Рішення № 44098041, 05.05.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2015 р.Справа № 916/210/15-г

За позовом: прокурора Кодимського району одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації

до відповідачів: 1) Кодимської районної державної адміністрації

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Пиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області

про скасування розпорядження, визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників:

від прокурора: Лянна О.А - посвідчення

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Антонівський Ю.Ф. - довіреність

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: прокурор Кодимського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до Кодимської районної державної адміністрації Одеської області (надалі - Кодимська РДА) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (ТОВ "Стандарт"), в якому просить суд: 1) визнати недійсним, укладений 20.12.2009р. між Кодимською РДА та ТОВ "Стандарт" договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення, площею водного дзеркала 7,95 га, який розташований на території Пиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області строком на 49 років для риборозведення; 2) скасувати розпорядження голови Кодимської РДА № 442 від 03.06.2008р. щодо передачі в оренду ТОВ " Стандарт" водного об'єкту загальнодержавного значення, площею водного дзеркала 7,95 га, який розташований на території Пиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області строком на 49 років для риборозведення та 3) зобов'язати ТОВ " Стандарт" повернути водний об'єкт загальнодержавного значення, площею водного дзеркала 7,95 га, який розташований на території Пиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області.

22.01.2015р. позовну заяву прокурора (вх.№221/150 було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 916/210/15-г й розгляд справи призначено в засіданні суду.

10.02.2015р. відповідачем 2 - ТОВ "Стандарт" було подано заяву (вх. "№ 2-704/15) про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

11.03.2015р. розпорядженням в.о. керівника апарата господарського суду Одеської області за № 300 було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/210/15-г, відповідно до якого, суддю Цісельського О.В. було визначено як головуючого при розгляді справи № 916/210/15-г.

Ухвалою суду від 11.03.2015р. справа № 916/210/15-г була прийнята до суддею Цісельським О.В. до свого провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 02.04.2015р. до участі у справі № 916/210/15-г в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів було залучено Пиріжнянську сільську раду Кодимського району Одеської області.

03.04.205р. від прокуратури Кодимського району надійшло уточнення позовних вимог, в яких прокурор уточнив п. 3 позову, а саме просив суд зобов'язати ТОВ " Стандарт" повернути водний об'єкт загальнодержавного значення, площею водного дзеркала 7,95 га, який розташований на території Пиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області державі в особі Одеської обласної адміністрації за актом приймання-передачі.

23.04.205р. від представника прокуратури Кодимського району надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеське обласне управління водних ресурсів. У задоволені клопотання судом було відмовлено, оскільки, на думку суду, рішення по справі жодним чином не вплине на права та обов'язки Одеське обласне управління водних ресурсів.

Представник прокуратури у судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити у повному обсязі.

Позивач - ОДА, в судове засідання не з'явися, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлені вчасно і належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи корінцями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення,, своєї позиції щодо позову суду не довів.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач 1 - Кодимська РДА, в судове засідання не з'явися, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлені вчасно і належним чином, проте надав суду лист в якому просив суд розглядати справу без присутності його представника, як вбачається із наданих суду письмових пояснень (вх. №3645/15) позов прокурора згоден та визнає у повному обсязі.

Представник відповідача 2 - ТОВ "Стандарт" проти позову заперечує у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, в судовому засіданні підтримав раніше надане письмове клопотання про застосування строків позовної давності.

Третя особа - Пиріжнянська сільрада в судове засідання не з'явися, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлені вчасно і належним чином, проте надала суду лист в якому просив суд розглядати справу без присутності його представника, як вбачається із наданих суду письмових пояснень із позовом прокурора згоден, просить суд розглядати справу без представника третьої особи.

В ході розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив:

03.06.2008р. розпорядженням Кодимської районної державної адміністрації № 442 було надано згоду ТОВ "Стандарт" на передачу в довгострокову оренду терміном на 50 років водного об'єкта загальнодержавного значення загальною площею 9,0 га із земель водного фонду, що знаходиться в запасі Пиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області; надано ТОВ "Стандарт" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для рибогосподарських потреб в довгострокову оренду терміном на 50 років із земель водного фонду, що знаходяться в запасі Пиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області та надано дозвіл ТОВ "Стандарт" на розробку водогосподарського паспорта та правил експлуатації водного об'єкта загальнодержавного значення на території Пиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області.

На виконання вищевказаного розпорядження Відповідачем 2 було замовлено, а Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом "УКРПІВДЕНЬВОДГОСП" було розроблено "Водогосподарський паспорт та правила експлуатації Пиріжнянського ставка № 1 на території Пиріжнянської сільської ради в Кодимському районі Одеської області" (т.с. І, а.с.81-129).

13.11.2009р. рішенням Пиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області № 381-V було погоджено Правила загального водокористування на Пиріжнянському ставку, який розташований за межами с. Пиріжна за 6 км на захід від Кодими, на території Пиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області.

10.12.2009р. рішенням Кодимської районної ради за № 339-V було погоджено Правила загального водокористування на Пиріжнянському ставку, який знаходиться за межами села Пиріжна на території Пиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області.

Відповідно до затверджених Правил визначено умови загального водокористування, зокрема: любительське рибальство у встановленому законом порядку за розробленими орендарем правилами і встановленими розцінками.

У прикінцевих положеннях Правил визначено, що данні Правила загального водокористування вступають в силу після укладення ТОВ "Стандарт" договору оренди ставка із Кодимською РДА та доведення цих правил до населення, тощо.

30.12.2009р. Кодимська РДА (орендодавець) та ТОВ "Стандарт" (орендар) уклали договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення.

За умовами п.1.1. договору орендодавець надав у користування на умовах оренди, а орендар прийняв в оренду водний об'єкт загальнодержавного значення, площею водного дзеркала 7,95 га, який розташований на території Пиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області.

Відповідно до п.1.2. договору водний об'єкт загальнодержавного значення надається на умовах оренди терміном на 49 років для риборозведення.

Пунктом 8.1. договору визначено, що він діє з 06.10.2009р. до 06.10.2058р. включно.

Вказаний договір погоджено з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області та з Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству.

22.06.2010р. розпорядженням Кодимської РДА № 337/А-2010 ТОВ "Стандарт" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться під водою (ставок № 1) для рибогосподарських потреб в довгострокову оренду терміном 49 років, що знаходиться на території Пиріжнянської сільської ради, загальною площею 7,95 га з прибережною захисною смугою - 50 м за межами населеного пункту.

Відповідачем 2 на підставі договору № 2978 від 16.09.2009р. замовлено в ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", а останнім розроблено та погоджено у встановленому законом порядку "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Стандарт" в довгострокову оренду строком на 25 років для рибогосподарських потреб на території Пиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області".

В ході перевірки проведеної в серпні-вересні 2014 року в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів в Кодимській РДА, щодо законності надання в оренду водних об'єктів, раціонального використання і охорони вод та здійснення контролю за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг (постанова № (16-67)/1150 від 18.08.2014р.) прокуратурою Кодимського району було встановлено що між Кодимською РДА та ТОВ "Стандарт" укладено оспорюваний договір.

Як зазначає у позові прокурор, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ТОВ "Стандарт" є "03.22. Прісноводне рибництво (аквакультура)".

Таким чином, прокурор дійшов висновку, що при укладені зазначеного договору допущені порушення з передачі водного об'єкту, а саме ставок фактично передано в оренду з метою розвитку аквакультури, а не з метою риборозведення, як зазначено в договорі оренди.

Крім того, прокурор, посилаючись на ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" вказує, що місцева державна адміністрація - є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Проте, зазначає прокурор, при розпорядженні вищезазначеним водним об'єктом загальнодержавного значення Кодимська РДА перевищила свої повноваження

Враховуючи ту обставину, що основним напрямком держаної політики є контроль за дотриманням екологічного законодавства та забезпечення екологічної безпеки населення з метою недопущення подальшого та попередження безпідставного використання третіми особами водного об'єкту загальнодержавного значення, прокурор звернувся до господарського суду Одеської області із відповідним позовом.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.3 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки) штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні воді та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Статтею 5 Водного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення договору) визначено водні об'єкті загальнодержавного і місцевого значення.

Так, до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення договору) у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Згідно з п.2 ст.14 Водного кодексу України до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

З врахуванням вимог ч.5 ст.51 ВК України у редакції, діючій на момент прийняття розпорядження та укладення договору оренди водного об'єкту - орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення був Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Також, у ч.6 ст.51 ВК України вказано, що розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до Водного Кодексу та інших законів України.

Частиною 3 ст.51 ВК України у редакції, станом на час прийняття спірного розпорядження та укладення спірного договору встановлено, що водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував розподіл Кабінетом Міністрів України повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення в оренду в порядку ст. 51 Водного кодексу України.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що на час виникнення спірних правовідносин право передачі водного об'єкта загальнодержавного значення було і у Кабінету Міністрів України і у місцевих державних адміністрацій, а саме у Кодимської РДА.

Таким чином, прокурором не надано суду належних та припустимих доказів, які б підтверджували, що оспорюваним розпорядженням та договором взагалі порушені права Одеської обласної державної адміністрації, оскільки прийняття спірного розпорядження та спірного договору оренди водного об'єкту не могло спричинити порушення прав позивача, оскільки на момент прийняття оспорюваного розпорядження та договору оренди позивач взагалі не мав відповідних повноважень щодо розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 цього ж Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються ЦК України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12.05.1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів", Законом України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Прокурор в позовній заяві не зазначив, яким чином прийняттям оспорюваного розпорядження та укладенням оспорюваного договору було порушено інтереси саме Одеської обласної державної адміністрації .

Щодо заяви відповідача 2 про застосування позовної давності та позиції прокуратури щодо поважності підстав її пропуску, суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до приписів ст. 261 Цивільного кодексу України, за якими перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.ч.1 та 4 ст.29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, прокурор, як представник держави в особі відповідного органу може бути наділений лише правами, належними особі, яку він представляє.

Сторони в судовому процесі мають рівні права, тому прокурор, який звернувся з позовом в інтересах держави не має в розумінні чинного Господарського процесуального кодексу України та законодавства привілейованого статусу порівняно з іншими учасниками процесу, зокрема, особою в інтересах якої він звернувся.

Дія правового інституту позовної давності та положення щодо наслідків її спливу, встановлені законом, мають розповсюджуватися на всіх учасників судового процесу, у тому числі на прокурора.

Дана позиція висловлена у постанові Верховного суду України у справі за №5011-32/13806-2012 від 27.05.2014.

Відповідно до п.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів Вищий господарський суд України", якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" Одеська обласна державна адміністрація, в межах своїх повноважень, здійснює контроль за діяльністю районних державних адміністрацій. Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними.

Голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Окрім того, відповідно до Регламенту Кодимської РДА, затвердженого розпорядженням голови Кодимської РДА № 983 від 27.11.2007р., а саме, п.14.3.1. з метою здійснення головою обласної державної адміністрації повноважень, передбачених ст.118,119 Конституції України та ст.16, 33, 35 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" щодо забезпечення законності розпоряджень голів райдержадміністрацій та рішень виконавчих органів місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади районна державна адміністрація надсилає до обласної державної адміністрації копії розпорядчих документів, виданих за поточний місяць, до 15 числа наступного місяця, виконавчі комітети сільських, селищної, міської рад надсилають до райдержадміністрації копії рішень виконавчого комітету з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади у 3-денний термін з дня їх прийняття, а до 10 числа наступного за кварталом місяця надають інформацію про виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади.

Розпорядження голови районної державної адміністрації, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України можуть бути, відповідно до закону, скасовані головою облдержадміністрації (п.14.3.2. Регламенту).

Отже, Одеська обласна державна адміністрація, в інтересах якої подано позов, як контролюючий орган Кодимської районної державної адміністрації повинна була знати про існування оспорюваного розпорядження та договору оренди водного об'єкту, як передбачено ст.33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Проте, ч. 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом строку позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Та, оскільки, з огляду на матеріали справи, суд дійшов до висновку, що права та охоронювані законом інтереси позивача, для захисту яких прокурор звернувся до господарського суду із відповідним позовом, не порушені, то, на думку суду, й підстави для застосування до правовідносин, що виникли між учасниками судового процесу, відсутні.

Саме таку правову позицію висловлено в постанові Верховного Суду України від 23.12.2014р. по справі № 916/2414/13 та в постановах ВГСУ від 14.01.2015р. у справі №911/907/14 та від 18.02.2015р. у справі № 916/3135/13.

Щодо посилання прокурора на використання відповідачем 2 об'єкту оренди не за цільовим призначенням, то суд звертає увагу прокурора, що жодного припустимого та належного доказу в обґрунтування свого припущення, прокурор суду не навів, а посилання на те, що у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ТОВ "Стандарт" зазначено "03.22. Прісноводне рибництво (аквакультура)", на думку суду, не є належним та припустимим доказом здійснення відповідачем протиправних дій з нецільового використання ставку.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Відповідно ст. ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на досліджені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає недоведеними та необґрунтованими заявлені прокурором Кодимського району Одеської області позовні вимоги, у зв'язку з чим у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з позивача на користь державного бюджету України 2436,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

1. У позові прокурора Кодимського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації - відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08 травня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський