Рішення № 44089623, 24.04.2015, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/907/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2015 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Новосад М.Д.

при секретарі Смолій О.Я.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Пилипяк В. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП "Львіввугілля" про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням та трудовим каліцтвом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, мотивуючи тим, що з 1967 року по 1995 рік працював на підприємствах по видобутку вугілля, які на даний час входять до складу ДП "Львіввугілля".

03.09.1968 року з ним стався нещасний випадок, в результаті якого отримав травму -розтяжка зв'язок поперечного хребта.

12.10.1971 року з ним вдруге стався нещасний випадок , в наслідок якого травмував ліве око.

За час тривалої роботи зі шкідливими умовами праці на шахті, погіршився стан його здоров'я, у зв'язку із чим він неодноразово звертався за медичною допомогою.

09.06.1994 року було складено акт розслідування професійного захворювання, яким встановлено, що таке виникло внаслідок багаторазового контакту з вугільно-породним шахтним пилом, що перевищував гранично допустимі концентрації, через неефективність заходів по боротьбі з пилом.

Висновком МСЕК від 21.07.1994 року, йому вперше було встановлено ІІ групу інвалідності та 70% втрати професійної працездатності, а саме 50% по профзахворюванні, 20% по трудовому каліцтву.

Наступним оглядом МСЕК від 15.08.1996 р. йому встановлено ІІ групу інвалідності та 80% втрати працездатності, з яких 50% по трудовому каліцтву, а 30% по професійному захворюванні.

Подальшим медичним оглядом від 09.09.1999 р. йому було підтверджено наявність ІІ групи інвалідності та безтерміново встановлено 80% втрати працездатності, з яких 50% по трудовому каліцтву, а 30% - по професійному захворюванні силікоз.

Вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, оскільки став інвалідом ІІ групи, безстроково на 80% втратив працездатність внаслідок профзахворювання та трудового каліцтва, що значно посилює його фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі, що призвело до зміни ритму та порядку життя. Розмір моральної шкоди оцінює у 60 000 грн. та просить такий стягнути з відповідача.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю, додав, що впродовж 1967- з 1995 р.р. пропрацював під землею на шахті. При виконанні своїх трудових обов'язків був двічі травмований. Окрім цього, у зв'язку із роботою у важких та шкідливих умовах праці у нього погіршився стан здоров'я. На 80% втратив професійну працездатність, став інвалідом ІІ групи. Вимушений проходити медичне лікування, через значну втрату працездатності суттєво змінився його спосіб життя, що негативно відобразилось на здоров'ї. Вважає, суму моральної шкоди у 60 000 грн. обґрунтованою та просить позов задовольнити.

Пояснення позивача підтримав його представник ОСОБА_2

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, щодо задоволення позову заперечив, в обґрунтування яких повідомив, що відповідно до наказу МОЗ № 212 від 22.11.1995 року на органи МСЕК покладено обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Звертає увагу на те, що позивачем не подано висновку МСЕК, лікаря психіатра чи висновку ЛКК про встановлення факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок трудового каліцтва. Також зазначив, що позивачем пропущений трьохрічний термін позовної давності передбачений ЦК України 1963 р..

Окрім цього, представник ДП "Львіввугілля" в заперечення позовних вимог позивача зазначав, що заключення МСЕК було видано на час дії "Правил відшкодування шкоди власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 р. №472, де п.11. передбачено, що максимальний розмір моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних заробітних плат, на час виникнення спірних правовідносин.

Крім цього, у наданих медичних документах немає покликання про отримання позивачем фізичних та душевних страждань внаслідок отриманого трудового каліцтва.

Заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15.08.1967 р. по 19.05.1995 р. працював на підприємствах по видобутку вугілля (шахта "Лісова"), що в даний час є структурними підрозділами ДП "Львіввугілля", де працював в шкідливих умовах праці, що стверджується копією трудової книжки виданою на його ім'я.

03.09.1968 р. під час роботи на шахті з ним стався нещасний випадок, в результаті якого йому було травмовано зв'язки поперечного хребта, що підтверджується актом №38 про нещасний випадок на виробництві від 12.11.1985 р.

Окрім цього, актом про нещасний випадок №96 ввід 12.10.1971 р. підтверджується, що позивач повторно отримав травму у шахті, а саме травму кон'юнктиви лівого ока.

За час виконання своїх посадових обов'язків позивач, захворів на професійне захворювання антракосилікоз І ст., у зв'язку із чим, неодноразово звертався за отриманням медичної допомоги до медичних закладів, що підтверджується копіями витягів з медичних карток (а.с.22-49).

09.06.1994 року роботодавцем (комісією шахти №4 "Лісова" було складено акт розслідування професійного захворювання, яким встановлено, що останнє виникло внаслідок праці у шкідливих умовах під землею на шахті, та шкідливого впливу вугільно-породного пилу та інших факторів.

Висновком МСЕК від 21.07.1994 року позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності та 70% втрати професійної працездатності, з яких 50 %- професійне захворювання та 20 % трудове каліцтво.

Подальшим оглядом МСЕК від 03.03.1994 р. ОСОБА_1 встановлено 80% втрати працездатності, з яких 50% - по трудовому каліцтву та 30 % по професійному захворюванні.

Висновком МСЕК від 09.09.1999 року позивачу безтерміново встановлено ІІ групу інвалідності та 80% втрати професійної працездатності, з яких 50 % по трудовому каліцтву, 30% - та по професійному захворюванні. Рекомендовано санітарно-курортне лікування.

Відповідно до ст. ст. 1, 3, 21, 43, 46 Конституції України, Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосили право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно ч. 1 ст. 9 даного закону, відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК УРСР 1963 року моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суми позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням на виробництві вперше було передбачено Законом України "Про охорону праці", який набув чинності 24.11.1992 року (згідно Постанови ВРУ від 14.10.1992 року № 2695-ХІІ). Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про охорону праці" відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні та шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Такий порядок був передбачений Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом трудових обов'язків затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1993 року № 472 із змінами і доповненнями, яким було передбачено, що за наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода. Відповідно до п. 38 Правил відшкодування № 472 було передбачено, що право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності, а в силу ст. 11 даних Правил, розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати, незалежно від будь-яких інших виплат. На час розгляду справи розмір мінімальної заробітної плати становить 1218 грн.

Згідно ст. 17 ЗУ "Про охорону праці" від 14.10.1992 року, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

Згідно ст. 4 ЗУ "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується на принципах: - пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Зокрема, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" звернуто увагу на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Суд не погоджується із твердженнями представника відповідача про необхідність застосування строку позовної давності, відповідно до ст. 233 КЗпП України виходячи із наступного. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, дійсно застосовується тримісячний строк звернення до суду, однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", строк позовної давності відповідно до норм ЦК Української РСР ( в редакції 1963 року ) - не застосовується.

Оцінюючи розмір моральної шкоди суд враховує загальний стаж роботи позивача на підземних роботах з шкідливими умовами праці, що складає більше 16,7 років.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлений його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Суд враховує і ту обставину, що ОСОБА_1 вперше встановлено 70 % втрати працездатності по професійному захворюванні та трудовому каліцтву та ІІ групу інвалідності.

Беручи до уваги наведене, з врахуванням глибини моральних страждань, ступеня вини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що з відповідача в користь ОСОБА_1 слід стягнути 14000 грн. моральної шкоди, так як вимоги про стягнення 60000 грн. моральної шкоди є завищені та належним чином не обґрунтовані.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача ДП "Львіввугілля".

Керуючись ст. ст. 10, 30, 60, 209, 212 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ДП "Львіввугілля" про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням та трудовим каліцтвом - задовольнити частково.

Стягнути з ДП "Львіввугілля", ідентифікаційний код № 32323256 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок професійного захворювання.

Стягнути з ДП "Львіввугілля", на користь держави судовий збір 243 (двісті сорок три) грн.. 60 копійок: одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ - 37983843, банк одержувача -ГУДК у Львівській обл., МФО- 825014, рахунок №31218206700019, код платежу -22030001.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через Червоноградський міський суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М. Д. Новосад