Рішення № 44097807, 06.05.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 рокуСправа № 912/714/15-г Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б. розглянув матеріали справи № 912/714/15-г від 26.02.2015

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд"

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта"

про стягнення 212774,01 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Норочевський О.О., довіреність №02/10-14 від 02.10.2014;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" 43588,50грн пені, 5525,71грн відсотків за користування чужими грошовими коштами та 53255,40грн інфляційних втрат.

Позов мотивований невиконанням відповідачем договору поставки від 02.04.2014, основну суму заборгованості за яким стягнуто рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2014 у справі №912/3630/14, залишеним в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 у вказаній справі.

Ухвалою господарського суду від 26.02.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

19.03.2015 на адресу господарського суду від позивача надійшла "доповнена позовна заява", яка фактично є заявою про збільшення позовних вимог. Вказаною заявою позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 43588,50грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 7002,88грн, інфляційне збільшення суми в розмірі 88537,11грн, загалом - 139128,49грн.

Крім того, 28.04.2015 господарським судом отримано від товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд" "додатково доповнену позовну заяву", яку господарський суд також розцінює як заяву про збільшення позовних вимог, якою позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 43588,50грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 8753,60грн, інфляційне збільшення суми в розмірі 160431,91грн, а всього 212774,01грн.

На підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає вказану заяву до розгляду та вважає остаточними позовні вимоги про стягнення з відповідача 212774,01грн.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався господарським судом за клопотаннями обох сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 06.05.2015 підтримав заявлені вимоги, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, в повному обсязі.

Представник відповідача в судових засіданнях участі не брав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 44, 67, 100). Правом надання відзиву на позов відповідач також не скористався.

Натомість відповідачем до господарського суду подано клопотання від 10.04.2015 №54 про залишення позову без розгляду, мотивоване відсутністю у представника позивача Норочевського О.О. повноважень на підписання позову у даній справі, оскільки довіреність, видана на ім'я зазначеного представника, не містить відтиску печатки позивача.

Господарським судом в судовому засіданні 06.05.2014 оглянуто оригінал довіреності від 02.10.2014 №02/10/14, виданої товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд" представнику Норочевському О.О. та встановлено, що на довіреності міститься відбиток печатки підприємства-довірителя.

За наведених обставин клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Зважаючи на наведене, з урахуванням приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними матеріалами справи, за відсутності відзиву відповідача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступні обставини.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2014 у справі №912/3630/14 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд" та стягнуто на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" борг за поставлені нафтопродукти за договором поставки №800414 від 02.04.2014 в сумі 665692,65грн, пеню у розмірі 43631,12грн, 3% річних в сумі 3665,57грн, втрати від інфляції в сумі 35281,70грн, загалом 748271,04грн, а також судовий збір в сумі 14965,42грн.

Вказане рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 у справі №912/3630/14 та набрало законної сили.

У відповідності до ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду у справі №912/3630/14 виконано 16.04.2015, тобто на момент порушення провадження у даній справі, вищевказана заборгованість відповідачем не була сплачена.

Оскільки відповідачем заборгованість за договором поставки своєчасно не була сплачена, позивач донарахував (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) пеню в сумі 43588,50грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 8753,60грн, збитки від інфляції на суму 160431,91грн.

Господарський суд враховує, що пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати вартості товару покупець, останній зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до моменту повної оплати ним боргу.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Рішенням господарського суду у справі №912/3630/14 стягнуто з відповідача пеню в сумі 43631,12грн за загальний період з 01.08.2014 по 07.11.2014 (цей день не врахований).

Позивачем донараховано пеню в сумі 43588,50грн за період з 07.11.2014 до 31.01.2015 включно, що відповідає вимогам законодавства та умовам договору і підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" пені в сумі 43588,50грн за період з 07.11.2014 до 31.01.2015 включно підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Господарським судом встановлено правомірність визначення позивачем періоду для нарахування збитків від інфляції та 3 % річних. Зважаючи на наведене господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 160431,91грн інфляційних збитків за період з 01.11.2014 до 31.03.2015 включно та 8753,60грн 3 % річних за період з 07.11.2014 до 15.04.2015 включно заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

На електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 відсотків від заявленої товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд" суми. Сплату судового збору відповідач просить покласти на товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірму "Велта" повністю, без урахування зменшення.

Клопотання мотивоване тим, що відповідачем 16.04.2015 перераховано на користь позивача 763236,46грн заборгованості за договором поставки №800414 від 02.04.2014. Прострочення виконання зобов'язання по договору обумовлено наслідками, спричиненими пожежею.

Представником позивача в судовому засіданні 06.05.2015 вказане клопотання відповідача заперечено та повідомлено суд, що відповідач звертався з клопотанням про відстрочку виконання рішення суду у справі №912/3630/14 до 31.12.2015, мотивуючи його наслідками, спричиненими пожежею. Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2015, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2015, у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вищий господарський суд України в п. 3.17.4. постанови пленуму від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначив, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Матеріали справи та надані докази не свідчать про готовність відповідача якнайшвидше провести розрахунки. Сума боргу, стягнута рішенням суду у справі №912/3630/14, що виникла на початку серпня 2014 року, сплачена відповідачем лише у квітні 2015 року. У справі відсутні належні докази на підтвердження важкого фінансового стану відповідача. Будь-яких інших обставин, які могли б бути враховані судом при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, відповідач не наводить.

Крім цього, суд зазначає, що розмір штрафних санкцій (пені) не зачіпає майнові інтереси відповідача та не являється непомірно великим порівняно з розміром основної заборгованості.

За викладених обставин суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій та відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 212774,01грн, з яких: пеня у розмірі 43588,50грн, 3% відсотки річних в сумі 8753,60 грн, втрати від інфляції в сумі 160431,91грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та норм Закону України "Про судовий збір" судові витрати на судовий збір в сумі 4255,48грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" (юридична адреса: 26014, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Коробчине, вул. Хутір Комінтерн, 3; поштова адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Глінки, 7, 6-й поверх, ідентифікаційний код 30912734) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто - Трейд" (юридична адреса: 52001, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Комсомольська, 22; поштова адреса: 49089, м. Дніпропетровськ, вул. Суворова, 10, оф. 8, ідентифікаційний код 32812383) пеню у розмірі 43588,50грн, 3% відсотки річних в сумі 8753,60грн, втрати від інфляції в сумі 160431,91грн, загалом 212774,01грн, а також судовий збір в сумі 4255,48 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 12.05.2015.

Суддя Г.Б. Поліщук