Ухвала суду № 44091502, 07.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/316/15

Номер справи місцевого суду: 523/1378/14-к

Головуючий у першій інстанції Зудіхін О. В.

Доповідач Толкаченко О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2015 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого Толкаченка О.О.,

суддів Джулая О.Б., Копіци О.В.,

за участю: секретаря с/з Куриленка Г.П., Желєзнова В.В.,

прокурора Биваліна П.А., Романець Ю.В.,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 22.04.2014 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Одеси, громадянин України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше засуджений:

- 22.12.2006 року Суворовським районним судом м. Одеси за ст.185 ч.2 КК України до 3-х років позбавлення волі. Відповідно до ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки;

- 06.10.2010 року Суворовським районним судом м. Одеси за ст.185 ч.1 КК України до 4-х місяців позбавлення волі;

- 10.06.2013 року Біляївським районним судом Одеської області за ст.185 ч.2 КК України до 2-х років 1 місяця позбавлення волі;

обвинувачений за ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 22.04.2014 року ОСОБА_4 засуджений за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі. Вирішено питання з речовими доказами та цивільними позовами потерпілих та прокурора.

Цим вироком ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що він 14.11.2013 року приблизно о 21:30 год., знаходячись між будинками №60 і №62 по вул. Героїв Сталінграда в м. Одесі, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, в ході словесного конфлікту із ОСОБА_5, який в подальшому переріс у бійку, умисно, з метою нанесення тяжких тілесних ушкоджень, завдав чотири ножові поранення ОСОБА_5 ножем, який у нього був при собі, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани живота, внутрішньочеревної кровотечі, поранення печінки та лівого стегна, після чого з місця скоєння злочину зник.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №3950 від 20.12.2013 року у потерпілого ОСОБА_5 були виявлені наступні тілесні ушкодження: одне колото-різане поранення грудної клітини справа з повним перетином Х правого ребра, проникаюче в черевну порожнину з пораненням печінки, що супроводжувалось внутрішньочеревною кровотечею, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, а також сліпі колото-різані поранення лівої половини грудної клітини непроникаюче в плевральну порожнину (1), лівої половини живота непроникаюче в черевну порожнину (1), лівого стегна (1), які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Не погоджуючись із вироком суду, обвинувачений ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, та винести новий вирок, яким призначити покарання із застосуванням положень ст.ст.69,75 КК України.

В доводах до апеляційної скарги, не оспорюючи своєї вини та кваліфікації кримінального правопорушення посилається на те, що суд першої інстанції, врахувавши наявність всіх пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, призначив йому занадто суворе покарання. Крім того, обвинувачений посилається на наявність у нього цивільної дружини та неповнолітньої дитини.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги, прокурора, яка заперечувала проти її задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.404 КПК України судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку сукупності доказів у справі та правильно прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_4 у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд першої інстанції керувався вимогами ст.65 КК України і, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, відсутності обставин, які обтяжують покарання, наявності обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме: визнання своєї вини та щире каяття, наявності позитивних характеристик по місцю проживання. Крім того суд врахував те, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та має непогашену судимість, правильно дійшов до висновку, що виправлення обвинуваченого можливо лише в умовах його ізоляції від суспільства, та призначив йому найменше покарання в межах санкції ч.1 ст.121 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі, яке судова колегія вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження скоєння ним нових злочинів.

Доводи обвинуваченого про те, що при призначенні покарання судом не було враховано у якості обставин, що пом'якшують покарання, наявність у ОСОБА_4 дружини та малолітньої дитини, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_6 пояснили, що офіційно шлюб між ними не укладений, разом мешкали біля шести місяців. Малолітня дитина ОСОБА_6, на яку ОСОБА_4 посилається у своїй апеляційній скарзі, народжена від іншого батька, батьківство чи опіка над ним ОСОБА_4 не оформлювалася. Крім того, в період з останнього звільнення ОСОБА_4 до його затримання, останній офіційно не був працевлаштований, що спростовує його доводи щодо утримання вказаної дитини.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово засуджений, скоїв тяжкий злочин проти життя та здоров'я потерпілого, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень статей 69 та 75 КК України.

За таких обставин, апеляційний суд вважає апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції законним, у зв'язку із чим відсутні підстави для його скасування або зміни.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, апеляційний суд Одеської області,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 13.05.2014 року, яким ОСОБА_4, 1990 року народження, засуджений за ст.121 ч.1 КК України до п'яти років позбавлення волі, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим у той же строк з моменту отримання ним копії ухвали.

Судді апеляційного суду

Одеської області

О.О. Толкаченко О.Б. Джулай О.В. Копіца