Рішення № 44098571, 12.05.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

06 травня 2015 року справа № 927/516/15

Позивач: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

Відповідач: Комунальне підприємство "Прилукитепловодопостачання",

вул. Садова, 104, м. Прилуки, Чернігівська обл., 17500

Предмет спору: про стягнення 1351407,73грн.

Суддя Моцьор В.В.

Представники сторін:

позивача: Данілевський О.М. (довіреність № 14-89 від 18 квітня 2014 року);

відповідача: Трепаченко А.М. (довіреність №06 від 05 січня 2015 року).

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні 21 квітня 2015 року перерви згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06 травня 2015 року на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов до Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" про стягнення 1351407,73 грн. заборгованості, в тому числі 0,01грн. боргу за отриманий природний газ, 323876,93грн. пені, 877821,98грн. інфляційних втрат та 149708,81грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року №13/3180-ТЕ-39.

У судовому засіданні 21 квітня 2015 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні і відзиві на позовну заяву №521 від 17 квітня 2015 року позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що 06 жовтня 2014 року та 01 серпня 2014 року укладено договори №619/30 та №327/30 відповідно про організацію взаєморозрахунків (згідно п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"). Пунктом 11.2 зазначених договорів передбачено, що сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. На виконання умов договору від 06 жовтня 2014 року №619/30 в рахунок погашення заборгованості за договором від 28 грудня 2012 року №13/3180-ТЕ-39 перераховано 7078047,53грн., на виконання умов договору від 01 серпня 2014 року №327/30 в рахунок погашення заборгованості за договором від 28 грудня 2012 року №13/3180-ТЕ-39 перераховано 326540,00грн. Відповідач вважає, що укладенням договорів про організацію взаєморозрахунків та підписанням спільних протокольних рішень, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року №13/3180-ТЕ-39. Отже, відповідач не порушив зобов'язань по договору від 28 грудня 2012 року, а тому нарахування інфляційних втрат, річних та пені є неправомірним та безпідставним.

У судовому засіданні 06 травня 2015 року та у письмовому поясненні №14/2-522 від 30 квітня 2015 року представник позивача зазначив, що укладені договори про організацію взаєморозрахунків не звільняють відповідача від зобов'язання щодо сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних за невиконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року №13/3180-ТЕ-39, оскільки субвенції з державного бюджету є лише способом компенсації відповідачу недоотриманих коштів внаслідок різниці у тарифах та не дають йому права не виконувати зобов'язання за укладеними господарськими договорами та уникати відповідальності за порушення їх умов. Несвоєчасність розрахунків за поставлений природний газ тягне за собою заборгованість перед газодобувними підприємствами, жорстокі санкції за прострочення оплат, прямим наслідком яких є критичний фінансовий стан позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

28 грудня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Прилукитепловодопостачання" (покупець) був укладений договір на купівлю-продаж природного газу №13/3180-ТЕ-39 (а.с. 9-14).

Відповідно до п.п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природній газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити цей природній газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Розділом 2 договору сторони погодили кількість, якість та обсяги природного газу.

Відповідно до п. 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого позивачем (продавцем) відповідачу (покупцеві) у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем (покупцем) у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача (покупця).

Згідно п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач (покупець) зобов'язується надати позивачу (продавцеві) підписані та скріплені печатками відповідача (покупця) та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Позивач (продавець) не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу (покупцеві) та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаному уповноваженим представником та скріпленому печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Згідно п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

За умовами п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється відповідачем (покупцем) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Сторонами укладались додаткові угоди до договору: №1 від 21 жовтня 2013 року та №2 від 31 грудня 2013 року.

Відповідно до 11.1 в редакції додаткової угоди №2 від 31 грудня 2013 року договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 30 червня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року №13/3180-ТЕ-39 позивач передав, а відповідач прийняв імпортований природний газ за період з січня 2013 року по вересень 2013 року в обсязі 5755,107 тис. куб. м на загальну суму 7534586,09грн. Відповідач частково оплатив вартість поставленого газу, заборгованість відповідача по зазначеному договору становить 5755110,74грн.

Вищевказані обставини також встановлені рішенням господарського суду Чернігівської області від 24 грудня 2013 року у справі №92781522/13 за позовом Прилуцького міжрайонного прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі позивача Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради Чернігівської області про стягнення 7149103,88грн.

Даним рішенням стягнуто з Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради Чернігівської області на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 5755110,74грн. боргу за поставлений природний газ за період з січня 2013 року по вересень 2013 року, 42025,65грн. пені за період з 29 жовтня 2013 року по 15 листопада 2013 року та 9698,24грн. трьох відсотків річних за той же період, відстрочивши виконання рішення суду терміном на 6 місяців до 24 червня 2014 року.

Обов'язковість рішення суду, що набрало законної сили, встановлено ст.124 Конституції України, ст.115 Господарського процесуального кодексу України, ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Частиною другою ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

05 березня 2014 року обласною комісією з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу спільними протокольними рішеннями №13 та № 14, було узгоджено обсяги заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалась населенню КП "Прилукитепловодопостачання", які виникли у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органом місцевого самоврядування, в сумі 6508555,00грн. та 2184043,00грн. відповідно (а.с. 97-100).

06 жовтня 2014 року між Головним управлінням Державної Казначейської служби України у Чернігівській області (сторона перша), Департаментом фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації (сторона друга), Фінансовим управлінням Прилуцької міської ради Чернігівської області (сторона третя), Управлінням житлово-комунального господарства Прилуцької міської ради (сторона четверта), КП "Прилукитепловодопостачання" (сторона п'ята) та НАК "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено договір № 619/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджуються та/або погоджувалися органами державної влади та органами місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року №30 (а.с.95-96).

У відповідності до п. 3 договору 619/30 Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", стороні першій у сумі 7078047,53грн. (сім мільйонів вісім тисяч сорок сім гривень 53 коп.) на підставі рішення Мінфіну.

Сторона перша перераховує на рахунок Сторони другої кошти у сумі 7078047грн. 53 коп. (сім мільйонів сімдесят вісім тисяч сорок сім гривень 53 коп.) для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергії, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (п. 4 договору №619/30).

Сторона друга перераховує на рахунок Сторони третьої кошти у сумі 7078047грн. 53 коп. (сім мільйонів сімдесят вісім тисяч сорок сім гривень 53 коп.) для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергії, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (п. 5 договору №619/30).

Сторона третя перераховує на рахунок Сторони четвертої кошти у сумі 7078047грн. 53 коп. (сім мільйонів сімдесят вісім тисяч сорок сім гривень 53 коп.) для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергії, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (п. 6 договору №619/30).

Сторона четверта перераховує на рахунок Сторони п'ятої кошти у сумі 7078047грн. 53 коп. (сім мільйонів сімдесят вісім тисяч сорок сім гривень 53 коп.) для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергії, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню (п. 7 договору №619/30).

Сторона п'ята перераховує на рахунок Сторони шостої кошти у сумі 7078047грн. 53 коп. (сім мільйонів сімдесят вісім тисяч сорок сім гривень 53 коп.) в. т.ч. податок на додану вартість - 1179674,59 грн. для погашення заборгованості за спожитий природній газ згідно з договором від 28 грудня 2012 року № 13/3180-ТЕ-39за 2013 рік. (п. 8 договору № 619/30).

Згідно п. 9 договору №619/30 сторона остання перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальником імпортованого природного газу.

Пунктом 11.2 договору №619/30 сторони передбачили зобов'язання сторін не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно з п. 16 договору № 619/30 сторони засвідчують, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

На виконання договору від 06 жовтня 2014 року №619/30 в рахунок погашення заборгованості за договором від 28 грудня 2012 року № 13/3180-ТЕ-39 перераховано 7078047,53грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 15 жовтня 2014 року (а.с. 102).

01 серпня 2014 року між тими самими сторонами, було укладено аналогічний вище описаному договору, договір № 327/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

На виконання договору від 01 серпня 2014 року №327/30 в рахунок погашення заборгованості за договором від 28 грудня 2012 року № 13/3180-ТЕ-39 перераховано 326540,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 22 вересня 2014 року (а.с. 101).

Отже, відповідачем сплачено 5755110,73грн. боргу за поставлений природний газ по договору від 28 грудня 2012 року № 13/3180-ТЕ-39.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 0,01грн. боргу за отриманий природний газ, 323876,93грн. пені за період з 16 листопада 2013 року по 28 листопада 2014 року, 877821,98грн. інфляційних втрат за період з березня 2013 року по жовтень 2014 року та 149708,81грн. 3% річних за період з 16 листопада 2013 року по 28 листопада 2014 року.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, як встановлено судом вище, рішенням господарського суду Чернігівської області від 24 грудня 2013 року у справі №927/1522/13 стягнуто з Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради Чернігівської області на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 5755110,74грн. боргу за поставлений природний газ за період з січня 2013 року по вересень 2013 року.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Заявлена до стягнення 0,01грн. заборгованості була предметом спору, по якому прийнято вищевказане рішення суду. Таким чином, провадження у справі в частині стягнення боргу за отриманий природний газ в сумі 0,01грн. підлягає припиненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Статтею 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 року №517 затверджено Порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Зазначений Порядок та умови визначають механізм перерахування і надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - заборгованість) (п. 1.1 Порядку).

Згідно з п. 4 цього Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію, на підставі довідки, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Учасниками розрахунків є територіальні органи Казначейства; Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські у м. Києві та Севастополі фінансові управління, фінансові управління районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій чи структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад (далі - місцеві фінансові органи); надавачі послуг; Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом; підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії (далі - енергопостачальники); державне підприємство "Енергоринок"; енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції; державне підприємство "Вугілля України"; вугледобувні підприємства; Держрезерв. Кількість сторін договору про організацію взаєморозрахунків є необмеженою та визначається такою кількістю учасників розрахунків, виконання договору якими забезпечить погашення заборгованості та надходження до бюджету коштів у сумі, необхідній для її погашення. Учасниками розрахунків можуть бути підприємства, установи, організації та інші суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

Так, договори від 06 жовтня 2014 року №619/30 та від 01 серпня 2014 року №327/30 про організацію взаєморозрахунків, не є новацію щодо договору від 28 грудня 2012 року № 13/3180-ТЕ-39 у розумінні ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України, оскільки при їх укладанні сторони не припинили первісні зобов'язання за договором № 13/3180-ТЕ-39 на купівлю-продаж природного газу, замінивши їх новими зобов'язаннями між тими ж сторонами, а лише організували взаєморозрахунки із погашення заборгованості за природний газ.

При цьому, за умовами договорів від 06 жовтня 2014 року №619/30 та від 01 серпня 2014 року №327/30 про організацію взаєморозрахунків передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору від 28 грудня 2012 року № 13/3180-ТЕ-39.

Так, за змістом підпунктів 2, 3 пункту 11 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Договори набули чинності і державою профінансовано погашення заборгованості у сумі 5755110,73грн. Договори не передбачали можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог. Розрахунок за поставлений природний газ по договору від 28 грудня 2012 року № 13/3180-ТЕ-39 відбувся у порядку та строки, передбачені у договорах про організацію взаєморозрахунків.

Отже, строки виконання зобов'язання відповідачем було дотримано, а тому підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та пункту 7.2 договору № 13/3180-ТЕ-39 не було.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 25 березня 2015 року №3-23 гс 15.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити за його необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 27028,15грн. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, ч.1 п.2 ст.80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення боргу за отриманий природний газ в сумі 0,01грн.

2. В решті позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено 12 травня 2015 року.

Суддя В.В. Моцьор

.