Рішення № 44097014, 05.05.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.05.15р. Справа № 904/1555/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод підйомно-транспортного устаткування "Віра-Сервіс Інтермаш", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 82 191,48 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Гомов В.В., довіреність № 2015/251 від 29.04.2015 року, представник;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод підйомно-транспортного устаткування "Віра-Сервіс Інтермаш" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про стягнення заборгованості у сумі 70 653, 37 грн., з яких: 61 950,00 грн. - основна сума боргу, 5 086,51 грн. - інфляційні втрати за період з 11.11.2014 року по 01.02.2015 року, 519,36 грн. - 3% річних за період з 11.11.2014 року по 20.02.2015 року та 3 097,50 грн. - пеня за період з 11.11.2014 року по 20.02.2015 року. Судовий збір у сумі 1 827,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором № 590141348 від 28.08.2014 року. Позивач зазначає, що виконав роботи з обробки отворів у диску колісних центрів у кількості 20 штук протягом вересня - жовтня 2014 року на суму 61 950,00 грн., на підтвердження чого посилається на двосторонній акт виконання робіт (надання послуг) № 26 від 10.10.2014 року. Згідно зі специфікацією № 1 розрахунок здійснюється протягом 30-ти календарних днів після підписання акту виконаних робіт, однак відповідач виконані роботи не оплатив.

Відповідач заперечує проти позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1 249,95 грн. Обгрунтованими вважає інфляційні втрати лише за грудень 2014 року та січень 2015 року у сумі 3 836,56 грн. Нарахування інфляційних втрат за листопад 2014 року оспорює, посилаючись на постанову пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

10.04.2015 року представник відповідача подав до суду заяву про розстрочку виконання рішення у справі строком на три місяці з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця. Заява вмотивована тим, що підприємство знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі. 60% ринку збуту продукції підприємства відбувалось споживачам Російської Федерації, які на сьогоднішній день відмовляються від своїх замовлень та шукають інших виробників. За підсумками четвертого кварталу 2014 року відповідач є збитковим підприємством. Своєчасне виконання рішення суду є об'єктивно неможливим у зв'язку з відсутністю обігових коштів. Звернення стягнення на майно спричинить зупинку роботи підприємства, потягне за собою невиплату заробітної плати працівникам та несплату податків.

29.04.2015 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог та просить стягнути з останнього заборгованість на загальну суму 82 191,48 грн., з яких 61 950,00 грн. - основний борг, 16 263,10 грн. інфляційні втрати за період з 10.11.2014 року по 01.05.2015 року, 880,88 грн. - 3% річних за період з 10.11.2014 року по 01.05.2015 року та 3 097,50 грн. - пеня за період з 11.11.2014 року по 20.02.2015 року.

Також позивачем надані письмові пояснення на відзив на позов та заперечення проти заяви про надання розстрочки виконання рішення у яких вказує, що стягненню з відповідача підлягає інфляційна складова боргу, починаючи з листопада 2014 року. У задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення позивач просить відмовити, оскільки, як вбачається з фінансової звітності відповідача, розміщеної на веб-сайті, на кінець 2013 року вартість його чистих активів складала 3 455 296 тис. грн. Розмір позовних вимог у даній справі (з урахуванням збільшення позовних вимог) становить 82,2 тис. грн. Тобто, вимоги позивача співвідносяться з чистими активами відповідача як 82 до 3 445 296 і складають 0,002% від вартості чистих активів відповідача.

30.04.2015 року відповідач подав до суду відзив на заяву про збільшення позовних вимог у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1 458,34 грн., оскільки вважає неправомірним нарахування інфляційних втрат за листопад 2014 року.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду від 26.02.2015 року.

Справа призначалася до розгляду на 23.03.2015 року, 15.04.2015 року та на 05.05.2015 року після продовження ухвалою господарського суду від 15.04.2015 року за клопотанням представника позивача строку розгляду спору на п'ятнадцять днів до 12.05.2015 року включно.

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 26.02.2015 року (а.с. 29 - 31 том 1). Належним цьому доказом є наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення судових ухвал.

За таких обставин неявка представника відповідача у судове засідання 05.05.2015 року не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

У судовому засіданні 05.05.2015 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод підйомно-транспортного устаткування "Віра-Сервіс Інтермаш" (далі - Виконавець, Позивач) та Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (далі - Замовник, Відповідач) був укладений договір № 590141348 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1. якого предметом договору є послуги виконавця з механічної обробки залізничних коліс із металопродукції замовника. Призначення креслень коліс, кількість, заставна вартість і терміни постачання заготовок, терміни виконання робіт, додаткові вимоги, у разі наявності таких, вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до розділу 2 договору вартість послуг з обробки однієї заготовки вказується у специфікаціях до цього договору. У вартість послуг входить вартість робіт, зазначених у пункті 1.2. цього договору. Загальна сума договору складається із суми всіх специфікацій.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що оплата робіт проводиться замовником у строки, що вказуються у специфікаціях. Оплата виконується за наявності рахунку виконавця. Виконавець зобов'язаний надавати замовникові податкову накладну у терміни, передбачені чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 3.2. договору вартість наданих послуг підтверджується актами виконаних робіт, підписаних сторонами цього договору.

Датами відвантаження заготовок і постачання готової продукції є дати, вказані в товаротранспортній накладній (пункт 4.2. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що залишилися невиконаними (пункт 10.4. договору).

У специфікації №1 сторони узгодили найменування робіт: обробка отворів у диску колісних центрів відповідно до технічного протоколу № 2146-2013 та креслення № КР-0080-09/ТЭП70А.31.15.120 у кількості 20 шт. на суму 61 950,00 грн. з ПДВ 20%. Умови оплати - протягом 30-ти календарних днів після підписання акту виконаних робіт. Термін виконання робіт: вересень - жовтень 2014 року. (а.с. 17 том 1).

На виконання умов договору позивачем (виконавцем) виконані роботи з обробки отворів у диску колісних центрів відповідно до технічного протоколу № 2146-2013 у кількості 20 шт. на суму 61 950,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом виконання робіт (надання послуг) № 26 від 10.10.2014 року, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств (а.с. 18 том 1).

Відповідно до умов оплати, передбачених специфікацією № 1 до договору, виконана робота мала бути оплачена відповідачем не пізніше 10.11.2014 року.

09.12.2014 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про негайне виконання зобов'язання за договором та перерахування 61 950,00 грн., яка викладена в претензії № 660 від 09.12.2014 року (а.с. 20 - 21 том 1).

Невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати вартості виконаних робіт у встановлений договором строк і є причиною виникнення спору.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 Цивільного кодексу України).

Обов'язок замовника своєчасно оплатити згідно розділу 2 комплекс робіт, здійснений виконавцем, передбачено підпунктом 1.3.4. договору.

Належних та допустимих доказів оплати виконаних позивачем договірних робіт за актом № 26 від 10.10.2014 року на загальну суму 61 950,00 грн. відповідач суду не надав. Строк оплати є таким, що настав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення суми боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За змістом статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 Цивільного кодексу України).

За частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (cтаття 610 Цивільного кодексу України).

Підпунктом 7.2.1. договору сторони передбачили відповідальність замовника за затримку виконання платежів у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми простроченого платежу.

Оскільки прострочення оплати вартості виконаних робіт з боку відповідача має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 3 097,50 грн. за загальний період з 11.11.2014 року по 20.02.2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у сумі 16 263,10 грн. та 3% річних у сумі 880,88 грн. нараховані позивачем за загальний період з 10.11.2014 року по 01.05.2015 року включно.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку встановлено, що він здійснений невірно, а тому заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних підлягають зменшенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р.

Зазначене позивачем не враховано, а саме те, що період прострочення починається з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, та те, що як на час розрахунку позивачем так і на час прийняття судом рішення індекс інфляції за квітень 2015 року спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики не опубліковано в офіційних періодичних виданнях.

Також невірно визначено початок періоду, за який належить до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, а саме не враховані вимоги статті 253 Цивільного кодексу України відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За результатом перерахунку, здійсненого судом з урахуванням меж позовних вимог, передбачених статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, інфляційні втрати та 3% річних із суми заборгованості 61 950,00 грн. будуть складати:

- інфляційні втрати за період з грудня 2014 року по березень 2015 року з у рахуванням сукупного індексу інфляції 123,89792173% - 14 804,76 грн.;

- 3% річних за період з 11.11.2014 року по 01.05.2014 року - 875,79 грн.

З огляду на викладене, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 14 804,76 грн. за період з грудня 2014 року по березень 2015 року та 3% річних у сумі 875,79 грн. за загальний період з 11.11.2014 року по 01.05.2015 року.

Подана відповідачем заява про розстрочку виконання судового рішення задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з пунктом 7.1.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів").

Посилання відповідача на скрутне фінансове становище, обумовлене відсутністю обігових коштів, не є винятковою обставиною у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення.

На даний час відповідач продовжує здійснювати свою господарську діяльність, а тому повинно нести й обов'язки за укладеними договорами, вчасно розраховуватись відповідно до їх умов.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

При цьому в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних та допустимих доказів на підтвердження фінансового стану на час вирішення спору із розгорнутим аналізом активів за всіма видами майна та наявності грошових коштів на усіх банківських рахунках боржником не надано.

Доказів на підтвердження того, що скрутне фінансове становище боржника утворилося внаслідок об'єктивних підстав, а не внаслідок його власної підприємницької діяльності, яка здійснюється на його власний ризик, суду не надано.

Що ж до загального економічного та політичного стану країни, то його наслідки торкаються обох сторін у процесі їх підприємницької діяльності.

Також відповідачем не надані докази на підтвердження можливості виконати боргові зобов'язання на умовах розстрочки.

За таких обставин заперечення позивача проти розстрочки виконання судового рішення заслуговують на увагу і враховуються судом у прийнятті рішення з цього питання.

При цьому суд також приймає до уваги нормативні приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України стосовно права відповідача на повторне звернення до суду про розстрочку виконання судового рішення на етапі виконавчого провадження.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 1 794,47 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, буд. 21, ідентифікаційний код 05393116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод підйомно-транспортного устаткування "Віра-Сервіс Інтермаш" (04655, м. Київ, Московський проспект, буд. 23, ідентифікаційний код 38216314) основний борг у сумі 61950,00 грн., пеню у сумі 3 097,50 грн., 3% річних у сумі 875,79 грн., інфляційні втрати у сумі 14 804,76 грн., судовий збір у сумі 1 794,47 грн.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про розстрочку виконання судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.05.2015 року.

Суддя І.І. Колісник