Рішення № 44098966, 06.05.2015, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/507/15-ц

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

06.05.2015 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Копейка Т.О.

при секретарі Медведєва Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Баштанка справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком,

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулась до суду з первісним позовом про вселення в житловий будинок та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні ним, зазначивши, що з 2002 року вона проживала однією з сім'єю з відповідачем, а 10 квітня 2006 року між сторонами було зареєстровано шлюб від якого мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

12.12.2005 року сторони на спільні кошти придбали житловий будинок, який було зареєстровано на відповідача.

Згідно рішення від 29.05.2013 року Баштанським районним судом Миколаївської області шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу позивач разом з спільною із відповідачем дочкою ОСОБА_4 та своєю старшою дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, продовжувала проживати в спільному з відповідачем будинку, але останній став вчиняти сварки та почав створювати позивачці такі умови проживання, в результаті чого вона була вимушена змінити місце проживання.

Між сторонами було досягнуто домовленості про те що в разі переїзду позивача з дочками на орендовану квартиру, відповідач сплатить їй вартість її частки спірного житлового будинку, для придбання іншого житла. Однак, до цього часу відповідач своєї домовленості не виконав, в спірному житловому будинку з'являється декілька разів на місяць, так як проживає в м. Миколаїв та незважаючи на неодноразові звернення позивачки, не допускає її до спірного будинку.

Тому позивач за первісним позовом вважає, що відповідач за первісним позовом таким чином перешкоджає їй та її донькам користуватися житловим будинком. У зв'язку з чим вона змушена тимчасово проживати на орендованій квартирі.

На підставі викладеного просила вселити її та неповнолітніх доньок: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в спірний житловий будинок.

20.04.2015 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком, зазначивши, що відповідно до договору купівлі-продажу від 12.12.2005 року, ним було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 та є його одноосібним власником.

10.04.2006 року між сторонами за зустрічним позовом було укладено шлюб, від якого вони мають спільну дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4. Крім того, ОСОБА_1 вже мала дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Баштанською районного суду Миколаївської області від 29.05.2013 року шлюб між сторонами було розірвано, та встановлено, що фактичні шлюбні відносини між ними були припинені ще з листопада 2012 року, а спільне господарство не велося.

Крім того, після розірвання шлюбу, відповідач за зустрічним позовом в травні 2013 року разом із двома дочками переїхала до іншого житла та не проживала в спірному будинку. Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що станом на сьогоднішній день в спірному будинку проживає він та ОСОБА_6. Жодних меблів чи побутової техніки відповідача за зустрічним позовом в будинку не має.

За такого позивач за зустрічним позовом просив визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування належним йому житловим будинком.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом заявлені позовні вимоги підтримала, проти задоволення зустрічного позову заперечувала, пояснивши, що спірний житловий будинок було придбано під час спільного проживання. Спірний житловий будинок вона залишила в жовтні 2013 року, через неможливість подальшого спільного проживання з відповідачем після розірвання шлюбу і обіцянки відповідача сплатити їй компенсацію за частку у будинку. До теперішнього часу вона та її доньки зареєстровані в спірному житловому будинку. До травня 2014 року вона мала доступ до будинку, а потім відповідач змінив замки. Поділ спільного майна між ними не проводився. Просила вселити її та неповнолітніх доньок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірний житловий будинок. Проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування житловим будинком заперечувала, оскільки не проживання її в спірному житловому будинку обумовлено зміною відповідачем замків на вхідних дверях та постійними обіцянками щодо сплати компенсації за її частку в будинку, який був придбаний в період спільного проживання та за рахунок спільних коштів.

Відповідач проти задоволення первісного позову заперечував. Не заперечував, що будинок було придбано під час спільного проживання з позивачкою. Але вважає, що позивач втратила право на користування спірним будинком, оскільки не проживає в ньому без поважних причин понад рік. Не заперечував, що замки на вхідних дверях будинку було змінено навесні 2014 року, ключі від вхідних дверей позивачу за первісним позовом не надавав. На його думку проживання з ОСОБА_1 на час придбання будинку однією сім'єю не свідчить про наявність в неї права власності на частку в спірному будинку, оскільки будинок придбаний за рахунок його коштів. Просив визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування спірним будинком.

Вислухав пояснення сторін, покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позовні вимоги за первісним позовом доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а зустрічний позов таким що не підлягає задоволенню за наступного:

В судовому засіданні встановлено, що згідно довідки №217 від 24.03.2015 року виданої Інгульською сільською радою, встановлено, що ОСОБА_1 - позивач по справі разом із доньками ОСОБА_7 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю із ОСОБА_2 - відповідачем по справі, в будинку АДРЕСА_1 та вели з ним спільне господарство, починаючи з червня 2002 року року. 10.04.2006 року сторони уклали між собою шлюб. Рішенням Баштанського районного суду від 29.05.2013 року шлюб між сторонами було розірвано.

Спірний житловий будинок був придбаний 12.12.2005 року, що підтверджується договором купівлі-продажу. Покупцем за договором купівлі-продажу є ОСОБА_2

З пояснень сторін та матеріалів справи слідує, що спірний житловий будинок був придбаний під час проживання сторонами однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Як встановлено в судовому засіданні позивач разом з неповнолітніми дітьми залишила місце проживання в жовтні 2013 року з умовою, що відповідач за первісним позовом сплатить їй компенсацію частки у спільному майні. Поділ майна між сторонами не проводився.

До травня 2014 року ОСОБА_1 мала доступ до вказаного житлового приміщення та здійснювала догляд за вказаним будинком за відсутності ОСОБА_2

В травні 2014 року ОСОБА_2 змінив замки на вхідних дверях будинку та позбавив первісного позивача права користуватися спірним житловим приміщенням, тобто чинить перепони у користуванні ним. Це підтверджується як поясненнями сторін так і показами свідка ОСОБА_6

Зазначене є підставою для задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст.10,11,30,60,212,214-218 ЦПК України суд ,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 та її доньок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловий будинок АДРЕСА_1.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим будинком АДРЕСА_1- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп. ( двісті сорок три грн. 60 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: