Рішення № 44098103, 06.05.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" травня 2015 р.Справа № 916/1069/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: Максименко Ю.Ф. директор згідно довідки з ЄДРПОУ від 18.01.2006р.;

від відповідача: Кривошея К.Ю. згідно довіреності від 05.02.2015р.

розглянув справу:

за позовом: Малого приватного підприємства Фірма "Альфа-М" (м. Київ);

до відповідача: Військової частини А1283 (м. Одеса);

про стягнення інфляційних, 3% річних та пені

16 березня 2015р. Мале приватне підприємство Фірма "Альфа-М" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Військової частини А1283 про стягнення інфляційних, 3% річних та пені.

Ухвалою суду від 17 березня 2015р. порушено провадження у справі № 916/1069/15-г за зазначеним вище позовом.

27.03.2015р. до господарського суду Одеської області позивачем Малим приватним підприємством Фірма „Альфа-М" надіслано клопотання за вхідним №8015/15, згідно якого позивач просить постановити ухвалу про участь у судовому засіданні представника позивача в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Оболонському районного суду м. Києва (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко 2-Є).

Ухвалою суду від 30.03.2015р. клопотання позивача Малого приватного підприємства Фірма „Альфа-М" про участь у судовому засіданні, що призначене на 06.04.2015р. о 12 год. 00 хв., в режимі відеоконференції задоволено та доручено Оболонському районного суду м. Києва (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко 2-Є) забезпечити проведення в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду судового засідання, призначеного на 06.04.2015р. о 12 год. 00 хв., по справі № 916/1069/15-г за позовом Малого приватного підприємства Фірма "Альфа-М" до відповідача: Військової частини А1283 про стягнення інфляційних, 3% річних та пені.

Представник позивача у судовому засіданні 06.04.15. також заявив клопотання про проведення наступного засідання за участю представника позивача в режимі відеоконференції в Оболонському районному суді м. Києва (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко 2-Є), яке було задоволено ухвалою суду від 06.04.15.

23.04.15. позивачем до суду надіслано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої останній просить стягнути із відповідача 25355,75грн., із яких: 20820,65грн. індексу інфляції за період із 01.03.12. до 31.03.15.; 1574,64грн. - три проценти річних за період із 01.10.12. до 31.03.15. та 2960,46грн. - пені за період із 11.03.14. до 31.03.15. (а.с.57), судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору та на відрядження працівника до суду і пояснення (заява), в якому зазначає, що в позовній заяві неправильно вказано період за який нараховано індекс інфляції, 3% річних та пеню (а.с.53-55).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача у засіданні суду заперечував проти позову, хоча не заперечував, що рішення судів не виконані і на час розгляду справи. Надав відзиви, в яких заперечує проти стягнення фінансових санкцій, оскільки сплинув строк позовної давності та відповідач не виконав рішення суду по вині позивача, бо останній не повідомив про те, що розрахунковий рахунок змінився. Просив відмовити в задоволенні позовної заяви.

З врахуванням ст. 22 ГПК України, суд приймає до розгляду заяву про збільшення позовних вимог і розглядає справу в межах предмету, викладеного в заяві.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2006р. між Військовою частиною А1283 (замовник, відповідач) та Малим приватним підприємством „Фірма „Альфа-М" (виконавець, позивач) було укладено договір №215 на виконання технічного обслуговування кінцевих станцій К-60П в/ч А1283, за умовами якого замовник передає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати технічне обслуговування кінцевих станцій К-60П ВЗ 249 ЗС України (згідно коду 32.20.92.000 класифікатора ДК 016-97 на суму 21 041,16 грн.). Сума, на яку укладений цей договір, за кошторисом 3/215 на 2006 рік становить 21041,16 грн. Внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору до винної сторони застосовуються штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день з дня отримання бюджетних коштів. Цей договір діє з моменту його підписання і до повного виконання зобов'язань за цим договором з можливістю подальшої пролонгації (п.п.1.1., 3.1., 4.4., 6.1. договору).

В підтвердження виконання умов договору від 17.05.2006р. №215 сторонами підписано акт виконаного технічного обслуговування №9/6 від 30.06.2006р. на суму 21 041,16 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.08.2009р. у справі №34/6-09-2322 за позовом Малого приватного підприємства „Фірми „Альфа-М" до Військової частини А1283 про стягнення 39726,90 грн. позов задоволено, стягнуто з Військової частини А1283 на користь Малого приватного підприємства „Фірма „Альфа-М" 39726,90грн. заборгованості, 397,27 грн. державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. А рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.12. у справі №5017/3020/2012 стягнуто із Військової частини А1283 на користь Малого приватного підприємства „Фірма „Альфа-М" 4235 (чотири тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 62 коп. індексу інфляції, 2059 (дві тисячі п'ятдесят дев'ять) грн. 27 коп. три проценти річних, 782 (сімсот вісімдесят два) грн. 25 коп. судових витрат на відрядження працівника, 741 (сімсот сорок одна) грн. 71 коп. судового збору. В решті заявлених позивачем позовних вимог відмовлено.

Із рішення суду від 12.08.2009р. у справі №34/6-09-2322 вбачається, що сума 39 726,90грн., яку стягнуто з відповідача складається із: 34949,37 грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції, 1872,12 грн. три проценти річних, 2905,41 грн. пені за період з 01.05.2008р. по 24.06.2009р. А із рішення суду від 10.12.2012р. у справі №5017/3020/2012 вбачається, що індекс інфляції в зв'язку із не сплатою боргу стягнуто із відповідача на користь позивача до 31.03.12., а 3% річних до 30.09.12.

Отже в рішеннях суду від 12.08.2009р. у справі №34/6-09-2322 та від 10.12.12. у справі №5017/3020/2012, судом встановлено невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань із оплати виконаних позивачем робіт по договору №215 від 17.05.2006р., що є порушенням не тільки умов договору, але й норм ЦК України та ГК України.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, при встановленні фактів наявності порушення зобов'язання, яке тривало на момент звернення позивача до суду із позовом у даній справі №916/1069/15-г, що полягало у непогашенні Військовою частиною А1283 основного зобов'язання, судове рішення у справах №34/6-09-2322 та №5017/3020/2012 має преюдиціальне значення.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заявленого позивачем позову з врахуванням наступних положень чинного законодавства.

Згідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 ст. 530 ЦК України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із приписів ч.1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, в силу статтей 11, 509 ЦК України та на підставі рішення господарського суду Одеської області від 12.08.2009р. у справі №34/6-09-2322 та у справі №5017/3020/2012 у відповідача виникло грошове зобов'язання, яке у відповідності до положень статті 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до вимог Цивільного кодексу України, інших актів чинного законодавства. Згідно ст. 530 ЦК України, відповідно до рішення суду від 12.08.2009р. у справі №34/6-09-2322, з огляду на те, що відповідачем його не було виконано своєчасно та в повному обсязі, продовжує існувати обов'язок останнього щодо сплати заборгованості за договором №215 від 17.05.2006р. на підставі акту №9/6 від 30.06.2006р. в сумі 21041,16 грн., який може вважатись припиненим лише за умови його виконання відповідно до положень ч.1 ст. 599 ЦК України, доказів чого суду не надано.

Звідси, неналежне виконання (прострочення) ВЧ А1283 судового рішення від 12.08.2009р. у справі №34/6-09-2322 та у справі №5017/3020/2012, спричинило наслідки, визначені п. 2 ст. 625 ЦК України, а саме, виникнення зобов'язання на вимогу кредитора сплатити визначену судовим рішенням суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, до повного її погашення.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних за період з 01.10.2012р. по 31.03.2015р. в сумі 1574,64грн., суд встановив, що його зроблено правильно.

При цьому, суд перевірив розрахунки позивача індексу інфляції та встановив, що вказаний розрахунок зроблено невірно, за умови існування основного боргу відповідача в сумі 21041,16 грн., з огляду на наступне.

Згідно абз. 5, 6 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011р. по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011р. по справі № 11/109.

Положення статті 625 ЦК України, лист ВСУ №62-97 від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" визначають розрахунок індексу інфляції саме від суми основного боргу, а не суми основного боргу з врахуванням індексу інфляції, у зв'язку з чим позивачем зроблено помилку при здійсненні розрахунку індексу інфляції.

Згідно розрахунку суду сума індексу інфляції за період з 01.04.2012р. по 31.03.2015р. складає 10435,30грн. (21041,16грн. х 149,5947 : 100 = 31476,46грн. - 21041,16грн.).

За таких обставин, суд вбачає підстави для часткового задоволення заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача індексу інфляції за період з 01.04.2012р. по 31.03.2015р. в сумі 10435,30грн. та трьох процентів річних за період з 01.10.2012р. по 30.03.2015р. в сумі 1574,64грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2960,46грн. пені за період з 11.03.2014р. по 31.03.2015р.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Таких висновків суд дійшов ще й з врахуванням постанов Верховного суду України 13/110-11 від 27.04.2012р., №40/117 від 20.03.2012р.

Суд встановив, що рішення суду - від 12.08.2009р. у справі №34/6-09-2322 не є договірним зобов'язанням, пеня за неналежне виконання договору №215 від 17.05.2006р. в межах суми 21041,16 грн. згідно акту №9/6 від 30.06.2006р., заявлена в межах річного строку, обумовленого п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, вже була стягнута вищевказаним рішенням суду, тому у задоволенні позовної вимоги позивача в даному судовому провадженні про стягнення з відповідача 2960,46грн. пені за період з 11.03.2014р. по 31.03.2015р. суд відмовляє. До того ж відповідач надав відзив, у якому зазначає, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення пені.

Слід зазначити, що рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.12. у справі №5017/3020/2012 було відмовлено в позові у частині стягнення пені. Рішення не скасовано і набрало законної сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Відповідач позовні вимоги не спростував у повному обсязі, доказів сплати боргу не надав суду. Представник відповідача у засіданні суду не заперечував, що борг не сплачений.

Враховуючи вищевикладене, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення з Військової частини А1283 індексу інфляції в сумі 10435,30грн. та 3% річних в сумі 1574,64грн., а в решті вимог відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються пропорційно сумі задоволених вимог, а саме судовий збір в сумі 865,37грн.

Крім того, позивач відніс до складу судових витрат кошти, витрачені на відрядження представника, Але доказів, які б підтверджували понесення таких витрат позивач не надав. При цьому представник позивача не був у відрядженні, оскільки представник приймав участь у засіданні суду у виді відеоконференції. Тому підстав для відшкодування витрат позивачу у зв'язку із відрядженням у суду немає.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з Військової частини А1283 (65063, м. Одеса, пров. Штабний, 1, код 22994917) на користь Малого приватного підприємства „Фірма „Альфа-М" (04053, м. Київ, вул. Артема, 59-А, кв. 37 та 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 5, кімната 45, код ЄДРПОУ 30726900):

- 1574,64грн. - 3% річних;

- 10435,30грн. - індексу інфляції,

- 865,37грн. - витрат пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в решті заявлених позивачем позовних вимог.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 12 травня 2015р.

Суддя Я.В. Брагіна