Постанова № 44095144, 30.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 квітня 2015 року 15:35 № 826/131/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського"

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0067150226 від 05.09.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського" (надалі – позивач або ПАТ "НВО "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського") з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0067150226 від 05.09.2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки або ПАТ "НВО "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського" не порушувало вимог п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 201.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом Підприємством об’єднання громадян "Брендоборонмаркет" підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

У судове засідання 25.02.2015 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, подавши заперечення проти позову, в яких зазначено, що в ході перевірки не підтверджено реальності здійснення господарських операцій та отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від Підприємства об’єднання громадян "Брендоборонмаркет", що свідчить про те, що вказаний правочин здійснено без мети настання реальних наслідків.

Суд у судовому засіданні 25.02.2015 року на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі ГУ Мідоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, від 05.09.2014 року №0067150226 ПАТ "НВО "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2014 року у сумі 49 513,00 грн. та застосовано штрафна санкції з податку на додану вартість у розмірі 12 378,25 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки від 18.08.2014 року №223/2659-15-02-27 про результати документальної позапланової виїзної перевірки достовірності декларування ПАТ "НВО "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень, червень 2014 року (надалі – акт перевірки).

Вказаною вище перевіркою було встановлено, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ у травні 2014 року у сумі 49 512,61 грн. було здійснено за результатами документального оформлення податкової накладної, виданої Підприємством Об'єднання Громадян "Брендоборонмаркет" Громадської Організації "Комітет з Питань Протидії Корупції та Організованій Злочинності" за договором від 03.08.2012 року № ЦР-142 про закупівлю товарів.

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями), внаслідок чого завищено податковий кредит за травень 2014 року на суму податку на додану вартість у розмірі 49 513,00 грн.; в порушення вимог п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2014 року у розмірі 49 513,00 грн.; в порушення п. 201.4 ст. 200 ПК України завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість (з урахуванням уточнюючого розрахунку) за червень 2014 року у розмірі 49 513,00 грн.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв’язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару та не встановлено можливості надання послуг. Вищенаведене свідчить, про те, що правочини, укладені між Підприємством Об'єднання Громадян "Брендоборонмаркет" та контрагентами – покупцями товарів (послуг), зокрема, позивачем, не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючим встановлено, що відповідно до ЄРПН, податкова накладна виписана Підприємством Об'єднання Громадян "Брендоборонмаркет" на ім’я позивача не зареєстрована в ЄРПН, чим порушено податкове законодавство.

При цьому, перевіркою встановлено, що в порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Підприємством Об'єднання Громадян «Брендоборонмаркет» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

Так, перевіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період травень 2014 року, які підпадають під визначення приписів п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14, ст. 22, 185 Податкового Кодексу України.

Дані висновки податковим органом зроблено з посиланням на те, що перевіркою не встановлено наявності у контрагента позивача товару проданого позивачу, згідно податкової накладної №3 від 13.05.2014року та № 44 від 17.03.2014 року.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій позивача під час їх документального оформлення з Підприємством Об'єднання Громадян "Брендоборонмаркет" Громадської Організації "Комітет з Питань Протидії Корупції та Організованій Злочинності".

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0067150226 від 05.09.2014 року протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

На підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з Підприємством Об'єднання Громадян "Брендоборонмаркет" Громадської Організації "Комітет з Питань Протидії Корупції та Організованій Злочинності" позивачем надано суду копію договору № ЦР-142 від 03.08.2012 року.

Відповідно до п.1.1 даного договору, Підприємство Об'єднання Громадян "Брендоборонмаркет" Громадської Організації "Комітет з Питань Протидії Корупції та Організованій Злочинності (продавець) зобов'язується передати у власність покупця (позивача) продукцію виробничого технічного призначення, а саме: комплектуючі радіоелементи, надалі – товар, перелік яких визначено у Специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.3 договору, перелік товару (продукція виробничого технічного призначення – комплектуючі радіоелементи) кількість, асортимент, а також ціна зазначені у Додатку № 1 (Специфікація №1), який є невід’ємною частиною цього договору, вказується у видатковій накладній.

Відповідно до п. 3.1 договору, ціна договору визначається вартістю усіх партій товару і складає 10 572 186,10 грн., в тому числі ПДВ у сумі 1 762 031.12 грн. Ціни на товар вказані у Специфікації №1 (додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною цього договору і не можуть бути змінені продавцем в односторонньому порядку.

Положеннями п. 5.9 договору визначено, що разом з партією товару продавець зобов'язаний передати покупцю такі документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; видаткову накладну; паспорт, сертифікат якості чи інші документи, що підтверджують якість товару; сертифікат відповідності товару.

Також, у матеріалах справи міститься копія специфікації № 1 до договору № ЦР-142 від 03.08.2012 року, яка містить кількісні показники асортименту у 308 найменувань.

Суд бере до уваги, що відповідно до специфікації № 1 до договору № ЦР-142 від 03.08.2012 року, зокрема підписів сторін, визначено, що позивач є продавцем, а не покупцем, як це передбачено умовами договором № ЦР-142 від 03.08.2012 року. Отже, відповідно до тексту зазначеної специфікації позивач продає, а Підприємство Об'єднання Громадян "Брендоборонмаркет" Громадської Організації "Комітет з Питань Протидії Корупції та Організованій Злочинності" купує у позивача товар в асортименті. Іншої специфікації щодо договору № ЦР-142 від 03.08.2012 року позивачем суду не надано, а також не зазначено про причини неможливості її подання.

На підтвердження виконання сторонами умов договору та отримання у травні 2014 року позивачем товару, а саме: діод 2Д908А у кількості 1142,500 шт.; резонатор РГ05-15ДТ-8000кГц 98р у кількості 11 шт.; мікросхема 133ЛА3 у кількості 2280,00 шт.; мікросхема 133ЛР1 у кількості 1600,00 шт.; мікросхема 564РУ2А 98р у кількості 86,00 шт. позивач надав суду податкові накладні, виписані Підприємством Об'єднання Громадян "Брендоборонмаркет" Громадської Організації "Комітет з Питань Протидії Корупції та Організованій Злочинності", зокрема, податкова накладна № 3 від 13.05.2014 року на загальну суму 297 075,65 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 49 512,61 грн.; № 44 від 17.03.2014 року на загальну суму 297 075,65 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 49 512,61 грн.

Згідно видаткової накладної № 255 від 13.05.2014 року, позивач отримав діод 2Д908А у кількості 2 285 шт.; резонатор РГ05-15ДТ-8000кГц 98р у кількості 22 шт.; мікросхема 133ЛА3 у кількості 4 560 шт.; мікросхема 133ЛР1 у кількості 3 200 шт.; мікросхема 564РУ2А 98р у кількості 172 шт., на загальну суму 594 151,28 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 99 025,21 грн.

Відповідно до умов договору, саме специфікацією визначається асортимент та ціна товару, який придбавається позивачем, згідно договору № ЦР-142 від 03.08.2012 року.

При цьому, слід зазначити, що асортимент та кількість, а, отже, і вартість товару зазначені у податковій накладній № 3 від 13.05.2014 року на загальну суму 297 075,65 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 49 512,61 грн., та видатковій накладній № 255 від 13.05.2014 року на загальну суму 594 151,28 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 99 025,21 грн., не співпадають. Отже, вказана видаткова накладна не підтверджує отримання товару позивачем, згідно названої податкової накладної.

Зазначені вище податкова накладна та видаткова накладна, не підтверджують придбання позивачем у Підприємства Об'єднання Громадян "Брендоборонмаркет" товару, згідно договору № ЦР-142 від 03.08.2012 року, оскільки, асортимент товару, згідно податкової накладної та видаткової накладної, не відповідає асортименту товару, визначеного специфікацією №1 до договору. Зокрема, такі комплектуючі радіоелементи, як резонатор РГ05-15ДТ-8000кГц 98р, специфікацією не передбачено.

Позивачем на підтвердження реальності виконання зазначеного договору не надано суду жодних супровідних, додаткових документів, таких, як сертифікати (або паспорти) на відповідний товар, наявність яких передбачена п. 2.1, п. 2.2., 5.9 договору.

Крім того, позивачем не надано суду доказів транспортування зазначених комплектуючих радіоелементів, отриманих від Підприємства Об'єднання Громадян "Брендоборонмаркет" та, відповідно, обліку отриманого товару позивачем. Так, з наданих позивачем листів з журналів обліку відомостей покупних виробів та складових частин не вбачається, оскільки зазначені графи не заповнені, за який період здійснено ці записи, який товар, комплектуючі придбано у кого, коли та в якій кількості, встановити не можливо, а тому, позивачем не доведено належними доказами отримання вказаного товару.

Таким чином, позивачем не доведено, що договір № ЦР-142 від 03.08.2012 року, укладений з Підприємством Об'єднання Громадян "Брендоборонмаркет", реально виконувався сторонами, зокрема у травні 2014 року.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на те, що Підприємством Об'єднання Громадян "Брендоборонмаркет" Громадської Організації "Комітет з Питань Протидії Корупції та Організованій Злочинності", відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 року у справі № 826/12041/14, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві щодо внесення змін (коригування) до всіх інформаційних баз органів ДПС в тому числі до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, електронної бази даних АІС "Податковий блок" за травень 2014 року, на підставі акта від 18.07.2014 року № 643/26-55-22-09/38103785 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства Об'єднання Громадян "Брендоборонмаркет" Громадської Організації "Комітет з Питань Протидії Корупції та Організованій Злочинності" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками за травень 2014 року, висновків суду у даній справі не спростовує, а реальності здійснення господарської операції позивача не доводить.

Крім того, суд бере до уваги, що висновки ДПІ щодо фіктивності діяльності контрагентів контрагента позивача, не знайшли свого підтвердження, оскільки належні та допустимі докази на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між позивачем та Підприємством Об'єднання Громадян "Брендоборонмаркет" Громадської Організації "Комітет з Питань Протидії Корупції та Організованій Злочинності" відповідачем суду не надано. Відповідачем також не надано суду вироку суду щодо контрагента позивача.

Як вбачається з викладеного вище, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами виявлених порушень з боку ПАТ "НВО "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського" у звітному (податковому) періоді за травень 2014 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі – ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі – Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Приписами ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) передбачено, що підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно п. 19 ст. 2 та ст. 9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету – усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти); доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти; податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (надалі – Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб’єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 року № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Та обставина, що контрагент позивача на момент господарських взаємовідносин з позивачем був зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість, не дає підстав вважати, що він мав на меті настання реальних правових наслідків, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту суд вважає безпідставним.

Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що укладений позивачем договір не мав на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій позивача упродовж періоду за який проводилася перевірка.

У зв'язку з цим, дії платника податку позивача вказують на його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 року у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, відсутність реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення прийнято з урахуванням всіх обставин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Таким чином, як слідує з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Враховуючи, те що позивачем не доведено належними доказами здійснення реальності операцій на виконання договору з Підприємством Об'єднання Громадян "Брендоборонмаркет" Громадської Організації "Комітет з Питань Протидії Корупції та Організованій Злочинності" у травні 2014 року, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю та не доведеністю останніх.

Враховуючи викладене, висновок викладений в акті перевірки про порушення позивачем вимог п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 201.4 ст. 200 ПК України, є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи, а, відтак, донарахування податкових зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями від 05.09.2014 року №0067150226 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві здійснено правомірно, отже, підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського" (ідентифікаційний код: 14309356, адреса: 04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10) судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. (однієї тисячі шестисот сорока чотирьох грн. 30 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів – УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача – (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача – ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача – 820019, код класифікації доходів бюджету – 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок