Рішення № 44097198, 07.05.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.05.15р. Справа № 904/3399/15

За позовом Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство "Парковка та реклама" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором № 17/67 оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста від 22.10.2012 у загальному розмірі 4 035 грн. 80 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за договором № 17/67 оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста від 22.10.2012 у загальному розмірі 4 035 грн. 80 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 3 985 грн. 46 коп. - основний борг;

- 50 грн. 34 коп. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 17/67 оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста від 22.10.2012 в частині повного та своєчасного внесення орендної плати за період з квітня по червень 2014 року у встановлений договором строк, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 3 985 грн. 46 коп. Крім того, на підставі пункту 4.6. вказаного договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 21.05.2014 по 15.11.2014 в сумі 50 грн. 34 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 07.05.2015.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання призначене на 07.05.2015 не з'явились.

При цьому, від позивача 06.05.2015 надійшло клопотання, в якому він просить суд припинити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на те, що відповідачем у добровільному порядку була погашена заборгованість за спірним договором, що підтверджується платіжним дорученням № @2PL237131 від 01.04.2015.

Розглянувши клопотання позивача (вхідний суду № 27505/15 від 06.05.2015) про припинення провадження по справі, суд дійшов висновку про наступне.

Так, припинення господарським судом провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору передбачено пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмету спору (наприклад, сплата суми боргу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Згідно із абзацом 3 пункту 4.4. зазначеної постанови, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як свідчать матеріали справи, позовна заява Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області надійшла до господарського суду 20.04.2015 (вхідний суду 3422/15 від 20.04.2015), що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на першому аркуші позовної заяви від 14.01.2015 № 86. Провадження у справі № 904/3399/15 судом порушено 21.04.2015.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що оскільки заявлена до стягнення сума боргу перерахована відповідачем позивачу 01.04.2015, тобто до порушення провадження по справі № 904/3399/15, а отже підстави для застосування судом пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відсутні, а отже суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спру.

З підстав наведених вище справа підлягає вирішенню по суті спору згідно з вимогами чинного законодавства.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, при цьому, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення № 4994525149560 (5010101046358), яке повернулося до господарського суду з відміткою про отримання ухвали суду 24.04.2015.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, при цьому, про день, час та місце розгляду справи був також повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення № 4994525149544 (5005702052220), яке повернулося до господарського суду з відміткою про отримання ухвали суду 28.04.2015.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.04.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 50105, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, 52/30, на вказану адресу і направлялась кореспонденція господарського суду для відповідача.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 21.04.2015 була надіслана сторонам у справі завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представників сторін.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22.10.2012 між Управлінням комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар, відповідач) було укладено договір № 17/67 оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 274,5 кв.м на 1-му поверсі окремо розташованої нежилої будівлі (далі - об'єкт оренди), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 для використання під розміщення меблевої майстерні, балансоутримувачем якого є орендодавець.

Договір діє з 22.10.2012 по 22.09.2015 включно (пункт 10.1. договору).

Доказів повернення майна з оренди, а також доказів розірвання або припинення договору оренди сторонами суду не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору № 17/67 від 22.10.2012, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в статті 759 Цивільного кодексу України та статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Договір оренди вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Вступ орендаря у строкове платне користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі, який необхідно оформити в 5-ти денний термін з КП "Парковка та реклама" (пункти 2.1., 2.2. договору).

22.10.2012 на виконання умов договору між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення загальною площею 274,5 кв.м на 1-му поверсі окремо розташованої нежилої будівлі (далі - об'єкт оренди), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10).

Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами акту від 22.10.2012, суд дійшов висновку стосовно належного виконання орендодавцем обов'язку щодо надання відповідачу в оренду відповідного приміщення.

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату. Аналогічні положення містяться в пункті 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частини 1, частини 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частинами 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди.

Так, при укладенні договору у розділі 4 договору були визначені умови щодо розміру та порядку сплати орендної плати.

Так, згідно з пунктом 4.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 15% від незалежної вартості об'єкта оренди. Орендна плата становить 2 846 грн. 63 коп. без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляцій) - вересень 2012 року. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2012 року визначається шляхом коригування її розміру за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди. Орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок "КП "Парковка та реклама" щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного після сплачуваного, з подальшим перерахуванням 70% коштів до міського бюджету. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, починаючи. Індекс інфляції визначається щомісячно Держкомстатом України. Розмір орендної плати може бути переглянуто у разі зміни методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством.

Орендар вносить орендну плату за користування об'єктом оренди незалежно від наслідків господарської діяльності (пункт 4.5. договору).

Вказаний пункт договору кореспондується з положеннями частин 1 та 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в яких встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Крім того, у розділі 7 договору відповідач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату, визначену договором.

У той же час, відповідно до наданого Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради розрахунку заборгованості відповідача по орендній платі за період з квітня 2014 року по червень 2014 року включно, борг відповідача з орендної плати за вказаний період перед бюджетом становить 3 985 грн. 46 коп., а перед третьою особою - 1 708 грн. 06 коп.

У позовній заяві позивач посилається на несплату відповідачем орендної плати за період з квітня 2014 року по червень 2014 року, що і є причиною спору.

При цьому, від позивача 06.05.2015 надійшло клопотання, в якому він просив суд припинити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на те, що відповідачем у добровільному порядку була погашена заборгованість за спірним договором, що підтверджується платіжним дорученням № @2PL237131 від 01.04.2015.

Розглянувши клопотання позивача (вхідний суду № 27505/15 від 06.05.2015) про припинення провадження по справі, суд встановлено наступне.

Так, припинення господарським судом провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору передбачено пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмету спору (наприклад, сплата суми боргу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Згідно із абзацом 3 пункту 4.4. зазначеної постанови, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як свідчать матеріали справи, позовна заява Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області надійшла до господарського суду 20.04.2015 (вхідний суду 3422/15 від 20.04.2015), що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на першому аркуші позовної заяви від 14.01.2015 № 86. Провадження у справі № 904/3399/15 судом порушено 21.04.2015.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що оскільки заявлена до стягнення сума боргу перерахована відповідачем позивачу 01.04.2015, тобто до порушення провадження по справі № 904/3399/15, а отже підстави для застосування судом пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відсутні, а отже суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання позивача про припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спру.

Отже, судом встановлено, що відповідачем платіжним дорученням № @2PL237131 від 01.04.2015 було перераховано на рахунок КП "Парковка та реклама" суму в розмірі 7 262 грн. 59 коп. з призначенням платежу: за оренду приміщення за договором № 17/67 за період 07.2014; адреса об'єкту оренди АДРЕСА_2.

Крім того, позивачем до клопотання про припинення провадження у справі додано копію:

- листа від 07.04.2015, в якому КП "Парковка та реклама" повідомляє начальника управління комунальної власності міста про те, що відповідач сплатив існуючу заборгованість у повному обсязі 01.04.2015. Слід зауважити, що згідно вхідного штампу, вказаний лист отриманий 07.04.2015;

- листа від 09.04.2015, в якому позивач повідомляє начальника юридичного управління виконкому міськради про те, що відповідач сплатив існуючу заборгованість та станом на 07.04.2015 заборгованість з орендної плати відсутня. Слід зауважити, що згідно вхідного штампу, вказаний лист отриманий 14.04.2015.

При цьому, позивач, обізнаний про відсутність спірної заборгованості (що підтверджується вказаними вище листами) 20.04.2015 звернувся до суду про стягнення заборгованості в сумі 4 035 грн. 80 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума боргу в розмірі 4 035 грн. 80 коп. за договором № 17/67 оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста від 22.10.2012 є безпідставно заявленою, оскільки відповідачем заборгованість погашено 01.04.2014, тобто до винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у цій справі (ухвала від 21.04.2015).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до правил статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко