржників в перерахунку на євро складає: 62.907,23 латвійських лат / 0,702804 = 89.508,92 євро. В національній валюті сума заборгованості складає 89 508,92євро х 23.103844 (курс НБУ) = 2 068 003грн. 70коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 390-395 Цивільного процесуального кодексу України , ст. 47 Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах від 1995 року, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати та дати дозвіл на примусове виконання на території України Рішення Третейського суду при асоціації комерційних банків Латвії від 02 грудня 2013 року у справі № 240/2013 про стягнення з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь AT "АБЛВ Банк" (AS «ABLV Bank») (вул. Елізабетес, 23, м. Рига, LV-1010, єдиний реєстраційний номер 50003149401) заборгованості у розмірі 62.907,23 латвійських лат, з яких 43.782,26 латвійських лат неповернена сума позики, 10.555,72 латвійських лат - відсотки за використання позики, 7.905,00 латвійських лат - пеня за затримку платежів та витрати третейського суду 664,25 латвійських лат, що складає 2 068 003грн. 70коп.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час оголошення ,- в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Цокол Л.І. ?