Рішення № 44097719, 28.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р. Справа № 911/1327/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника Генерального прокурора України,

01011, Київ-11, вул. Різницька, 13/15

в інтересах держави в особі

1) Кабінету Міністрів України,

01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2

2) Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг",

01601, м. Київ, Печерський р-н, вул. Мечникова, 16 А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим",

97513, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський р-н, смт Гвардійське, вул. Теплічна, буд. 4

про стягнення 478 037, 47 грн

за участю представників:

прокурора - Пономарьов А.О. (службове посвідчення № 030835 від 15.12.2014);

позивача 1 - Юрченко Ю.Є. (довіреність від 05.01.2015 № 7.1-25/7818);

позивача 2 - Чміль В.В. (довіреність від 01.07.2014 № 14/20-158-14);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач 1), Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" (далі - відповідач) про стягнення 478 037, 47 грн., з яких: 399 100,40 грн. основного боргу, 33 743,78 грн. пені, 39 146,18 грн. інфляційних втрат та 6 047,11 грн. 3% річних.

Позов подано прокурором на підставі статті 121 Конституції України, статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", Указу Президента України від 23.02.2001 №111 "Про додаткові заходи щодо дальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки" та Статуту Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2001 №354.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу від 29.12.2011 №1-11-204стс-фл/753.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим судам та забезпечено розгляд, зокрема, господарських справ господарського суду Автономної Республіки Крим - господарським судом Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.04.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8601/15 від 16.04.2015) позивачем 2 подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 01.04.2015.

У судове засідання 16.04.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 01.04.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 28.04.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9843/15 від 27.04.2015) позивачем 2 подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 28.04.2015 прокурор і представники позивача 1 та позивача 2 позовні вимоги підтримали, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, при цьому, судом враховано таке.

У зв'язку з надходженням до господарського суду Київської області (вх. № 134/14 від 08.04.2014) повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача, ухвалою суду від 01.04.2015, запропоновано позивачу 2 направити копії ухвали про порушення провадження у справі на адресу відповідача кур'єрською службою доставки та надати суду докази відправки зазначених ухвал. Проте, доказів такого надіслання суду не надано.

Для належного повідомлення відповідача про дату та час судових засідань, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/2014, судом розміщено інформацію про час, дату і місце судових засідань на сторінці господарського суду Київської області (у розділі "Новини та події суду) офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" у мережі інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), докази цього містяться у матеріалах справи.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/1327/15.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача і неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.04.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора і представників позивача 1 та позивача 2, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" (далі - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу від 29.12.2011 № 1-11-204стс-фл/753 (далі - Договір), відповідно до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування, на визначений договором строк, предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу згідно з Порядком використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1904.

Згідно з пунктом 2.2. Договору, строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (далі - акт), що укладається у 5 автентичних примірниках.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу".

Сторонами підписано Додатки №1, №3, №5 до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", в яких зазначено найменування, кількість, вартість предметів лізингу та строк лізингу.

Пунктом 3.2.1. Договору визначено, що підписання сторонами акту свідчить про належне виконання лізингодавцем встановлених лізингоодержувачем умов та специфікацій предмета лізингу та прийняття лізингоодержувачем такого виконання.

Пунктом 5.1. Договору, предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом, за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.2. Договору.

Згідно з пунктом 4.2. Договору, лізингоодержувач після укладення Договору, на підставі виставленого лізингодавцем рахунку, який діє протягом 3 днів, перераховує на рахунки лізингодавця: попередній лізинговий платіж у розмірі, визначеному пунктом 4.1. Договору. Датою сплати попереднього платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.

Відповідно до пункту 4.3. Договору, з моменту підписання акта, лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1. Договору; комісію за організацію поставки предмета лізингу у розмірі, визначеному пунктом 4.1. Договору, яка сплачується разом зі сплатою чергових лізингових платежів згідно з додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів» наступним чином: 90% сплачуються разом зі сплатою першого чергового лізингового платежу, 10% сплачуються разом зі сплатою другого чергового лізингового платежу. Черговість сплати лізингових платежів, у частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору, кратна 6 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через 6 місяців з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні 6 місяців.

Згідно з пунктом 4.4. Договору, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

На виконання пункту 4.4. Договору, сторонами підписано Графіки сплати лізингових платежів, що являються Додатками №2, №4, №6 до Договору.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що договір набирає чинності від дати надходження платежу, визначеного та сплаченого згідно з пунктом 4.2. Договору, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", та виконання всіх зобов'язань за Договором.

На виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв предмети лізингу - комплект обладнання для утримання маточного поголів'я свиней типу СТС, у кількості 1 одиниці, загальною вартістю 1 814 788,50 грн.; комплект обладнання для утримання маточного поголів'я свиней типу СТС, у кількості 1 одиниці, загальною вартістю 1 555 533,00 грн.; комплект обладнання для утримання підсосних свиноматок з поросятами типу СТС, у кількості 1 одиниці, загальною вартістю 861 681,60 грн. на підставі акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 03.03.2012 № 4, який підписано уповноваженими представниками обох сторін та скріплено відбитками їх печаток. Копію акту долучено до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 4.3. Договору та Графіків сплати лізингових платежів, датами сплати лізингових платежів є кожні 6 місяці, починаючи з дати підписання акту - 03.03.2012, у зв'язку з чим, лізингові платежі повинні сплачуватися до 03 числа відповідного місяця.

Так, за твердженнями позову, у відповідача наявна заборгованість зі сплати наступних лізингових платежів: 163 430,71 грн. - за березень 2014 року, 134 608,65 грн. - за вересень 2014 року.

Відповідно до банківських довідок Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" від 21.04.2015 № 47/54 та Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" від 20.04.2015 № 36908-28.1187018, в яких відкрито поточні банківські рахунки позивача 2, встановлено відсутність перерахування коштів від відповідача за вказані періоди.

Договір за правовою природою є договором лізингу.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із передачею майна у лізинг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про фінансовий лізинг", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно з частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Крім того, згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами.

Зважаючи на викладене, з матеріалів справи вбачається, що наявні грошові зобов'язання відповідача перед позивачем 2, які виникли протягом дії Договору, строк виконання яких настав і які відповідачем не виконані.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами 1, 3 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача лізингових платежів: 163 430,71 грн. - за березень 2014 року, 134 608,65 грн. - за вересень 2014 року є обґрунтована, підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає задоволенню.

Крім того, прокурор, на підставі пункту 7.1. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, яка за розрахунком прокурора складає 33 743,78 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий прокурором, у розмірі 33 743,78 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю у заявленому розмірі.

Також, прокурором заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 6 047,11 грн. та інфляційних втрат у розмірі 39 146,18 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат і з'ясував, що розрахунок 3 % річних є арифметично вірним та підлягає задоволенню у розмірі 6 047,11 грн., а інфляційні втрати нараховано надмірно, у зв'язку з чим, вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 39 028,35 грн. Позовна вимога про стягнення 117,83 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу у розмірі 399 100,40 грн., пені у розмірі 33 743,78 грн., інфляційних втрат у розмірі 39 028,35 грн. та 3 % річних у розмірі 6 047,11 грн. У задоволенні решти позову відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" (97513, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський р-н, смт Гвардійське, вул. Теплічна, буд. 4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34398437) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, Печерський р-н, вул. Мечникова, 16 А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30401456) 399 100 (триста дев'яносто дев'ять тисяч сто) грн. 40 коп. основної заборгованості, 33 743 (тридцять три тисячі сімсот сорок три) грн. 78 коп. пені, 6 047 (шість тисяч сорок сім) грн. 11 коп. 3 % річних та 39 028 (тридцять дев'ять тисяч двадцять вісім) грн. 35 коп. інфляційних втрат.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" (97513, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський р-н, смт Гвардійське, вул. Теплічна, буд. 4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34398437) на користь Державного бюджету України 9 558 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 39 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 05.05.2015.

Суддя С.О. Саванчук