Ухвала суду № 44096153, 28.04.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3968/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

28 квітня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Білоуса О.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій неправомірними, поновлення на посаді, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій неправомірними, поновлення на посаді, стягнення коштів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача та просили суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року - без змін.

28 квітня 2015 року протокольною ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду здійснено виклик свідків, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9. Однак, вказані особи в судове засідання не з'явилися, у зв'язку з тим, що відповідно до наказу УМВС України у Вінницькій області № 369 від 29 квітня 2015 року вказаних осіб 30 квітня 2015 року було відряджено до особливого розпорядження в підпорядкування начальника ГУМВС України в Одеській області.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у зв'язку із погіршенням оперативної обстановки у південно - східних регіонах України Міністр внутрішніх справ України доручив в тому числі й управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області вжити невідкладних заходів з укомплектування підрозділів особливого призначення патрульної служби.

На виконання такого доручення наказом управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області №76 о/с від 16 травня 2014 року ОСОБА_2 призначено на посаду міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Вінниця" з випробувальним терміном 12 місяців.

Відповідно до витягу із наказу начальника УМВС України у Вінницькій області №105 о/с від 24 червня 2014 року старшину міліції ОСОБА_2. призначено на посаду командира роти №1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Вінниця" УМВС України у Вінницькій області, увільнивши від посади міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Вінниця" того ж УМВС.

Згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України №1455 о/с від 31.07.2014 року присвоєно перше та чергове спеціальне звання начальницького складу старшині міліції ОСОБА_2, командирові роти №1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Вінниця", майору міліції запасу, прийнятого знов на службу, із зарахуванням у кадри МВС з 24.06.2014 року.

Судом встановлено, що позивача прийнято на службу в органи внутрішніх справ на підставі власноручно написаної ним заяви, у якій просив прийняти його на службу з іспитовим терміном до одного року.

29 вересня 2014 року з метою охорони громадського порядку позивач у складі батальйону особливого призначення «Вінниця» відбув у зону проведення антитерористичної операції в місто Попасна Луганської області.

Проте, вже 02 жовтня 2014 року на ім'я начальника управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області керівником загону БПСМОП "Вінниця" ОСОБА_10 подано рапорт, у якому йдеться про те, що ОСОБА_2 під час несення служби перебував у наряді з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а також не виконував розпоряджень командира батальйону. З огляду на це заявник просив провести службове розслідування.

Судом також встановлено, що на ім'я командира загону БПСМОП "Вінниця" ОСОБА_10 з приводу даних обставин подано рапорти ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 щодо перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння під час несення служби в цілодобовому наряді.

У зв'язку з такими обставинами наказом управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області від 06 жовтня 2014 року проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками БПСМОП "Вінниця" під час перебування в місті Попасна Луганської області.

За результатами службового розслідування комісією складено висновок, у якому йдеться про часткове підтвердження відомостей, які стали підставою для призначення службового розслідування, а також висновок вирішено направити командиру БПСМОП "Вінниця" для підготовки клопотання про доцільність звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_2 та деяких інших працівників міліції.

На виконання рекомендацій комісії командир БПСМОП "Вінниця" ОСОБА_12 оформив клопотання про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ та вніс подання начальнику управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_2 у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку.

31 жовтня 2014 року своїм наказом №178 о/с начальник управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області звільнив ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України відповідно до підпункту "і" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29 липня 1991 року.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства винесено наказ про звільнення позивача з органів внутрішніх справ. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного

Особливості проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки врегульовано Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29 липня 1991 року (надалі - Положення).

Так, пунктом 3 цього Положення передбачено, що на службу в органи внутрішніх справ приймаються на добровільних засадах особи, які досягли 18-річного віку (крім випадків, встановлених законодавством), здатні за особистими якостями, освітою і станом здоров'я виконувати покладені на них обов'язки. Під час прийняття на службу може бути встановлено іспитовий строк тривалістю до одного року. Особливості проходження служби в період іспитового строку визначаються МВС.

Аналогічні за змістом положення містяться й у статті 17 Закону України «Про міліцію».

Згідно з пунктом 10 Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України та відповідальність за їх не виконання передбачені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

У присязі, яку давав ОСОБА_2, йдеться про те, що окрім іншого він буде сумлінним і дисциплінованим працівником; також присягнув з високою відповідальністю виконувати службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, тощо.

Функціональними обов'язками командира роти БПСМОП «Вінниця» ОСОБА_2 передбачено, що він безпосередньо підпорядковується командиру батальйону і зобов'язаний вживати необхідних заходів щодо поліпшення якості несення служби, зміцнення дисципліни і статутного порядку, тощо.

Підстави звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби в запас передбачені пунктом 64 Положення, серед яких і у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звільнений з органів внутрішніх справ саме на підставі підпункту "і" пункту 64 Положення.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що визначальним фактором звільнення з підстав непроходження випробування в період іспитового строку є обставини, які в своїй сукупності дають можливість стверджувати про суттєві порушення службової дисципліни з боку працівника органів внутрішніх справ.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач, перебуваючи у зоні антитерористичної операції в місті Попасна Луганської області, допустив порушення службової дисципліни, що є несумісним із продовженням служби в органах внутрішніх справ.

Зокрема, як свідчать матеріали службового розслідування, ОСОБА_2 під час несення служби в наряді мав ознаки алкогольного сп'яніння, в зв'язку із чим командир БПСМОП «Вінниця» ОСОБА_10 ініціював проведення службового розслідування по цьому факту.

В ході службового розслідування відібрано пояснення у працівників, які були свідками подій, що мали місце в ніч з 01 на 02 жовтня 2014 року.

З пояснень працівників органу внутрішніх справ ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 випливає те, що ОСОБА_2 мав ознаки алкогольного сп'яніння під час несення служби.

При цьому суд враховує також і те, що будь-яких доказів, які б спростовували цю обставину, позивачем не надано.

Окрім того, суд звертає увагу на деякі суперечності, що мали місце у поясненнях позивача. Так, у письмових поясненнях, що давалися ОСОБА_2 в ході службового розслідування, він вказав на те, що перебував у кімнаті №16 разом з ОСОБА_13, коли до неї увійшов ОСОБА_10 Разом із тим, під час надання усних пояснень в ході судового розгляду в суді першої інстанції позивач зазначив, що у кімнаті №16 перебував він, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а ОСОБА_10 в цю кімнату взагалі не заходив.

Відтак, за наведених обставин суд вважає, що доказів, які б свідчили про перебування ОСОБА_2 під час несення служби з ознаками алкогольного сп'яніння, достатньо для того аби констатувати, що такі дії позивача шкодять інтересам служби та є неприпустимими для працівника органу внутрішніх справ.

Більше того, будь-яких доказів у спростування таких обставин, окрім власних пояснень, позивач не наводить, що ставить такі пояснення під сумнів.

Також колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що позивач залишив місце несення служби (в період перебування у кімнаті №16), не повідомивши при цьому свого керівника, чим порушив правила несення служби.

Наведені обставини в своїй сукупності свідчать про порушення ОСОБА_2 службової дисципліни, що є несумісним з продовженням несення служби, адже такі дії останнього в особливий період несення такої служби є неприпустимими.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість висновків службового розслідування в частині, що стосується недоцільності продовжувати нести службу ОСОБА_2

При цьому суд критично оцінює посилання представника позивача як на підставу для скасування наказу про звільнення на те, що у висновку службового розслідування не зазначено конкретних норм Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ та Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, що порушені позивачем, оскільки саме по собі не зазначення положень нормативного документа не може свідчити про відсутність того чи іншого порушення. Натомість, в ході судового розгляду знайшли підтвердження порушення позивачем службової дисципліни, що є несумісним з продовженням перебування його на службі в органах внутрішніх справ.

Також, не заслуговує на увагу посилання позивача, що дана ситуація сталася із-за конфлікту з ОСОБА_10 стосовно особистих неприязних відносин, оскільки вказана подія не має відношення до адміністративної справи, а також не підтверджується жодним доказом.

Не заслуговують також на увагу посилання представника позивача на те, що відсутній нормативний документ, який би врегульовував особливості проходження служби в період іспитового строку, а тому прийняття на службу з випробуванням, та, як наслідок, звільнення зі служби в зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку є незаконним. На безпідставність таких посилань вказує та обставина, що статтею 17 Закону України «Про міліцію» та пунктом 3 Положення передбачено можливість прийняття на службу в органи внутрішніх справ з випробуванням. Більше того, сам позивач у заяві про прийняття на службу просив визначити йому іспитовий строк.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача в частині звільнення його зі служби, скасування наказу №178 о/с від 31 жовтня 2014 року, поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що не підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 1000 гривень з огляду на недоведеність того, що позивач зазнав страждань від його звільнення на відповідну суму. Більше того, відмова у задоволенні позову в частині скасування наказу про звільнення позивача та його поновлення на посаді свідчить про обґрунтованість його звільнення та, як наслідок, відсутність підстав для стягнення моральної шкоди.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.