Ухвала суду № 44097059, 30.03.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 березня 2015 року Справа № 907/544/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Мачульського Г.М.,

суддів:Бакуліної С.В.,

Волковицької Н.О., Грейц К.В., Добролюбової Т.В.,перевіривши заявуМалого приватного підприємства "Ольвія"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 24.12.2014у справі№ 907/544/14за позовомМалого приватного підприємства "Ольвія"доПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк"провизнання договорів іпотеки припиненими,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.08.2014 у справі №907/544/14 визнано припиненими договори іпотеки №22.1/357-3.3-08, №22.1/357-3.5-08, №22.1/357-3.6-08, №22.1/357-3.7-08 від 12.03.2009, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина-Закарпаття" та Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 у цій справі вказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 постанову суду апеляційної інстанції від 06.11.2014 залишено без змін.

Мале приватне підприємство "Ольвія" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2014 у цій справі, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2014, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.08.2014 залишити без змін.

Заяву, з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 24.04.2012 у справі №2/5007/86/11, постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі №6-201цс14, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 23 Закону України "Про іпотеку", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Перевіривши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У постанові від 24.12.2014 у справі №907/544/14 Вищий господарський суд України погодився з висновками апеляційного суду про наявність підстав для відмови в позові про визнання договорів іпотеки припиненими при наявності встановлених судами обставин справи про те, що в іншій справі було задоволено позов про визнання договорів іпотеки недійсними. При цьому судом касаційної інстанції було враховано, що після визнання договорів іпотеки недійсними в іншій справі, у справі про перегляд якої просить заявник встановлено, що після вказаного судового рішення про визнання договорів іпотеки недійсними було укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок, які знаходились в іпотеці за вищевказаними, визнаними недійсними договорами іпотеки. Враховуючи, що в подальшому вказане рішення суду в іншій справі про задоволення позову про визнання договорів іпотеки недійсними було скасовано судом касаційної інстанції і залишено в силі рішення місцевого господарського суду про відмову у позові, суд касаційної інстанції дійшов правового висновку про те, що у зв'язку із переходом до особи права власності на земельні ділянки (предмет іпотеки) шляхом їх придбання за договорами купівлі-продажу, така особа набуває статусу іпотекодавця за договорами іпотеки.

Водночас у постанові від 24.04.2012 у справі №2/5007/86/11, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився із правовими висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки відчуження предмету іпотеки мало місце під час чинного судового рішення у справі №30/92, яким визнано недійсними з моменту укладення іпотечний договір та договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, то незважаючи на те, що таке рішення в подальшому було скасовано Верховним Судом України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що за вказаних обставин було реалізовано не предмет іпотеки, а власне майно особи.

Таким чином колегія суддів дійшла до висновку про те, що наявні ознаки для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Разом з тим, до кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, а тому постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 24.12.2014 у справі №6-201цс14 не може бути підставою для допуску справи до Верховного Суду України, оскільки останню прийнято згідно з главою 3 розділом V ЦПК України, якою встановлено порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України після їх перегляду в касаційному порядку.

З огляду на викладене належить допустити справу до провадження Верховного Суду України.

Керуючись пунктом 1 частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України,

УХВАЛИВ:

Допустити справу №907/544/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяГ. МачульськийСудді: С. Бакуліна Н. Волковицька К. Грейц Т. Добролюбова