Рішення № 44102331, 06.05.2015, Обухівський районний суд Київської області

Номер провадження 2-27/15

Справа № 372/3402/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2015 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Тиханського О. Б. ,

за участю секретаря: Михайлової Я.Г.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державних актів на право приватної власності на земельні ділянки і їх повернення, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовною заявою до Козинської селищної ради та ОСОБА_2, в якому просить визнати незаконними та скасувати рішення виконкому Козинської селищної ради № 6/1 від 29.11.2001 року про надання у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,7497 га, ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,7451 га, рішення №36/250 від 28.02.2002 року про надання у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,10 га, рішення №36/249 від 28.02.2002 про надання у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,15 га, рішення №36/254 від 28.02.2002 про надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,15 га. В подальшому дані особи отримали державні акти на право власності на дані земельні ділянки та продані ОСОБА_2, на які останній отримав державний акт на право власності на земельну ділянку. Обґрунтовуючи позов прокурор посилається на порушення законодавства при виділенні земельних ділянок третім особам, а саме прийняття рішень неуповноваженим органом. Тому, просить визнати дані рішення незаконними та скасувати, визнати недійним державний акт на право приватної власності на землю виданий на ім'я ОСОБА_2, витребувати дану земельну ділянку з незаконного володіння та визнати за державою право власності на неї.

В судовому засіданні прокурор Козленко А.С. позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення про надання земельних ділянок у приватну власність повинна була приймати селищна рада, а не виконком, оскільки делегування відповідних повноважень суперечило чинному на той час законодавству, було порушено інтереси держави в частині дотримання законності в сфері використання землі, про порушення інтересів держави прокурору стало відомо під час прокурорської перевірки в 2014 році.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_9 проти позову заперечила в повному обсязі, надала письмові заперечення проти позову та вказала, що на момент прийняття оскаржуваних рішень виконком селищної ради мав делеговані повноваження селищної ради на підставі рішення щодо передачі земельних ділянок у власність, рішення про делегування повноважень на даний час є чинним та не скасованим, крім того, прокурором порушено строк позовної давності, оскільки оскаржувані рішення винесені ще в 2001-2002 роках, а тому прокуратура зобов'язана була перевіряти правомочність оскаржуваних рішень ще в 2003 році. Крім того, відповідач ОСОБА_2 є добросовісний набувач, отримав право власності ще в 2005 році, жодних законів при її придбанні не порушував, а від так позбавлення його права власності в зв'язку з порушенням норм чинного законодавства при виділенні цих земельних ділянок у власність виконкомом не може слугувати підставою для позбавлення його права власності. Крім того, позов подано неналежною особою.

В судовому засіданні представник третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10 проти позову заперечила, надала письмові заперечення проти позову та вказала, що оскаржувані рішення прийнятті уповноваженим органом, прокурором не вирішено питання про осіб, в інтересах яких пред'являється позов, відповідача не можна позбавити права власності лише на підставі порушення норм чинного законодавства під час видачі даних земельних ділянок, крім того, прокурором порушено строк позовної давності.

Представник відповідача Козинської селищної ради будучи належно повідомленим про час і місце слухання справи в судове засідання не з'явився, заяв та клопотань до суду не подавали.

Треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились.

Вислухавши прокурора, представника відповідача та третіх осіб, перевіривши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до рішення Козинської селищної ради Обухівського району від 28.04.1998 року, виконкому Козинської селищної ради передано повноваження по виділенню земельних ділянок та їх приватизацію.

Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району № 6/1 від 29.11.2001 року ОСОБА_8 отримала у власність земельну ділянку площею 0,7497 га та отримала державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 6161 від 10.12.2001 року.

Крім того, на підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району № 6/1 від 29.11.2001 року ОСОБА_7 отримав у власність земельну ділянку площею 0,7451 га та отримав державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 6160 від 10.12.2001 року.

В подальшому ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1330 від 25.06.2002 року відчужила частину земельної ділянки належної їй земельної ділянки (0,2564 га) на користь ОСОБА_6.

Також ОСОБА_7 відчужив на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1325 від 25.06.2002 року частину земельної ділянки належної їй земельної ділянки (0,1702 га) на користь ОСОБА_6.

В свою чергу ОСОБА_6 на підставі договору купівлі продажу від 11.10.2004 року № 6643 відчужила, вказані земельні ділянки загальною площею 0,4266 га на користь ОСОБА_2

Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 36/250 від 28.02.2002 року ОСОБА_5 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_4, площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 6498 від 06.03. 2002 року.

На підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 36/249 від 28.02.2002 року ОСОБА_4 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_3, площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 6497 від 06.03. 2002 року.

На підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 36/254 від 28.02.2002 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_5, площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 6496 від 06.03.2002 року.

Згодом, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.2004 року № 343 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,10 га, яка належала останньому на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_4, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 6498 від 06.03.2002 року.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.10.2004 року № 7237 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4. земельну ділянку площею 0,15 га, яка належала останньому на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_3, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 6497 від 06.03.2002 року.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.10.2004 року № 7241 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,15 га, яка належала останньому на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_5, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 6496 від 06.03.2002 року.

В подальшому, ОСОБА_2 на підставі вище перелічених договорів купівлі-продажу земельних ділянок, а також розробленої технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6, загальною площею 1,0000 га, з них площе спірних земельних ділянок 0,8266 га, з кадастровим номером НОМЕР_7 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, розташовану за адресою: Київська область, Обухівський району, смт. Козин. Державний акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0371 від 19.10.2005 року.

При наданні правової оцінки доводам сторін суд приймає до уваги наступне.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 4, 24, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності. Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України 1990 року, що діяв на момент прийняття рішень виконкому Козинської селищної ради №6/1 від 29.11.2001 року про передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_8 та ОСОБА_7, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу. Передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Землі селища міського типу перебувають у віданні селищної Ради народних депутатів (ч. 1 ст. 64 ЗК України). Вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Відповідно до постанови Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 18.09.2013 року зазначається, що, зокрема, «касаційний суд дійшов висновку про відсутність у виконавчого комітету селищної ради законних повноважень для прийняття рішення про надання особі земельної ділянки, оскільки делегування радою виконавчому комітету повноважень у сфері земельних відносин відповідно до ч.1 ст.59 ЗК України (в редакції 1990 року) повинне відбуватись у передбаченому законом порядку, а вирішення цього питання на сесії (Козинської) селищної ради від 28.04.1998 року без дотримання цього порядку вимогам закону не відповідає».

Згідно ст.12 Земельного Кодексу України 2002 року, що діяв на момент прийняття рішень виконкому Козинської селищної ради №36/249, №36/250, №36254 від 28.02.2002 року про передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, встановлено, що до повноважень селищних рад у галузі земельних відносин на території селищ належать, зокрема розпорядженнями землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ухвали Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 25.04.2012 року зазначається, що, зокрема, «повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин визначені ст.33 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Зазначений перелік повноважень є вичерпним. Отже, право виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб або надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності законом не передбачено. Таким чином, ураховуючи вказані положення закону, передача у власність громадян земельних ділянок є виключної компетенцію відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст».

Таким чином, в порушення наданих законодавством повноважень, виконавчий комітет Козинської селищної ради Обухівського району Київської області прийняв незаконні рішення Козинської селищної ради №6/1 від 29.11.2001 року про передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_8 та ОСОБА_7, та №36/249, №36/250, №36254 від 28.02.2002 року про передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 4 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Зважаючи на те, що виконавчий комітет Козинської селищної ради Обухівського району Київської області не мав права розпоряджатись спірними земельними ділянками, спірні землі вибули із власності держави поза волею останньої, оскільки уповноважений державою орган відповідного рішення не приймав.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

На підставі незаконних рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області ОСОБА_8 та ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 незаконно отримали державні акти на право власності на земельні ділянки.

Вищевикладене свідчить про наявність достатніх підстав для визнання протиправними та скасування даних рішень селищної ради як прийнятих не упововноваженим органом.

Відповідно до п. 22 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.14 коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків коди укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до п. 23 даної Постанови право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відчужили їх на підставі договорів купівлі продажу ОСОБА_6, яка в подальшому відчужила їх на підставі договору ОСОБА_2, а ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, відчужили їх на підставі договорів купівлі продажу ОСОБА_2, земельні ділянки було згодом об'єднано та присвоєно кадастровий номер НОМЕР_7, загальною площею 1,0000 га відновити становище, яке існувало до порушення, можливо в порядку ст.ст. 16, 393 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, лише шляхом визнання недійсним державного акту на право власності на земельні ділянки, що виданий на ім'я ОСОБА_2, оскільки право власності третіх осіб на спірну земельну ділянку набуто в порушення ч. 3 ст. 24, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та Земельних Кодексів України, та витребуванням цієї земельні ділянки на користь держави, та з урахуванням ст.16 ЦК України визнанням за державою права власності на дану земельну ділянку.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України ціна позову про визнання права власності на майно визначається вартістю майна. За інформацією управління Держземагентства в Обухівському районі базова вартість 1 кв.м земель для житлової та громадської забудови, з урахуванням коефіцієнта індексації, станом на 2015 рік становить 131,99 грн., отже вартість спірних земельних ділянок загальною площею 0,8266 га становить 1091029,34 грн.

Щодо застосування строків давності, суд виходить з наступного.

25.04.2014 року Постановою Прокуратури Обухівського району Київської області № 26 «Про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів», було проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства в управлінні Держземагенства в Обухівському районі Київської області, Підгірцівській сільській раді, Козинській селищній раді та Українській міській раді.

Відповідно до листа Козинської селищної ради від 05.01.2015 року № 1 Обухівський районний суд повідомлено, що в Козинській селищній раді не виявлено матеріалів перевірок прокуратурою Обухівського району законності рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради з 01.01.2002 по 27.07.2006 р. з земельних питань. Перевірки прокуратурою Обухівського району з земельних питань з 27.07.2006 року по теперішній час проводились вибірково, про результати перевірки Козинську селищну раду прокуратура Обухівського району не повідомляла.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу яка його порушила.

В судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів, що Прокуратура Обухівського району знала чи могла дізнатися про наявність оскаржуваних рішень виконкому до 2014 року, крім того Козинська селищна рада не вказала на обставину, що Прокуратурі Обухівського району надавались оскаржувані рішення чи їм було відомо про їх наявність.

Щодо права Прокуратури Обухівського району бути позивачем в даній справі, суд виходить з наступного.

Згідно п.2 ст.121 Конституції України, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки передбачені, зокрема, ст.ст. 20,33,36-1 ЗУ «Про прокуратуру» та ст.45 ЦПК України, відповідно до якої прокурор може звертатись до суду із заявою про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або держави чи суспільних інтересів.

Згідно ст.36-1 ЗУ «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокуратурою інтересів держав полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в суді), прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в суді.

Крім того, відповідно до статті 188 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ, державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011 «Про Державну інспекцію сільського господарства України» є Держсільгоспінспекція України.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання та інше.

Відповідно до підпункту «а» пункту 4.1. статті 4 «Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 грудня 2011року №770, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 січня 2012 року за № 34/20347, Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за:

- дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами;

-дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Разом з тим ст. ст. 6, 9, 10 зазначеного Закону, якими передбачено повноваження згаданого органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання незаконними (надійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державною здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, а саме Державну інспекцію сільського господарства по Київській області, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду, прокурор правомірно пред'явив цей позов в інтересах держави як позивач.

Прокурором Обухівського району Київської області пред'являється позов до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області як до юридичної особи, яка відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві, тому позов слід задовольнити в повному обсязі.

Згідно ч.3 ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь держави в рівних частинах підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст.ст. 13,14,19,121 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 15, 57-59, 60, 209, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 12, 125, 126, 152, 153, ЗК України, ст.ст. 16, 204, 215, 216,321,387, 392, ЦК України, ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 6/1 від 29.11.2001 року в частині передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 36/249 від 28.02.2002 року.

Визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 36/250 від 28.02.2002 року.

Визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 36/254 від 28.02.2002 року.

Визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0371 від 19.10.2005 року, кадастровий номер НОМЕР_7 та скасувати його державну реєстрацію.

Витребувати на користь держави з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,8266 га вартістю 1091029,34 грн., кадастровий номер НОМЕР_7, що розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин.

Визнати за державою право власності на земельну ділянку площею 0,8266 га вартістю 1091029,34 грн., кадастровий номер НОМЕР_7, що розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин.

Стягнути з Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 в рівних частинах судові витрати у розмірі 3654 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання копії цього рішення.

СуддяТиханський О. Б.