Рішення № 44090027, 08.05.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

08.05.2015

справа №489/9683/14-ц

номер провадження 2/489/733/15

рішення Іменем україни

08 травня 2015 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

секретаря Кривко Н.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лопушанського О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») про стягнення суми вкладу та процентів

встановив:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом після уточнення якого остаточно просила стягнути з відповідача 87916,61 грн. основної заборгованості по договору банківського вкладу (депозиту), 4419,90 грн. процентів за користування вкладом та 500,00 грн. витрат, понесених на оплату правової допомоги.

У обґрунтування вимог вказала, що 04.11.2014 між нею та відповідачем укладено договір № 00-14011-041113 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий для друга». Відповідно до умов договору надала банку на умовах користування кошти в сумі 120000,00 грн. на строк до 09.11.2014 під 20 процентів річних. По закінченню строку дії вкладу кошти відповідач перерахував на поточний рахунок з використанням платіжної картки, але отримати їх залишок не змогла з вини банку.

У судовому засіданні позивач вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти стягнення коштів заперечував. Водночас, факт не виконання банком зобов'язань перед позивачем в сумі залишку коштів на поточному рахунку в розмірі 87916,61 грн. не оспорював.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 04.11.2013 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № 00-14011-041113 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий для друга».

Відповідно до умов договору позивач надала відповідачу на умовах користування кошти в сумі 120000,00 грн. на строк до 09.11.2014 під 20 процентів річних. У подальшому сума вкладу була збільшена до 130000,00 грн., що підтверджується поясненнями сторін та випискою з депозитного рахунку.

За умовами пунктів 1.9, 1.10 договору виплата процентів за вкладом здійснюється щомісячно, а також у день повернення вкладу в кінці строку дії договору, а повернення вкладу по закінченню строку дії договору шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника з використання платіжної картки № НОМЕР_1.

Позивач пояснила, що по закінченню строку вкладу кошти в повному розмірі відповідач їй не повернув.

Заперечуючи проти позову представник відповідача вказував на повне виконання банком зобов'язань, так як відповідно до умов договору кошти перераховані з депозитного рахунку на поточний, на якому станом на 05.05.2015 залишок становить 87997,61 грн.

З стягненням процентів та судових витрат не погодився через їх безпідставність та поширення на спірні правовідносини положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» через запровадження в банку на підставі постанови Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» тимчасової адміністрації строком з 03.03.2015 по 02.09.2015 та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до вимог статей 1066, 1068, 1070-1071, 1074 ЦК України за договором банківського рахунку Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий вкладнику грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

За користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

Проценти, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

Таке ж застереження щодо обмеження прав клієнта або вкладника встановлено і статтею 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

За змістом статті 41 Конституції України право власності є непорушним.

Виходячи з наведених норм матеріального права та з огляду на встановлені обставини і наявні у справі докази, суд приходить до висновку про порушення відповідачем взятих зобов'язань з виплати вкладу і процентів та обмеження права позивача на розпорядження коштами.

Щодо складових заборгованості суд погоджується з доводами позивача про те, що залишок на поточному рахунку в сумі 87997,61 грн. є вкладом.

Підтвердженням цьому є надана представником відповідача виписка по рахунку за період з 10.09.2009 по 05.05.2015.

З виписки видно, що 07.11.2014 банк провів операцію з повернення коштів по закінченню депозитного договору в сумі 130000,00 грн. шляхом їх перерахування на поточний рахунок позивача. Цього ж дня проведено операцію з виплати 508,61 грн. процентів. Інші платіжні операції підтверджують списання коштів в терміналі без зазначення виду платежу.

Помісячними виписками по картковому рахунку за період з 03.11.2014 по 28.11.2014, 01.12.2014 по 31.12.2014, 06.01.2015 по 30.01.2015 та 02.02.2015 по 27.02.2015 позивач підтвердила, що виплата процентів після перерахування вкладу на поточний рахунок проводилася 07.11.2014 в розмірі 508,61 грн., 28.11.2014 - 593,86 грн., 31.12.2014 - 930,59 грн., 30.01.2015 - 771,33 грн., 27.02.2015 - 707,74 грн.

Згідно цих виписок операції з списання процентів з карткового рахунку з 28.11.2014 по 27.02.2015 не проводилося.

Із уточнень до позовної заяви видно, що позивач просить стягнути проценти за вказаний період (593,86 грн., 930,59 грн., 771,33 грн. 707,74 грн.), розмір яких нараховано банком, та додатково за березень, квітень 2014 року в розмірах 707,74 грн. за кожен місяць, нарахування яких відповідачем не здійснювалося через введення тимчасової адміністрації.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Таким чином, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк по день фактичного його повернення вкладникові.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 26.01.2015 по справі № 6-247/цс14.

За такого, вимоги в частині стягнення 87997,61 грн. вкладу та 4419,00 грн. процентів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, враховуючи диспозитивність цивільного судочинства (стаття 11 ЦПК України) та порушення відповідачем зобов'язань по договору, не надання представником відповідача власного розрахунку процентів після введення тимчасової адміністрації в банку, суд погоджується із розміром процентів за березень, квітень 2014 року, який вказано у позові, так як вони не перевищують розміру виходячи з процентної ставки, передбаченої договором.

Доводи представника відповідача про безпідставність позову через поширення на спірні правовідносини положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» суд вважає помилковими, оскільки положення цього Закону не містять обмежень щодо судового захисту порушених банком прав вкладників.

Щодо витрат на правову допомогу в сумі 500,00 грн., оплату яких позивач підтвердила квитанцією 0.0.330855091.1 від 24.12.2014, а факт надання послуг до складу яких входить підготовка позовної заяви - актом від 24.12.2014, підстави для їх стягнення відсутні.

Так, відповідно до статті 1 Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Вказаною нормою не передбачено компенсації за складання позовної заяви, а інших обумовлених нею послуг позивачу не надавалося.

Так як обидві сторони звільнені від сплати судового збору витрати з розглядом даної справи підлягають віднесенню за рахунок держави.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 62, 88, 212 - 214 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 87997,61 грн. вкладу та 4419,00 гривень процентів по договір банківського вкладу (депозиту) № 00-14011-041113 від 04.11.2014.

У задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу -відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.В.Коваленко

Повний текст рішення

підписано 12.05.2015