Рішення № 44097041, 27.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.04.15р. Справа № 904/9377/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Торговий Дім "Дніпровський", м. Апостолове

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д", с. Нива Трудова, Апостолівський р-н, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості у сумі 1 678 627, 76 грн.

Головуючий колегії Мельниченко І.Ф.

Члени колегії - судді: Бєлік В.Г.

Кеся Н.Б.

Представники:

Від позивача: Талоконов К.В., дов. № 1201/15-1 від 12.01.2015 року, представник;

Від першого відповідача: Тумасов Р.Г., дов. № б/н від 01.08.2014 року, представник;

Від другого відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Торговий Дім "Дніпровський" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д" 1 221 693,69 грн., що складають суму заборгованості за договором фінансового лізингу № 57АФ-12 від 17.08.2012 року, 204 492,52 грн. - штрафу, 33 561,66 грн. - річних, 227 013,86 грн. - інфляції.

Позивачем 16.04.15 р. надано уточнення до позовної заяви, в частині нарахування річних, відповідно до якого останнім уточнено суму чергових платежів на момент виникнення прострочення оплати, та збільшено період нарахування річних до 16.04.15 р., в результаті чого сума річних склала 25 427, 53 грн.

Відповідно до приписів п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., зазначену вище заяву позивача господарський суд розцінює як зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми річних, яка судом прийнята до розгляду.

Перший відповідач вимоги позивача щодо стягнення інфляції не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що в договорі вартість майна встановлена в доларах США, в той час як офіційний індекс інфляції, який розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України - гривні.

Безпідставним, на думку першого відповідача є і вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 204 492, 52 грн., нараховані за період з жовтня 2012 р. по серпень 2014 р., оскільки, з огляду на залучений до матеріалів справи розрахунок, останній вважає, що позивач фактично просить стягнути пеню в зазначеному розмірі, при здійсненні розрахунку якої не було взято до уваги приписи ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, ТОВ „Агро-Торговий Дім „Дніпровський" вважає, що розрахунок суми пені необхідно привести у відповідність до зазначених вище норм законодавства.

У відзиві на позов останній викладає контррозрахунок пені.

Заперечень та спростувань відносно суми основного боргу, відзив на позовну заяву не містить.

Другий відповідач відзив на позовну заяву не надав, його повноважний представник в судове засідання не з'явився.

Оcтанній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштові повідомлення про отримання останнім ухвал господарського суду про неодноразове відкладення розгляду справи (а.с. 70-72, 79).

Таким чином, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

27.04.15 р. в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агротек" (Лізингодавець; Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-Торговий дім „Дніпровський" (Лізингоодержувач; Перший відповідач) укладено договір фінансового лізингу № 57АФ-12 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. вище зазначеного Договору, в порядку та на умовах, визначених Договором, Лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування Предмет лізингу, а лізингоодержувач приймає Предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах Договору. Найменування, марка, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість Майна на момент укладення Договору наведені в Додатку № 1 „Специфікація".

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно Специфікації до вказаного вище Договору лізингу, яка є його невід'ємною частиною, предметом Договору лізингу є:

глибокорозпушувач John Deere 512 сер. № 1N00512XCB0740658, глибокорозпушувач John Deere 512 сер. № 1N00512XAB0740663, глибокорозпушувач John Deere 512 сер. № 1N00512XEB0740652, глибокорозпушувач John Deere 512 сер. № 1N00512XEB0740666, глибокорозпушувач John Deere 512 сер. № 1N00512XLB0740664, глибокорозпушувач John Deere 512 сер. № 1N00512XJB0740660, глибокорозпушувач John Deere 512 сер. № 1А80512ХLC0745365, глибокорозпушувач John Deere 512 сер. № 1А80512XVC0745315.

В п.п. 4.1., 4.2. Договору лізингу сторони узгодили, що предмет лізингу передається Лізингодавцем та приймається в лізинг Лізингоодержувачем у строк до 14.09.2012 р. за умови сплати Лізингоодержувачем Лізингодавцю Авансового платежу, а також комісії, зазначеної в Договорі, та лише після виконання Лізингоодержувачем вимог щодо страхування Майна.

Передача Лізингодавцем і прийом Лізингодержувачем Майна в лізинг здійснюється на підставі Акту приймання-передачі майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1. Майно вважається переданим Лізингоодержувачу з дати підписання акта приймання-передачі.

Виконуючи умови Договору лізингу, Лізингодавець (позивач) передав, а Лізингоодержувач (перший відповідач) прийняв предмет лізингу, що підтверджується актами приймання-передачі від 02.10.2012 р. та від 15.10.2012 р. (а.с. 19, 21).

Відповідно до п. 2.1. Договору лізингу, ціна договору становить гривневий еквівалент вартості майна у доларах США, виходячи із розрахунку, наведеного у п. 2.2.2. Договору.

Згідно п. 2.2. Договору лізингу, ціна Договору становить гривневий еквівалент 396 136 доларів США, що розраховується із суми в гривнях за курсом продажу Долару США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі „УкрДілінг" сформованим на 16:00 за Київським часом на дату, що передує даті укладення договору, та становить 3 210 088, 08 грн., у тому числі ПДВ. Ціна договору підлягає перерахунку за міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання акту приймання-передачі Майна, відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору лізингу, за надання Предмету лізингу у фінансовий лізинг, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю одноразову комісію, яка є першим лізинговим платежем, в розмірі 1 відсоток від ціни Договору. Комісія сплачується Лізингоодержувачем на поточний рахунок Лізингодавцю в національній валюті за міжбанківським курсом на дату , що передує даті фактичної оплати у строк до 14.09.2012 року.

21.07.14 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої останні домовились про повернення лізингоодержувачем Лізингодавцю наступного майна: глибокорозпушувач John Deere 512 сер. № 1N00512XEB0740666, глибокорозпушувач John Deere 512 сер. № 1N00512XLB0740664, у зв'язку з чим сторони також узгодили графік лізингових платежів в новій редакції (а.с. 22-23).

Відповідно до акту прийому-передачі від 21.07.14 р., перший відповідач повернув зазначене вище майно позивачу (а.с. 24).

31.07.14 р. в Додатковій угоді № 2 до Договору сторони домовились про повернення наступного майна: глибокорозпушувача John Deere 512 сер. № 1А80512ХLC0745365, глибокорозпушувача John Deere 512 сер. № 1А80512XVC0745315, глибокорозпушувача John Deere 512 сер. № 1N00512XCB0740658, глибокорозпушувача John Deere 512 сер. № 1N00512XAB0740663, глибокорозпушувача John Deere 512 сер. № 1N00512XEB0740652, глибокорозпушувача John Deere 512 сер. № 1N00512XJB0740660, яке відповідно до акту прийому-передачі від 01.09.14 р. було повернуто позивачу (а.с. 26).

Згідно п. 3.1. Договору лізингу, усі платежі за Договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов Договору та Додатку № 2 „Графік внесення лізингових платежів" до Договору шляхом перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, вказаний в Договорі.

В п. 3.4. Договору лізингу сторони передбачили, що лізингові платежі складаються з:

- суми, яка відшкодовує частину вартості майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в Графіку, помноженої на фіксований міжбанківський курс Акту приймання-передачі;

- комісії за користування, що розраховується як різниця суми Лізингового платежу та Суми, яка компенсує частину Вартості майна. Яка не може бути меншою за 1 гривню.

Відповідно до п. 3.3. Договору лізингу, розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в графіку. Сума чергового лізингового платежу, є гривневим еквівалентом відповідної суми (в доларах США), виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати Лізингоодержувачем чергового Лізингового платежу, зазначеного в Графіку. Такий порядок застосовується до усіх Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими, згідно з договором.

При підписанні акту прийому-передачі лізингового майна від 01.09.14 р., сторони погодили, що на момент укладення Акту прострочена та несплачена заборгованість Лізингоодержувача (в частині несплати суми, яка компенсує частину вартості предмету лізингу) складає гривневий еквівалент 80 071, 23 Доларів США, що розраховується в гривні за міжбанківським курсом фактичної оплати, передбаченим Договором, або за міжбанківським курсом на дату, що передує даті складання Лізингодавецем позовної заяви.

Згідно п. 3.3.1. Договору, у випадку, якщо Лізингоодержувач здійснить оплату Лізингового платежу після строку його оплати, вказаного в Графіку, і на дату фактичної оплати Лізингового платежу міжбанківський курс фактичної оплати Лізингового платежу буде більшим, ніж міжбанківський курс графіку, Лізингоодержувач зобов'язаний здійснити оплату такого Лізингового платежу, виходячи з міжбанківського курсу фактичної оплати.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно розрахунку суми основного боргу, наведеного позивачем у таблиці № 1 (позовної заяви), заборгованість по лізинговим платежам останнім розрахована по курсу долару до гривні за даними „УкрДілінг" на 11.11.2014 року, яка склала суму 1 221 693, 69 грн.

Доказів виконання зобов'язань щодо оплати лізингових платежів в строки визначені в Графіку в сумі 1 221 693, 69 грн., відповідач, на момент розгляду спору, не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу слід визнати обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем уточненого розрахунку сума річних за період з 21.10.13 р. по 16.04.15 р. складає 25 427, 53 грн. та підлягає до примусового стягнення.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляції грошових коштів за період з жовтня 2013 р. по серпень 2014 р. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як вже було зазначено вище, в спірному договорі сторони визначили, що вартість майна, яке є предметом лізингу встановлюється у доларах США.

Згідно розрахунку суми основного боргу, наведеного позивачем у таблиці № 1 (позовної заяви), заборгованість по лізинговим платежам останнім розрахована по курсу долару до гривні за даними „УкрДілінг" на 11.11.2014 року, яка склала суму 1 221 693, 69 грн.

Отже, застосування інфляційного індексу, який мав місце в період з жовтня 2013 р. по серпень 2014 р. до сум грошових коштів, які розраховані по курсу долару США станом на 11.11.2014 р. є безпідставним.

До того ж, як вірно зазначено у відзиві на позов, офіційний індекс інфляції, який розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Зазначене вище узгоджується з приписами п. 8.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р.

Вимоги позивача щодо стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Застосування такого виду неустойки як штраф до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі.

В п. 8.1 Договору сторонами передбачено, що у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений у графіку, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 0,2 відсотки від суми простроченого лізингового платежу за кожен випадок порушення строків оплати лізингового платежу.

Визначення сторонами, в зазначеному вище пункті договору, що є „кожним випадком порушення строків оплати лізингового платежу", до уваги не приймається, оскільки, таке визначення, по-перше, не відповідає фактичним обставинам, а по-друге, воно може встановлюватися лише у випадку, якщо сторони досягли згоди про відповідальність у вигляді тривалої неустойки, тобто, пені.

В даному ж випадку, сторони дійшли згоди щодо застосування відповідальності у вигляді штрафу, про що було наголошено представником позивача у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що оплата лізингових платежів, відповідно до умов Договору та графіку платежів, повинна здійснюватись кожного місяця, кожне порушення такого зобов'язання і є випадком, за який сторонами встановлено відповідальність у вигляді стягнення штрафу.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку штрафу, його сума значно завищена, оскільки, сума на яку нараховувався штраф, не вірно визначена, а відповідно до розрахунку, викладеного в уточненні до позовної заяви, суми заборгованості на момент порушення склали:

на 21.10.2013 р. - 89 168,13 грн.;

на 21.11.2013 р. - 233 700, 64 грн.;

на 21.12.2013 р. - 236 019, 29 грн.;

на 21.01.2014 р. - 8 287, 19 грн.;

на 21.02.2014 р. - 8 093, 56 грн.;

на 21.03.2014 р. - 10 123, 05 грн.;

на 21.04.2014 р. - 11 007, 92 грн.;

на 21.05.2014 р. - 12 000, 63 грн.;

на 21.06.2014 р. - 11 469, 38 грн.;

на 21.07.2014 р. - 11 643 грн.

на 21.08.2014 р. - 7 943, 03 грн.

Отже, нарахування штрафу слід здійснювати саме на вказані суми.

До того ж, позивачем здійснено нарахування штрафу, за методикою нарахування пені.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що до стягнення підлягає штраф, який розрахований саме за кожен випадок порушення строків оплати лізингового платежу, тобто щомісячно.

Після перерахунку сума штрафу склала 1 278, 85 грн., яка і підлягає до примусового стягнення.

17.08.2012 р. між Позивачем, Першим відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фактор Д" (Поручитель; другий відповідач) укладено Договір поруки № 1П/57АФ-12 (далі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. вище зазначеного Договору поруки, предметом Договору є зобов'язання Поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Лізингоодержувачем, своїх зобов'язань перед Лізингодавцем, які випливають з умов Договору фінансового лізингу № 57АФ-12 від 17.08.12 р., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу № 57АФ-12 від 17.08.12 р.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 553 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до п. 2.1. Договору поруки, у випадку неможливості виконання першим відповідачем своїх зобов'язань за Договором позивач має право на свій розсуд пред'явити свої вимоги безпосередньо до другого відповідача чи першого відповідача або обом сторонам одночасно.

Згідно п. 3.1.1. Договору, другий відповідач зобов'язаний протягом одного робочого дня від дати отримання письмової вимоги позивача про прострочення першим відповідачем забезпеченого порукою зобов'язання, виконати відповідне зобов'язання, шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості першого відповідача за Договором.

31.03.14 р. позивач направив другому відповідачу вимогу про погашення заборгованості за Договором, яка була отримана останнім 03.04.14 р., про що свідчить копія поштового повідомлення (а.с. 29-30), проте, другий відповідач заборгованість за Договором не сплатив.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу, суми річних та штрафу підлягають задоволенню солідарно з обох відповідачів.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір", передбачено підстави для повернення судового збору, зокрема, сплачена сума судового збору повертається в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, відповідно до матеріалів справи, позивачем, згідно платіжного доручення № 2801 від 24.11.14 р. сплачено судовий збір в сумі 33 735, 23 грн.

Зважаючи на зменшення позивачем розміру позовних вимог, судовий збір в сумі 162, 68 грн., відповідно до ст. 7 зазначеного вище Закону підлягає поверненню останньому із державного бюджету.

Крім того, судовий збір в сумі 24 967, 99 грн, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягає покладенню на відповідачів в рівних частинах (50%), зважаючи на невиконання ними обома зобов'язань за договором, що було встановлено при розгляді даного спору.

Керуючись ст. 526, 549, 610, 611, 625 ст. 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 7 Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 4, 7 Закону України „Про судовий збір", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Торговий Дім „Дніпровський" (53802, Дніпропетровська обл., м. Апостолове, вул. Мічуріна, б. 20-А, Ідентифікаційний код: 31874674, р/р 260093016094 в АБ „Національні інвестиції", МФО 300498) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Д" (53810, Дніпропетровська обл., Апостолівський район, с. Нива Трудова, вул. Леніна, б. 11, Ідентифікаційний код: 36532151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротек" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, п/р 26008013020111 в АТ „Сбербанк Росії", МФО 320627) 1 221 693 (один мільйон двісті двадцять одна тисяча шістсот дев'яносто три гривні) 69 коп. основного боргу, 25 427 (двадцять п'ять тисяч чотириста двадцять сім гривень) 53 коп. річних, 1 278 (одна тисяча двісті сімдесят вісім гривень) 85 коп. штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Торговий Дім „Дніпровський" (53802, Дніпропетровська обл., м. Апостолове, вул. Мічуріна, б. 20-А, Ідентифікаційний код: 31874674, р/р 260093016094 в АБ „Національні інвестиції", МФО 300498) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротек" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, п/р 26008013020111 в АТ „Сбербанк Росії", МФО 320627) 12 483 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят три гривні) 99 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Д" (53810, Дніпропетровська обл., Апостолівський район, с. Нива Трудова, вул. Леніна, б. 11, Ідентифікаційний код: 36532151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротек" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, п/р 26008013020111 в АТ „Сбербанк Росії", МФО 320627) 12 483 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят три гривні) 99 коп. судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Агротек" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, п/р 26008013020111 в АТ „Сбербанк Росії", МФО 320627) із державного бюджету 162 (сто шістдесят дві гривні) 68 коп. судового збору, платіжним дорученням № 2801 від 24.11.14 р., яке залишено в матеріалах справи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 05.05.15 р.

Головуючий колегії Суддя Суддя І.Ф. Мельниченко В.Г. Бєлік Н.Б. Кеся