Рішення № 44102456, 07.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/1210/14 Головуючий у І інстанції Білик Г. О.Провадження № 22-ц/780/1088/15 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 58 07.05.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

07 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія» «Вектор Плюс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заєць Інни Олександрівни про виключення записів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за апеляційною скаргоютовариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія» «Вектор Плюс» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2014 року,

встановила:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про виключення записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Свої вимоги обґрунтувала тим, що ОСОБА_4 договору іпотеки не укладав, а тому включення до Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про реєстрацію іпотеки є неправомірним.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2014 року позов задоволено.

Зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заєць Інну Олександрівну виключити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іпотеки № 908841.

В апеляційній скарзі ТОВ «Факторингова Компанія» «Вектор Плюс» просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та зазначає, що судом при розгляді справи порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи відповідно до ст. 303 ЦПК України й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 травня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено шлюб.

14 квітня 2008 року між гр. ОСОБА_4 та ТОВ «Буд Еліт Груп» укладено договір № 179к купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Для придбання майнових прав на квартиру, 21 квітня 2008 року ОСОБА_4 уклав з ВАТ «Сведбанк» кредитний договір № 2621/0408/72-087. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір застави № 2621/0408/72-087-Z-1 від 21 квітня 2008 року. Предметом договору заставу були майнові права за договором купівлі-продажу № 179к від 14 квітня 2008 року на квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 зобов'язання за договором купівлі-продажу виконав та отримав свідоцтво про право власності на квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер.

08 листопада 2012 року ВАТ «Сведбанк» відступив право вимоги за кредитним договором ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс».

13 травня 2013 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. для державної реєстрації обтяження та іпотеки.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. вніс до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис № 908713 та запис про реєстрацію іпотеки № 908841.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що майнові права, які були предметом застави припинилися, як і сама застава після того, як ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на квартиру.

Про те з такими висновками суду не можна погодитись виходячи з наступного.

Згідно п.п. 2.2.7 Договору застави заставодавець зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомості надати оригінали документів до Банку та протягом 10 робочих днів, укласти з Заставодержателем іпотечний договір.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України.

Всупереч вказаним вимогам закону позивачем не було доведено, що оригінали правовстановлюючих документів ОСОБА_4 були передані банку.

Відповідно до вимог ст. ст. 526 та 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк.

Ч.1 ст. 576 ЦК України визначено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернення стягнення.

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотекою.

Відповідно до ч.2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі, або особа, якій належить майнове право, передати річ або майнове право з правом її застави.

Згідно зі ст. 73 ЗУ «Про нотаріат» державний нотаріус накладає заборону на відчуження об'єкта майна коли установа банку, підприємство чи організація видає громадянинові позичку на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку.

Так, у пункті 1.4 кредитного договору №2621/0408/72-087 від 21.04.2008 року укладеного між Банком та ОСОБА_4, зазначено, що кредитні кошти були надані ОСОБА_4 призначені для здійснення розрахунків по Договору № 179к від 14.04.2008 року купівлі продажу майнових прав на квартиру, укладеному між останнім та ТОВ «БудЕлітГрупп».

Враховуючи зазначені норми Закону та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс», керуючись нормами чинного законодавства, цілком обґрунтовано звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. з вимогою зробити записи в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації обтяження № 908713 та державної реєстрації іпотеки, запис № 908841, враховуючи при цьому, що договір застави майнових прав є чинним, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для виключення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, а зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення апеляційної скарги з наведених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія» «Вектор Плюс» задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2014 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія» «Вектор Плюс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заєць Інни Олександрівни про виключення записів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відмовити.

Судове рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його оголошення.

Головуючий Волохов Л.А.

Судді Матвієнко Ю.О.

Мельник Я.С.