Рішення № 44100659, 29.04.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3024/15-ц

Провадження № 2/161/1633/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повторне заочне)

29 квітня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

в складі: головуючої - судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі Акайомовій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в :

15 квітня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру № 101, загальною площею 66,7 м.кв., житловою площею 39,2 м.кв., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Позов мотивовано тим, що 07.12.2006 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 2503, яким банк надав позичальникові кредит в сумі 234 600,00 грн. під 15,5% річних з терміном останнього повернення не пізніше 06.12.2018 року для придбання квартири, що розташована у АДРЕСА_1

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі між сторонами 07.12.2006 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Масаловою М.В. за реєстровим № 3918, відповідно до якого в іпотеку передано трьохкімнатну квартиру № 101, загальною площею 66,7 м.кв., житловою площею 39,2 м.кв., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

ОСОБА_1 не виконує умови Договору кредиту, а тому станом на 09 квітня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 273 545,56 грн.

Згідно п. 4.2.2. кредитного договору передбачено, що банк має право при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами, вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в т.ч. й шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

На момент звернення банку до суду із даної позовною заявою, позичальник більше двадцяти одного місяця не виконує свої зобов'язання за вказаними вище кредитним договором, тобто, не здійснює повернення тіла кредиту та не сплачує встановлений розмір відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим договором, позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого платежу, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частиною 2 ст. 589 ЦК України також встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 12 Закону України "Про іпотеку" та Договору іпотеки, право звернення стягнення на предмет іпотеки до строку погашення кредиту у випадках порушення зобов'язань по Кредитному договору виникає у Іпотекодержателя в момент настання терміну виконання зобов'язань по Кредитному договору.

Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд, при винесенні рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки має право застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", тобто продажу Іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якому покупцеві.

Відповідно до Договору Іпотеки, та ст. 34 Закону України "Про іпотеку", після прийняття рішення про звернення стягнення на Предмет Іпотеки та забезпечення належного господарського використання переданого в Іпотеку нерухомого майна згідно із його цільовим призначенням, предмет іпотеки передається Іпотекодержателю в управління на період його реалізації.

В судове засідання представник позивача подала заяву, в якій позов підтримала із зазначених у заяві підстав та просила розгляд справи проводити у її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася по невідомих суду причинах, хоча належним чином була повідомлена про місце, день та час розгляду справи, а тому суд зі згоди представника позивача вважає можливим провести заочний розгляд справи по наявних доказах, відповідно до вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.12.2006 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 2503 (а.с. 15-16).

За умовами кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 234 600, 00 гривень.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору Позичальник зобов'язувався щомісяця до 27 числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту та сплачувати проценти нараховані Банком ануїтетними платежами в сумі 3596,90 грн., шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань, починаючи з грудня 2006 року на відповідні позичкові рахунки Позичальника, відкриті у філії - Волинське обласне управління AT "Ощадбанк". Сплату останнього платежу здійснити до 06.12.2018 року.

Згідно п. 4.3.1. Кредитного договору, Позичальник зобов'язався належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором.

Окрім того, п. 4.3.2. Кредитного договору Відповідач зобов'язався повернути кредит в сумі 234 600 грн., своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені цим договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені цим договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором в повному обсязі між банком та відповідачем 07.12.2006 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Масаловою М.В. за реєстровим № 3919, відповідно до якого в іпотеку Банку передано трьохкімнатну квартиру № 101, загальною площею 66,7 м.кв., житловою площею 39,2 м.кв., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 17-19).

ОСОБА_1 кредит та проценти за його користування не повертає, що підтверджується розрахунком № 46-05-544/1929 від 08 квітня 2014 року. Загальна сума заборгованості станом на 09 квітня 2014 року становить 273 545,56 грн. (а.с. 5-11).

13 лютого 2014 року позивачем направлено вимогу відповідачу про усунення порушення зобов'язань за договором про іпотечний кредит від 07.12.2006 року № 2503 (а.с. 24).

Проте, вказаний вище лист-вимога позивача залишена відповідачем без належної на те уваги та не було надано жодної відповіді на це звернення, що свідчить про визнання відповідачем зазначених порушень кредитного договору та погодження із сумою простроченої заборгованості по кредиту.

Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 3.1.3. вказаного вище іпотечного договору передбачено, що банк, як іпотекодержатель, має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором та/або цим договором в цілому або будь-якій його частині, якщо прострочення строку будь-якого з платежів або його частини становить більше 2 місяців.

Пунктом 4.2. іпотечного договору передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання в цілому чи тієї або іншої її частини, а також у інших випадках, передбачених цим договором, іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до п. 6.1. іпотечного договору передбачено, що Банк набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконана, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодвцем та боржником будь-якого з своїх обов'язків, передбачених цим договором та/або Кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантів або завірянь, наданих іпотекодвцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною.

Оскільки ОСОБА_1 не виконує своє зобов'язання по поверненню грошових коштів, то звернення стягнення на трьохкімнатну квартиру № 101, загальною площею 66,7 м.кв., житловою площею 39,2 м.кв., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить відповідачу на праві власності, ґрунтується на умовах іпотечного договору та закону.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" про звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_1, згідно іпотечного договору від 07.12.2006 року.

Крім того, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір у в розмірі 2735,46 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 207, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 509, 510, 525, 526, 530, 533, 599, 610, 651, 1054, 1055 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про іпотеку", суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинське обласне управління ПАТ "Ощадбанк" за кредитним договором № 2503 від 07.12.2006 року на загальну суму - 196 108,28 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - трьохкімнатну квартиру № 101, загальною площею 66,7 м.кв., житловою площею 39,2 м.кв., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу квартири на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ "Про виконавче провадження", визначивши, що початкова ціна встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом, на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинське обласне управління ПАТ "Ощадбанк" судовий збір у розмірі 2735,46 (дві тисячі сімсот тридцять п'ять гривень сорок шість копійок) грн.

Повторне заочне рішення оскаржується в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду В. П. Пушкарчук