Рішення № 44098065, 05.05.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2015 р.Справа № 916/120/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Лета М.А., Осипенко М.В. ( довіреність від 24.12.2014р.)

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "МАРСЕЛЬ8" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 67 348,26 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 12.01.2015р. Приватне підприємство "МАРСЕЛЬ8" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 67 348,26 грн.

Ухвалою судді господарського суду Одеської області Літвінова С.В.від 15.01.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Одеської області від 02.03.2015р. № 203, у зв'язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, а саме: перебування судді Літвінова С.В. з 23.02.2015р. на лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи та відповідно до п. 7.1 рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол від 17.04.2014р. №17-8/2014), призначено повторний автоматичний розподіл по справі № 916/120/15-г та передано справу №916/120/15-г на розгляд судді Зайцева Ю.О.

Ухвалою судді господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О. від 05.03.2015п. справу №916/120/15-г прийнято до свого провадження з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

15.04.2015р. в судовому засіданні представником позивача надано клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

05.05.2015р. в судовому засіданні представниками позивача надано клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

Відповідач засідання суду призначені на 04.02.2015р., 25.03.2015р., 15.04.2015р. та 05.05.2015р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області були направлені за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та у Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 04.02.2015р.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача зазначеною в позовній заяві та підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 04.02.2015р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

05.05.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

22 квітня 2013 року між Приватним підприємством «МАРСЕЛЬ8» (надалі - постачальник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (надалі - покупець) було укладено договір поставки №М8-13/482 (надалі - Договір) згідно п. 1.1. якого, постачальник за взяв на себе зобов'язання систематично поставляти та надавати у власність покупця товар у відповідності з накладними або специфікаціями на протязі терміну дії цього договору, а покупець зобов'язався приймати і своєчасно оплачувати товар на умовах даного Договору.

Відповідно до п.п. 2.1. Договору, постачальник здійснює поставку товару на підставі заявок покупця. Заявка покупця може бути передана за допомогою поштового чи факсимільного зв'язку чи в усній формі.

За приписами п. 2.2. Договору, асортиментний перелік та кількість на кожну партію товару, що поставляється, визначається в заявці покупця і вказується в накладних.

За умовами п. 2.4. Договору, право власності на товар, а також ризик випадкової втрати або пошкодження товару, переходять до покупця з моменту фактичної передачі товару на склад покупця. Датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної.

Згідно до п. 4.3. Договору, оплата за поставлений товар здійснюється на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати фактичного отримання товару покупцем, вказаної в видатковій накладній.

За приписами п. 5.1. Договору, за просрочку виконання зобов'язань, передбачених даним договором, сторони несуть відповідальність в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період просрочки, за кожен день просрочки виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 8.6. Договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року. У випадку якщо одна із сторін не виявила письмово бажання розірвати або змінити даний договір, то строк дії договору автоматично пролонгується на один календарний рік.

На виконання умов вищезазначеного договору Приватним підприємством «МАРСЕЛЬ8» поставлявся товар Фізичній особі підприємцю ОСОБА_4, однак останні в порушення умов договору не розрахувався за фактично поставлений товар, у зв'язку із чим заборгованість ФОП ОСОБА_4 перед ПП «МАРСЕЛЬ8» згідно відповідних видаткових накладних склала 64 616,04 грн.

З наведених підстав позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 основної суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 64 616,04 грн.,3% річних у сумі - 699,91 грн. та пені у сумі 2 032,31 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі укладеного 22.04.2013р. між ними договору поставки №М8-13/482.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

На виконання умов вищезазначеного договору Приватним підприємством «МАРСЕЛЬ8» поставлявся товар Фізичній особі підприємцю ОСОБА_4, однак останні в порушення умов договору не розрахувався за фактично поставлений товар, у зв'язку із чим заборгованість ФОП ОСОБА_4 перед ПП «МАРСЕЛЬ8» згідно відповідних видаткових накладних склала 64 616,04 грн.

На виконання умов вищезазначеного договору Приватним підприємством «МАРСЕЛЬ8» поставлявся товар Фізичній особі підприємцю ОСОБА_4, однак останні в порушення умов договору не розрахувався за фактично поставлений товар, у зв'язку із чим заборгованість ФОП ОСОБА_4 перед ПП «МАРСЕЛЬ8» згідно відповідних видаткових накладних склала 64 616,04 грн.

На підтвердження вказаної заборгованості позивачем додані докази передання товару відповідачу, а саме: - видаткова накладна №7192 від 28.06.2014р. на суму 17 660,16 грн.; - видаткова накладна №8161 від 17.07.2014р. на суму 14 780,88 грн.; - видаткова накладна №8746 від 26.07.2014р., на суму 18 687,84 грн.; видаткова накладна №8793 від 29.07.2014р. на суму 5 398,8 грн.; - видаткова накладна №9502 від 09.08.2014р., на суму 10 220,64 грн.; - видаткова накладна №9702 від 14.08.2014р. на суму 9 707,4 грн.; видаткова накладна №10231 від 23.08.2014р. на суму 5 162,64 грн.

За видатковою накладною №7192 від 28.06.2014р. відповідачем було здійснено часткову оплату, а саме сплачено 17 002,32 грн. у зв'язку із чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 64 616,04 грн.

В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія видаткової накладної №8746 від 26.07.2014р., на суму 18 687,84 грн., вказана накладна підписана особисто ФОП ОСОБА_4 у зв'язку із чим вимоги позивача за даною накладною підлягають судом задоволенню.

Також, в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії накладних №7192 від 28.06.2014р., №8161 від 17.07.2014р., №8793 від 29.07.2014р., №9502 від 09.08.2014р., №9702 від 14.08.2014р., №10231 від 23.08.2014р., підписані уповноваженою особою позивача та з відміткою про прийняття товару уповноваженою особою відповідача, однак повноваження особи відповідача на отримання товарів, позивачем не підтверджено, тобто не надано довіреностей згідно яких уповноважена особа відповідача мала право на отримання товару вказаного у накладних товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, без наданих довіреностей, суд позбавлений можливості встановити факт передання саме того товару, який зазначений у видаткових накладних та отримання його саме відповідачем.

Однак, позивачем до позовної заяви додано акт звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.07.2014р. по 04.09.2014р. підписаний між Приватним підприємством «МАРСЕЛЬ8» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 відповідно до якого, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за видатковими накладними №7192 від 28.06.2014р., №8161 від 17.07.2014р., №8746 від 26.07.2014р., №8793 від 29.07.2014р., №9502 від 09.08.2014р., №9702 від 14.08.2014р., №10231 від 23.08.2014р. складає 64 616,04 грн. Підписання вказаного акту звірки свідчить про визнання відповідачем заборгованості перед позивачем, у зв'язку із чим вимоги позивача про стягнення основної суми боргу в розмірі 64 616,04 грн. підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі - 699,91 грн. та пені у сумі 2 032,31 грн. суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Право на неустойку, як зазначено у ст. 550 Цивільного кодексу України, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

За приписами п. 5.1. Договору, за просрочку виконання зобов'язань, передбачених даним договором, сторони несуть відповідальність в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період просрочки, за кожен день просрочки виконання зобов'язань.

Перевіривши розрахунок пені в сумі 2 032,31 грн. та 3% річних в сумі 699,91 грн., наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим дані позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судових витрат, а саме 1 827,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "МАРСЕЛЬ8" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; код ЄДРЮО та ФОП НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "МАРСЕЛЬ8" (65025, м.Одеса, 21-км Старокиївської дороги; код ЄДРЮО та ФОП 37350843) основну суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 64 616 /шістдесят чотири тисячі шістсот шістнадцять/ грн. 04коп., 3% річних у сумі - 699 /шістсот дев'яносто дев'ять/ грн. 91 коп., пені у сумі 2 032 /дві тисячі тридцять дві/ грн. 31 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 грн. /одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень/ 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 12 травня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев