Рішення № 44097110, 07.05.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.05.15р. Справа № 904/3142/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Берінг", м.Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м.Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Мележик О.О. - довіреність № ББУ/ПУ435/ВП/14 від 16.12.14р.;

від відповідача: представник Грудистий А.В. - довіреність № 808/12-1683 від 22.12.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Берінг", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 508690,55грн. основної заборгованості.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 808104-1800 від 07.04.2015р. ухвалою суду від 10.04.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 07.05.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 21.04.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 17.04.2015р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 21.04.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 17.04.2015р. та явкою представника в судове засідання.

07.05.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, подав заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості, наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, згідно заяви про зменшення.

Таким чином, з урахуванням заяви за вих.№808105-1830 від 07.04.2015р. про зменшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 421084,36грн. та судові витрати по справі.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечує, однак надає до суду наступні документи:

- клопотання в порядку статей 22, 77 Господарського процесуального кодексу України в якому просить суд надати додатковий час для можливості врегулювати спір мирним шляхом і погасити заборгованість в добровільному порядку.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що відповідач має тяжке фінансове становище, що спричинено не здійсненням розрахунків з боку покупців вугільної продукції.

- клопотання в порядку статей 22, 77 Господарського процесуального кодексу України в якому просить суд надати додатковий час для можливості врегулювати спір мирним шляхом і погасити заборгованість в добровільному порядку.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що відповідач має тяжке фінансове становище, що спричинено не здійсненням розрахунків з боку покупців вугільної продукції.

- клопотання в порядку статей 4-6, 22 Господарського процесуального кодексу України в якому просить суд призначити справу до слухання колегією у складі трьох суддів.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що сторони по різному тлумачать пункт 4.4 договору.

- клопотання про призначення судової експертизи.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що судова експертиза допоможить визначити строк виникнення зобов'язання по оплаті продукції.

- клопотання в порядку статей 22, 79 Господарського процесуального кодексу України в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до вирішення справи за позовом відповідача до позивача про тлумачення умов договору.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 07.05.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю «БЕРІНГ» (далі по тексту -позивач, постачальник) та публічне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (далі по тексту - відповідач, покупець) уклали договір №13-16/433-КП (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі по тексту - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі і специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 1.1 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій до даного договору, але не повинна перевищувати 999000,00грн., з урахуванням НДС.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 договору, ціни на продукцію, що поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору. Розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником по даному договору, здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 (шестидесятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. У випадку, якщо строк оплати приходиться на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань строк дії договору визначається до 31.12.2014р. включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за даним договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань (пункт 8.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору підписано специфікації в яких визначено найменування продукції, номенклатурний номер, номер, індекс стандартів, ТУ та інше, одиницю виміру, кількість, ціну, строк поставки та код поставки.

Позивач поставив відповідачу товар, який останній прийняв без заперечень та зауважень, однак вчасно не оплатив чим порушив умови укладеного між сторонами договору і що стало підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував, а навпаки підтвердив в залі судового засідання.

В наданому через канцелярію суду відзиві на позов відповідач зазначив, що позивач не довів належними доказами факт поставки продукції по договору, так як не надав до суду документи, які визначені пунктом 4.3 договору.

Крім того, відповідач, у письмових поясненнях стверджує, що між сторонами існує спір щодо тлумачення пункту 4.4 договору.

У відзиві на позов, на відміну від зали судового засідання, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 421084,36грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення пункту 5.3 договору, строк оплати товару отриманого за видатковими накладними є таким, що настав.

Дії відповідача про визнання боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Доказів оплати товару в сумі 421084,36грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо клопотання відповідача.

Пунктом 10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення" визначено, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

- клопотання в порядку статей 22, 77 Господарського процесуального кодексу України в якому просить суд надати додатковий час для можливості врегулювати спір мирним шляхом і погасити заборгованість в добровільному порядку.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що відповідач має тяжке фінансове становище, що спричинено не здійсненням розрахунків з боку покупців вугільної продукції.

- клопотання в порядку статей 22, 77 Господарського процесуального кодексу України в якому просить суд надати додатковий час для можливості врегулювати спір мирним шляхом і погасити заборгованість в добровільному порядку.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що відповідач має тяжке фінансове становище, що спричинено не здійсненням розрахунків з боку покупців вугільної продукції.

Розглянувши два клопотання відповідача про надання додаткового часу для погашення заборгованості в добровільному порядку господарський суд зазначає, що жодних переговорів щодо мирного врегулювання спору між сторонами не ведеться, фактичні клопотання відповідача та дії, які вчиняються відповідачем спрямовані на затягування справи та зловживання процесуальними правами, тому господарський суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та зазначає, що відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Однак, це є правом суду, а не обов'язком, при цьому суд враховує вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи.

- клопотання в порядку статей 4-6, 22 Господарського процесуального кодексу України в якому просить суд призначити справу до слухання колегією у складі трьох суддів.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що сторони по різному тлумачать пункт 4.4 договору.

Розглянувши клопотання відповідача про слухання справи колегіально, господарський суд зазначає, що справа не є складною і відсутня потреба у колегіальному розгляді, у зв'язку з чим в задоволенні вказаного клопотання господарський суд відмовляє.

- клопотання про призначення судової експертизи.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що судова експертиза допоможить визначити строк виникнення зобов'язання по оплаті продукції.

Розглянувши клопотання про призначення судової експертизи господарський суд зазначає, що судова експертиза, відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України, призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Дослідивши дану справу господарський суд не вбачає питань, які потребують спеціальних знань, а дії відповідача кваліфікує, як затягування процесу.

- клопотання в порядку статей 22, 79 Господарського процесуального кодексу України в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до вирішення справи за позовом відповідача до позивача про тлумачення умов договору.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи за позовом відповідача до позивача про тлумачення умов договору господарський суд констатує відсутність ухвали суду про призначення справи за позовом відповідача до позивача про тлумачення умов договору до розгляду.

Крім того, господарський суд зазначає, що в даній справи вивчено спірних договір та надано правову оцінку взаємовідносинам сторін.

Господарський суд наголошує, що тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

Господарський суд також зазначає, що позивач поставив товар, а відповідач його прийняв та частково оплатив і спір щодо тлумачення умов укладеного між сторонами договору не виникав до розгляду справи про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар.

Вказані дії відповідача кваліфікуються як дії спрямовані на затягування судового процесу.

Щодо заперечень відповідача.

Позиція відповідача спростовується статтею 666 Цивільного кодексу України, якою визначеною, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Представник відповідача стверджував, що відсутні докази передачі позивачем відповідачу документів визначених пунктом 4.3 договору.

Господарський суд зазначає, що відсутність доказів не доводить факт не передачі позивачем відповідачу визначених пунктом 4.3 договору документів.

Господарський суд констатує, що сторони визнають, що товар є переданим, а отже товар повинен бути оплаченим.

Заперечення відповідача розцінюються, як ухилення від належного виконання умов укладеного між сторонами договору в частині оплати товару.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що позивач передав, а відповідач отримав товар, однак останній всупереч умов договору за товар вчасно не розрахувався.

Господарський суд встановив, що строк оплати спірного товару настав.

Заперечення відповідача господарським судом визнані необґрунтованими.

Крім того, господарський суд зазначає, що в даній справи вивчено спірних договір та надано правову оцінку взаємовідносинам сторін.

Господарський суд наголошує, що тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

Господарський суд також зазначає, що позивач поставив товар, а відповідач його прийняв та частково оплатив і спір щодо тлумачення умов укладеного між сторонами договору не виникав до розгляду справи про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар.

Вказані дії відповідача кваліфікуються як дії спрямовані на затягування судового процесу.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 8421,69грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що судовий збір платіжним дорученням №834 від 06.04.2015р. внесено в розмірі 10173,81грн., а в результаті зменшення позовних вимоги судовий збір стягнуто з відповідача в розмірі 8421,69грн. господарський суд прийняв рішення повернути позивачу надміру сплачений судовий збір у розмірі 1752,12грн.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 509, 525, 526, 530, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76; ідентифікаційний код 00178353) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРІНГ» (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Немировича-Данченка, 26, корп.2, кв.25; ідентифікаційний код 36960280) 421084,36грн. (чотириста двадцять одна тисяча вісімдесят чотири грн. 36 коп.) основної заборгованості; 8421,69грн. (вісім тисяч чотириста двадцять одна грн. 69 коп.) судового збору, видати наказ.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «БЕРІНГ» (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Немировича-Данченка, 26, корп.2, кв.25; ідентифікаційний код 36960280) з державного бюджету суму надміру сплачений судовий збір у розмірі 1752,12грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят дві грн. 12 коп.) за платіжним дорученням №834 від 06.04.2015р., винести ухвалу.

Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

08.05.2015 року

Суддя І.В. Петренко